Незламний оборонець Луганського аеропорту
Бій у розпалі. «Гради» луплять не на жарт. Раптом неймовірний біль і… все… Мов у тумані бачу друга Ігоря, він лежить, вкритий пластом фосфору. Біжу. Навкруги справжнє пекло: крики, хаос і кров. Добігаю до товариша, звільняю його від фосфору і лягаю на нього, щоб прикрити своїм тілом. Аби лишень не покалічило. Далі — темрява…
Так пригадує свій останній бій у Луганському аеропорту старший сержант Ярослав Верхоляк. Тоді воїни потрапили під обстріл «Градів».
Перший осколок влучив Яро-славу в обличчя — розтрощив щелепу, розбив ніс і пошкодив око. Другий — потрапив у коліно.
Той гарячий липень в аеропорту, коли бойовики не шкодували ні споруд, ні людей, коли з боями не на життя, а на смерть Ярослав з побратимами проривався в саме пекло, вкарбувався осколками і в пам’ять, і в тіло. З колони старшого сержанта Верхоляка прорвалося лише шість машин…
«Ми ще не бачили, щоб «м’ясо» бігало!» — так побратими згадували момент, коли Яро-слав з розірваною ногою і понівеченим, закривавленим обличчям ледве добіг до товариша. Як йому це вдалося і що було потім — не пам’ятає. Доба без свідомості. Усе спостерігав, мов згори. Раніше у таке не вірив.
Відкривши очі, Ярослав зрозумів, що живий, бо відчував нестерпний біль. Війна ж дивилася йому у вічі скривавленими тілами побратимів… У той момент він сповна збагнув її жахіття.
— Дякувати Богу і лікарям, що там були, я вижив. Медик Дмитро (нині Герой України) надав першу допомогу тим, що на той час було під руками. Як розумієте, з постачанням було сутужно, — пригадує Ярослав Верхоляк. — Я ні про що не шкодую: ще тоді, у липні 2014 року, коли ми отримали наказ передислокуватися до Луганська, нам дали можливість вибору — хто хотів, міг залишитися…
Допомогу пораненому лікарі змогли надати лише через чотири дні після бою, коли наші захисники вирвалися з оточення. Спочатку — Харків, потім — Одеса. Військові медики робили все можливе, щоб врятувати Ярослава.
В Одеському шпиталі обличчя йому, по суті, збирали заново. Воїн ніколи не забуде, скільки сил доклав полковник медичної служби Віктор Мазур, аби він мав шанс повернутися до звичного життя.
Після цього Ярослав поїхав додому, на Буковину. Операція за операцією… Десь після п’ятнадцятої вже й перестав їх рахувати. А нещодавно повернувся з реабілітації з Польщі, де йому вставили імплант ока. Хоча рани щодня дають про себе знати, а розірваний суглоб пекельно болить, він не опускає рук.
— Я знав, на що йду. З перших днів, з першого бойового хрещення (це було в Сарматі), з першого відчуття голоду і страху я знав, що не зроблю й кроку назад. До того ж, мені пощастило воювати пліч-о-пліч з людьми, яких я дуже поважаю. Зокрема, з тоді ще полковником Андрієм Ковальчуком, з комбатом «Медведем», з нині вже покійним капітаном Євгеном Івановим, — розповідає боєць. — Разом ми виконували свій обов’язок, не зважаючи на жахливий побут. Відсутність їжі, води, наскрізні кулі — це дрібниці. Солдат повинен вміти виживати.
Слов’янськ, Красний Лиман, Крива Лука, Красногорівка. Тепер вони позаду, але девіз у Ярослав незмінний: «Тільки вперед. Ні кроку назад». Його воля до життя стала справжнім стимулом і для товаришів.
Неабияк підтримує свого чоловіка і кохана дружина Оксана. Вона завжди поруч. А ще ні на мить не дає опускати рук непосидючий п’ятирічний син. Якось він побачив, як батько одягав форму й кудись збирався. Хлопчик зблід і запитав: «Куди? Знову на війну? Знову повернешся пораненим?». Серце защеміло, але дитині не поясниш, що задля його майбутнього і майбутнього таких, як він, багато хто взагалі не повертається...
Наталія ЗАДВЕРНЯК.
Довідково. Ярослав Верхоляк народився у м. Сторожинець Чернівецької області. Мобілізований у квітні 2014 року, 80-та окрема десантно-штурмова бригада. Воював за Красний Лиман, Слов’янськ, Криву Луку, Оріхове...
У Ярослава множинні комбіновані поранення тулуба, голови, верхніх та нижніх кінцівок, а також патологія суглоба, роздроблена колінна чашечка, опікові рани на ногах.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
