Людина, яка була театром
25 лютого — 130 років від дня народження Леся Курбаса (1887—1937), українського режисера, актора, драматурга, публіциста
Кожна епоха народжує митців, які потрапляють на стрижень духовного й культурного життя нації, вияскравлюючи у своїй творчості найістотніші риси народу, їхнє мистецтво мовби вбирає в себе творчу енергію країни, особливо в драматичну добу, в часи виняткової напруги, піднесень, трагічних прозрінь і пророчих осяянь.
Саме таким велетнем був Лесь Курбас — одна з найвидатніших постатей українського культурного життя 1920-х — початку 1930-х років. Актор і режисер, організатор театру і театральний педагог, драматург і перекладач, мислитель.
Народився Олександр-Зенон Степанович Курбас 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою — Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, але й за бідності своєї прагнув дати Олександрові гарну освіту. Хлопець навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура.
Уже тоді Лесь Курбас мріяв працювати на Наддніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 року ця мрія здійснилася — він вступає до цього театру. Але сталося так, що свій акторський талант, який міг там розвинутися, Лесь приніс у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом «Молодий театр» (ця назва з’явилася вже влітку 1917-го). «Молодий театр» — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього колективу взяли початок кілька українських театрів.
Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх кращих акторів, які добровільно приєднався з Київ-ського театру ім. Шевченка, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Спершу осіли у Білій Церкві, потім — в Умані.
Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театрів в Україні. У виставах свого філософського «Березіля» (Харків) він творить всесвіт, де головним стає життя людини у всіх його суперечностях.
...Поза тим Курбас не зважає на недолугу жалючу критику, заздрість колег-режисерів, бо має викластися на повну, бо не може не працювати. У «Газі» Кайзера він дивує вивіреною, математично чіткою пластикою масовок — актори за допомогою різноманітних акробатичних пристроїв конструюють образ тіл-гвинтиків моторошно-гігантської машинерії. У «Джіммі Гіггінз» Лесь вводить екран не лише як елемент декорації, а як новий майданчик для продовження сценічної дії. Йому затісно у рамках вузької сценічної коробки, а можливості щойно посталого кінематографа допомагають доповнити не передане на сцені. Події на сцені й екрані монтуються перед глядачем у єдиний фільм-виставу. У цій же постановці Курбас досягає ще одного цікавого ефекту — потік підсвідомості головного героя відтворює масовка акторів: фантасмагоричні фігури у просторі будують химерні сплетіння думок Джіммі.
..Багато чого з творчих пошуків Леся Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Але, незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, режисер не занепадав духом, до останньої можливості боровся з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Можливо, саме тому, що він не відступив, не зрікся своїх переконань, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березілю» і заарештовано в Москві, де він кілька місяців працював у Соломона Міхоелса в державному єврейському театрі на Малій Бронній, і вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, на Медвежу гору.
У Курбаса був якийсь сталевий стрижень, який годі було зламати навіть у табірних умовах. 1934 року він пише: «До біса гарно тут. Пробую щось організувати. Важко. Але, здається, початок зроблено». І в 1936-у в таборі Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежій горі ставить «Інтервен-цію» Лева Славіна. З переведенням у табір більш суворого режиму на Вянь-губі — «Смерть Тарєлкіна» Сухово-Кобиліна, оперету-фарс «Адвокат Патлен». Пізніше разом з драматургом Мировславом Ірчаном і чеським композитором Урбаником репетирує сатиричну оперету-вар’є-те «Сон на Вянь-губі», де сам виконує роль міма-музиканта, якого постійно дратують, якому заважають грати, відбираючи інструмент і заломлюючи руки, але він вперто й настирливо продовжує. Звісно, виставу заборонили до показу. А Ірчана, Урбаника й Курбаса перевели на Соловки.
3 листопада 1937-го Леся Курбаса розстріляли в урочищі Сандормох у Карелії. Через два десятиліття, у 1957-у його посмертно реабілітовано. 30 років творчість видатного діяча культури була під забороною.
21 грудня 1991 року Кабінет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради народних комісарів УСРР від 17 грудня 1933-го «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УСРР».
(Детальніше - у газеті за 25 лютого.)
Підготував
Ярослав ШЛАПАК.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
