№ 13 (21804) четвер 9 лютого 2017 року

Сьогодні вся Україна переймається катастрофічною ситуацією в Авдіївці Донецької області, долею тисяч людей, які залишилися без тепла і світла, під обстрілами терористів. Активно збирає і відправляє туди гуманітарну допомогу й Одещина. Питання про виділення цьому місту з нашого регіонального резерву паливно-мастильних матеріалів розглядалося в понеділок на засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій облдержадміністрації, яке провів голова ОДА Максим Степанов.

Ухвалили відправити в Авдіївку 20 тисяч літрів дизельного палива, 200 літрів тосолу (охолоджуючої рідини) та 400 літрів технічних олій.

Найтривожнішим же містом нашої області на засіданні був названий Чорноморськ, де сьогодні 30 гектарів курортних земель перебувають у зоні високої зсувної активності ґрунту. Причому море тягне до себе як маленькі рибальські курені, так і великі споруди: базу відпочинку, кілька багатоповерхівок, приватні маєтки… Вже зараз видно, б’є на сполох місцевий люд, що будівлі першої лінії врятувати навряд чи вдасться. Якихось два десятки метрів від прірви відділяють і другу лінію. Вода може поглинути й міський колектор, що загрожує не лише городянам, а й екології самого моря. Чорноморці розповідають, що після останньої негоди, коли за добу випало чотири місячні норми дощу, схил поповз просто на очах і будинки сунули в прірву, ніби стояли на лижах...

Історія ця давнішня. Колись там був пустир. І всі знали, що будувати на цих площах нічого не можна, адже берег уже тоді показував свій крутий норов, руйнувався. Та людям роздали землю і вони побудувалися. Тепер треба спішно приборкувати біду, яка загрожує тисячам містян.

У п’ятницю, 3 лютого, Президент України підписав низку кадрових розпоряджень про звільнення і призначення голів райдержадміністрації у Донецькій, Вінницькій, Волинській, Херсонській та ще кількох областях.

Серед тих розпоряджень п’ять стосуються Одещини. Відповідно до них із займаних посад звільнені голови РДА: Ширяївської — Тарас Бойко,  Окнянської — Володимир Гавриш, Лиманської — Дмитро Наталуха, Ізмаїльської — Валентина Стойкова, Захарівської — Дмитро Франчук.

У понеділок Петро Порошенко підписав розпорядження про звільнення з посади голови Саратської РДА Михайла Лева.

Посадовців звільнено згідно з поданими ними заявами.

Водночас, відповідно до розпорядження від 7 лютого оголошено конкурси на зайняття вакантних посад голів  Білгород-Дністровської, Болградської, Ізмаїльської, Миколаївської, Овідіопольської, Роздільнянської та Ширяївської РДА.

Транспортні парки станцій екстреної медичної допомоги Болградського, Саратського та Тарутинського районів поповнилися новими спецмашинами.

Минулої п’ятниці голова облдержадміністрації Максим Степанов і народний депутат України Антон Кіссе на території Одеської міської станції швидкої медичної допомоги (Валіхів-ський провулок, 10) вручили представникам цих трьох південних районів ключі від нових «швидких», обладнаних на базі мікроавтобусів марки «Форд». Ці машини мають підвищену прохідність, оснащені всім необхідним для надання термінової допомоги хворим, у тому числі важким, під час транспортування їх до медичного закладу.

Як зауважив Максим Степанов, ця подія стала можливою завдяки спільним старанням обл-ради та ОДА і за підтримки центральних органів влади, адже «швидкі» придбали у складчину: з обласного бюджету на них виділили 500 тисяч гривень, ще 4,5 мільйона — це субвенція з державного бюджету. Зі свого боку Антон Кіссе, обраний до Верховної Ради у 142-у окрузі, який охоплює згадані райони, пообіцяв, що подбає, аби до кінця року тут з’явилися ще два спеціалізованих автомобілі, і зауважив: якби всі нардепи від Одещини доклали зусиль, парк «швидких» у нашій області міг би поповнитися десятком таких авто.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

В одеській аптеці, розташованій на вул. Пантелеймонівській, 21, можна придбати ліки з інструкціями, спеціально переведеними на шрифт Брайля для зручності користування людей з вадами зору.

Така аптека — єдина в обласному центрі і друга в Україні. А інструкції, надруковані шрифтом Брайля, — це волонтерський проект «Braille Studio», скерований на покращення якості життя сліпих людей чи тих, хто має певні проблеми із зором, шляхом забезпечення їм вільного доступу до інформації.

Завдяки ініціативі та старанням активістів «Braille Studio», котрі надрукували й передали аптечному закладу інструкції до ліків, люди зможуть швидко, зручно і, головне, самостійно читати їх, тобто виконувати елементарні дії, які для незрячих є великою проблемою. Нова ж послуга дозволить їм дотримуватися призначеного дозування та інших правильних прийомів вживання ліків.

Нинішньої весни порт Скадовськ, що в Херсонській області, обіцяють з’єднати з Одесою морським маршрутом.

Ініціатор-інвестор проекту — компанія «Нібулон», генеральним директором якого є уродженець Балтського району Одещини, Герой України Олексій Вадатурський.

Судна на підводних крилах долатимуть відстань за 3 години 20 хвилин, проїзд, коштуватиме не дорожче, ніж звичайним рейсовим автобусом, запевнив перший заступник голови Скадовської райдержадміністрації Сергій Павленко в інтерв’ю херсонській газеті «Новий день».

Маршрут проляже вздовж берега: Одеса — Очаків — Тендрівська коса — о. Джарилгач — Скадовськ. Виконуватимуть пасажирські перевезення судна типу «Комета», які вміщають до 120 осіб, крейсерська швидкість — 65 км/год. Відновлення водного транспорту для сусідів не новина: у листопаді тут запустили річкові «Ракети» за маршрутом Гола Пристань — Херсон. «Зазвичай навігаційний сезон у нас стартує 1 квітня, — повідомив Сергій Павленко, — Так-от, до його відкриття ми запланували організувати морські пасажироперевезення за маршрутом Скадовськ — Одеса».

За січень 2017-го платники податків Одещини сплатили до бюджетів усіх рівнів 1,3 млрд грн. Це на 527 млн грн, або на 67,5%, більше, ніж за перший місяць торік.

Із цієї суми, повідомляє прес-служба ГУ ДФС України в Одеській області, до загального фонду державного бюджету надійшло 592 млн грн, що на 256 млн грн, або на 76% більше, ніж за січень 2016-го.

У розрізі основних податків до загального фонду держбюджету надійшло 403 млн грн податку на додану вартість, 120 млн грн податку на доходи фізичних осіб, 33,5 млн грн військового збору, 12,3 млн грн податку на прибуток та 12 млн грн акцизного податку.

За січень нинішнього року в місцеві бюджети Одещини спрямовано майже 716 млн грн — на 271 млн грн, або на 61%, більше, ніж у січні 2016-го. Зокрема, до місцевих бюджетів надійшли 

343 млн грн податку на доходи фізичних осіб та 114 млн грн плати за землю. Суб’єкти малого підприємництва сплатили майже 140 млн грн єдиного податку. Надходження акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів склали майже 79 млн грн, а податку на нерухоме майно — майже 29 млн грн.

З цього тижня розпочалася реєстрація на основну сесію зовнішнього незалежного оцінювання. Про що слід пам’ятати нинішнім школярам і які документи необхідно зібрати — на спеціальному брифінгу майбутнім абітурієнтам розповів Анатолій АНІСІМОВ, директор Одеського регіонального центру оцінювання якості освіти.

Реєстрація на основну сесію ЗНО стартувала 6 лютого і триватиме до 17 березня. На першому етапі абітурієнти оформляють реєстраційної картки. Для цього необхідно зайти на сайт ЗНО testportal.gov.ua. Далі процедура проста.

«На сайті ви знаходите сторінку «реєстрація-2017». Відкриваєте цю сторінку і дієте за інструкцією — там буде детально розписано, що треба зробити, щоб сформувати свою «реєстраційну картку». Коли картку сформовано, роздруковуєте її, власноруч пишете заяву за зразком, додаєте ксерокопію паспорта (якщо нема ще паспорта — ксерокопію свідоцтва про народження). Переселенцям, у яких проблема з документами, можна додати посвідку про місце проживання або шкільну довідку. Якщо потрібні ще якісь медичні документи, теж робите ксерокс і додаєте. Берете все це і формуєте єдиний пакет документів», — пояснив Анатолій Анісімов.

Після цього випускники попередніх років надсилають реєстраційні документи «в єдиному пакеті документів» до Одеського регіонального центру якості освіти (нинішні випускники передають документи відповідальному за їх збір у своїх школах). Звідти мають отримати сертифікат, інформаційний бюлетень ЗНО-2017 та повідомлення, що вони є учасниками ЗНО. Щоб не було відмовлено в реєстрації, необхідно чітко дотримуватися правил.

«Усе розписано в інструкції, діючи за нею, готуйте дуже уважно свої реєстраційні документи. Чим раніше ви їх подасте, тим більше шансів буде щось виправити. Буває, щось змінюється, людина подала на одну спеціальність, а потім передумала й хоче на іншу — всі ці зміни можна вносити до 17 березня. А до 31 березня можна вносити тільки зміни про можливі якісь помилки в особистих даних. У цьому випадку треба пройти переєстрацію і сформувати новий пакет даних», — зазначив Анатолій Анісімов.

«Черговий крок до посилення соціальної нерівності збираються зробити цього тижня у парламенті. Йдеться про проект закону «Про Конституційний Суд України». Ні, я не зачіпаю судові аспекти чи аспекти захисту від посягань на конституційний лад України. Хочу привернути увагу до соціальних питань закону», — написав у середу на своїй сторінці у «Фейсбуці» народний депутат України, у минулому — міністр фінансів та міністр економіки Віктор Пинзеник.

Проект закону «Про Конституційний Суд України», наголошує політик, передбачає новий небачений досі в Україні стандарт оплати праці: 384 тис. грн на місяць для судді та 420 тис. для голови Конституційного Суду, плюс 20 тис. грн (у розрахунку на місяць) виплат до відпустки. Складові такої зарплати судді: посадовий оклад — 240 тис. грн (75 мінімальних зарплат), надбавка за стаж (максимум 40%) — 96 тис. грн, надбавка за вчений ступінь (максимум 20%) — 48 тис. грн. Всього — 348 тис. грн. У голови КС є ще й надбавка у розмірі 15%, а тому його зарплата сягає 420 тис. грн.

Не забули і про пенсію, яку «сором’язливо» назвали довічним грошовим утриманням. Вона складає 80% зарплати, або якихось 307 тис. грн на місяць, а в голови — 336 тис. грн. Зазначу, що такий розмір рівнозначний пенсії 300 пенсіонерів (у мінімальному розмірі). А надбавка для судді КС за науковий ступінь доктора наук (48 тис. грн на місяць) у шість разів перевищує зарплату професора.

Зарплатами і пенсіями не обмежилися. Додали ще компенсацію витрат за оренду житла, за використання особистого транспорту для службових потреб.

Я не порушував би питання, якби йшлося про зарплату в приватному секторі, який робить виплати із зароблених доходів. Але в даному випадку йдеться про виплати, що робляться з бюджету, із сплачуваних нами податків.

Знаю часто вживаний аргумент для таких рішень. Але я не закликаю платити суддям на рівні мінімальної зарплати чи прожиткового мінімуму. Хочу акцентувати увагу на іншому: має бути розумний та допустимий діапазон в оплаті праці. Не може зарплата жодного державного чиновника у 85 разів перевищувати середню зарплату в країні (за 2016-й середньомісячна зарплата складає 5,2 тис. грн на місяць). І не може оплата праці бути відірваною від стану економіки, обсяг якої минулого року склав лише 55 тис. грн на людину (4,6 тис. грн на особу в місяць). Бо тоді при 300-тисячних зарплатах одним дістануться корінці, іншим — гичка. Хоча… іншим за таких рішень не залишиться навіть гички.

Вперше за останні роки у традиційних американських мас-медіа почала збільшуватися кількість читачів, слухачів, глядачів. Причина цього, вважають експерти, — випади на адресу ЗМІ нового президента США Дональда Трампа.

Як повідомляє AFP, зростання своїх рейтингів газети, радіостанції та телекомпанії почали фіксувати ще під час передвиборної кампанії в 2016 році, і така тенденція збереглася й після інавгурації Трампа.

Окрім того, зазначається у повідомленні, дедалі більше глядачів і читачів готові платити за роботу журналістів. Після того як Трамп назвав CNN «постачальником фейкових новин», кількість глядачів цієї телекомпанії буквально за тиждень зросла на 94 відсотки. Зі свого боку, газета The New York Times повідомила, що в четвертому кварталі 2016-го в її онлайн-версії з’явилося 300 тисяч нових передплатників.

На думку експертів, така увага до медіа пояснюється тим, що багато американців усвідомили цінність незалежної журналістики. «Від своїх абонентів ми чуємо про те, що існує сильна потреба у фактах і правді. Тому вони звертаються до тих, кого вважають хорошими брендами і достовірними джерелами», — заявив Ден Шауб з медіагрупи McClatchy.

Негативний вплив діючих гідроелектростанцій на Дністрі призвів до нестачі води, посухи, деградації екосистем та напруження у відносинах України з Молдовою. Тим не менше, на рівні Києва дано дозвіл на будівництво у верхів’ї ріки нового каскаду із шести ГЕС сумарною потужністю 300 МВт. На їх спорудження збираються витратити близько двох мільярдів доларів.

Що очікувати від будівництва нових шести малих ГЕС на Верх-ньому Дністрі? Обіцяну енергонезалежність та вирішення проблем з паводками, чи екологічну катастрофу?

«Одеситів, жителів області проблема Дністра торкнеться насамперед. Ця річка — джерело нашого життя, наша питна вода. Перша ГЕС з’явилася на Дністрі в 1950-х роках й одразу ж негативно вплинула на життя річки. Вона перекрила шлях для руху осетрових, які назавжди втрачені для Дністра. Ми всі — сучасні люди і без світла вже не можемо, але треба розуміти, якою ціною воно нам дасться. Коли з’явилася Дністровська ГЕС, ГЕС-1 і ГЕС-2 та інші, втрати ми помітили не зразу. Однак наприкінці 1980-х жителі Одещини зіштовхнулися зі зниженням рівня води в Дністрі, відчули, наскільки погіршилася її якість», — зазначила Юлія Тернова, керівник громадської ради при Біляївській райдержадміністрації.

Відчула втрати і Молдова, яка на 90% залежить від дністровської води, 10% займають ставки з технічною водою. Без нормального функціонування Дністра ця країна в прямому сенсі слова «засохне».

Програє й Україна. «Якщо ті шість ГЕС там з’являться, це призведе до цвітіння води, в ній почнуть накопичуватися шкідливі речовини, хімікати, й вона стане непридатною не лише для пиття, а й навіть для технічного поливу. Постраждають і заповідники. У Дністровському каньйоні росте близько 200 видів рідкісних реліктових рослин, для України це унікальне явище», — зауважив Віктор Ситов, керівник Гідрометцентру Чорного та Азовського морів. 

Тільки-но з’явилася перша ГЕС на Дністрі й громадськість оцінила її негативний вплив на екосистему, екологічна спільнота сколихнулася, почала протестувати. Виникли перші організації із захисту річки. Найбільша з молдовських — «ТІРОС», об’єднавшись з українськими екологами, ініціювала підписання в 2012 році угоди між Україною та Молдовою про створення «Басейнового договору щодо Дністра», згідно з яким обидві країни спільно мали приймати рішення щодо цієї ріки. На деякий час усе затихло.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності № 1666», ухвалений Верховною Радою 6 жовтня 2016 року, умовно називають «антирейдерським», оскільки його основною метою є захист права власності громадян, бізнесу та іноземних інвесторів.

Цей закон закриває 99% рейдерських схем, до реалізації яких залучали державних реєстраторів. Як-от реєстрація на основі підробленого або неіснуючого рішення суду, подання підробленого пакета документів щодо переходу корпоративних прав, викрадення електронного ключа реєстратора тощо.

Антирейдерським законом внесено низку змін до нормативно-правових актів, які регулюють сферу державної реєстрації бізнесу та нерухомості.

З метою легшого сприйняття матеріалу пропонуємо розглянути ці зміни у формі питань-відповідей.

Яким чином сьогодні можна захистити своє майно?

Однією з основних новел є обов’язковість сповіщення власника майна про його «перереєстрацію». Коли реєстратор отримує пакет документів для проведення реєстраційної дії, він зобов’язаний повідомити про це власника (наразі, відпо-відно до порядку державної реєстрації, — шляхом направлення листа на електронну адресу власника у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв’язку).

Якщо власник вважає проведення цієї реєстраційної дії рейдерським захопленням, він може подати заяву про заборону вчинення такої дії. Паралельно власник зобов’язаний звернутися до суду для накладання судової заборони.

Медичні препарати вартістю 700 тисяч гривень цими днями передані відділенню гематології обласної дитячої лікарні колективом Південного управління «ПриватБанку».

Гроші були зібрані клієнтами банківської установи, які жертвували посильні суми, беручи участь в акції «Допомагати просто». Кошти на благодійність акумулювалися через програму blago.pb.ua, систему електронних платежів «Приват24», банкомати і термінали самообслуговування «ПриватБанку» в Україні. В акції взяли участь тисячі людей.

Медичні працівники, за інформацією прес-служби банку, розповіли, що кожного року до відділення потрапляє більше півтисячі дітей, чи не кожному п’ятому з яких онкологія діагностується вперше.

Лікарня фінансується, однак до переліку оплачених бюджетом обласної громади необхідних препаратів часто не входять препарати супроводжувальної терапії, які батькам доводиться купувати самостійно. Вони недешеві, тож допомога благодійників тут дуже затребувана.

Яна СТАСІНА.

Співробітники батальйону особливого призначення головного управління Національної поліції в Одеській області, повідомляє відділ комунікації, організували для вихованців Красносільського психоневрологічного дитячого інтернату, що в Лиманському районі, цікаву виставу та привезли їм солодкі подарунки.

У цьому закладі під державною опікою нині перебувають близько 150 особливих дітей. Серед них є й такі, які через отримані від народження недуги стали зайвими у родинах.

В’ячеслав Ліпатов, заступник командира батальйону поліції особливого призначення (на знімку), розповів, що постійна турбота про своїх підшефних — це вже як обов’язок людей у формі, що стоять на охороні правопорядку, виконуючи найскладніші завдання, які часто коштують їм життя.

У складчину поліцейські збирають гостинці і привозять їх сюди. Цього разу запросили і двох аніматорів, які показали дітям цікаве шоу  бульбашок.

Вихованці закладу віддячили гостям невеличким концертом. Виконані дітьми пісні не раз звучали на конкурсах і приносили юним артистам дипломи.

або Три історії, розказані на  творчому (ювілейному) вечорі письменника Миколи Суховецького, а четверту запропонував сам ювіляр у вигляді свого роману «Зустріч у Лаврі», щойно випущеного у світ видавництвом «Друк-Південь» та презентованого тоді ж таки в Золотій залі Одеського літературного музею.

Яка краса і радість — народження нової книжки, нового твору мистецтва Слова. Коли з величезного огрому (з конгломерату) історичного, життєвого фактажу, з клубка думок, переплутаних, немов життєві стежки-доріжки — твої власні і твоїх персонажів, нарешті, виносилось, вистраждалось, вималювалось, вичекалось-дочекалось дозволу на життя від захланної нині долі письменницької. І коли видання профінансоване з державної таки програми, як суспільно важуче, а не з ласки спонсора чи коштом безгрішного, як правило, письменника, котрий, забравши наклад з друкарні, сидить на тих пакунках зі своєю книжкою та журиться, в який би то спосіб вивести своє дитя в люди — до читачів себто.

І вже правдиве — справдешнє свято, коли можеш покликати всіх, у кого найбільший до тебе респект, пошанівок, поцінування скромного твого таланту — ну от, скажімо, колег-письменників, однокурсників, друзів — та показати, потішитись разом з ними, прийняти щирі вітання та попишатись — а чом би й ні? — «як тая мати молодая своїм дитяточком малим». Хай уже пробачить Тарас Григорович отаке вільне поводження з його рядком, бо й річ таки об нім: у книжці, про яку йдеться, він якраз головний персонаж, разом з друзями по таємному Кирило-Мефодіївському братству, а передовсім — з Пантелеймоном Кулішем та Миколою Костомаровим. Котрі — усі троє водночас — надумали собі — що б ви подумали? — женитись. Так-так, попри боління й боріння, попри всі інші свої заняття, попри все на світі — хай йому грець! — пожити звичайним людським життям.

А як воно та що з того вийшло, про те — у книжці, яку одеський письменник — властиво, український письменник в Одесі — назвав і просто, й з інтригою: «Зустріч у Лаврі».

Про книгу Романа Кракалії «Вернись на Золотий берег» (Одеса, «Друк-Південь», 2016, художнє оформлення Лариси Дем’янишиної)

Хочу поділитися враженнями. Хочу сказати слова подяки. За глибину. За радість збігів. Хочу привітати Україну з гарним дарунком. З багатою, мудрою книгою.

А це непросто... Подарувати Україні гарну книгу.

Роман Кракалія, з доброзичливими очима, сивими розкішними вусами, завжди тактовний і уважний... Одесит з Буковини. З Буковини — це з країни буків? Пан Роман — відомий журналіст. Письменник.

І письменник ой який непростий! Не знаю навіть, з якого боку підійти до його оповідань.

Думається, головне в них — мова. Так, мова! А потім... та ні, здається, головне в них — сюжет. Звісно, сюжет! А можливо, це все — буковинський колорит? Ну, звичайно ж, це автентичне, народне письмо! Із самих джерел колективного підсвідомого. Але я здаюся. Я не маю слів для пояснень... На мою одеситську, космополітичну думку, це просто магія. Карпатська метафізика... Прадавня.

Колись я, російськомовна студентка, була дуже засмучена — мені важко давалися тексти, що писалися з вкрапленнями місцевих діалектів, малознайомою мені мовою. Частіше я відкладала таку книжку.

Напевне, для всього має прийти свій час. Зараз завдяки таким письменникам як Миро-слав Дочинець, а ще Роман Кракалія, я просто купаюся у цій мові. Це якесь магічне мереживо. Слова то розтягуються, то, навпаки, обрубуються, перекручуються; суфіксами, префіксами чіпляються одне до одного, в’яжуть спогадами, враженнями, то веселощами, а то й чорною гіркотою. І все це — залежно від події, від написаного. Вони, ці слова, то гарячі, то холодні, то зрозумілі, а то просто ніякі, вставлені на підтримку ритму, для народної мелодики. А ще — мудрі: скоромовки, сентенції, прислів’я, приповідки...

Наприкінці минулого року у львівському видавництві «Ліга-Прес» побачила світ збірка ліричних поезій Анатолія Ройченка «Біляївські ноктюрни». Кошти на її видання виділили депутати Біляївської міськради, за що автор складає їм щиру подяку. А міський голова Біляївки Михайло Бухтіяров сприяв тому, щоб книжка не лише була надрукована, а й гарно оформлена. Тому це видання, мов велика панорамна картина, висвітлює це придністровське місто, славить роботящих людей, виграє барвами чудової української природи.

Кілька поезій з нової збірки пропонуємо вашій увазі. 

Анатолій РОЙЧЕНКО

Земна краса

По росі пройшовся босоніж,
Ніби в юність 
повернувся знову,
І у серці народився вірш
Про природи ту красу чудову.

Що є ще гарніше на Землі,
Ніж природа вічна, 
загадкова?
Пісню їй курличуть журавлі —
Жаль, не розумію їхню мову.

Так, як бачив цей світ Станіслав Конак, не бачив ніхто. І навряд чи побачить. Було, є і буде ще багато поетів. Та чорні ноти, накреслені чорними птахами у високому небі, ту «фугу крил, якій ім’я — політ», спробував розпізнати й розшифрувати лише він. Саме він підгледів, як «свій фіолетовий джемпер легкий вечір натягає по самісінькі очі» і як «із-за давніх-давен, із-за сивих земель ніжні коні летять, вічні коні летять». Саме він своїм сенсорним поетовим серцем вловив, як «деревам судомить кістки», і почув «отого кулика, невбитого ще, в болоті, що замість нас ридає над життям»…

Збірка лірики «І оклик лебедів у доторку долонь» (Одеса, «Астропринт», 2016) побачила світ уже після відходу поета у засвіти — «між голубі і золотаві вежі, де все — в прекраснім і прекрасне — все». Це — лебедина пісня поета Станіслава Конака. Це водночас і пісня-реквієм, і пісня-ода життю: 

«Я ж стоятиму біло, як дим, над живими снігами…».

Колектив «Чорноморських новин», з якими Станіслава Васильовича поєднують понад чотири десятиліття його творчого життя, щиро радіє виходу цієї прекрасної книжки і дякує всім, хто долучився до її появи: одеській обласній державній адміністрації — за фінансову підтримку, видавництву «Астропринт» 

(а передусім — завідувачці редакцією Туяні Забановій) і художниці Ларисі Дем’янишиній.

Так, як бачив цей світ Станіслав Конак, не бачив ніхто. Втім, переконайтеся самі.

Станіслав Конак

Пригадую, як приніс у «Чорноморку» добірку своїх віршів. Тодішній редактор Леонід Міщенко і його заступник Іван Мельник подивилися, усміхнулися, а пан Леонід порадив, щоб я відніс їх до літературного консультанта Станіслава Конака.

Станіслав Васильович сидів у своєму кабінеті, взяв мої тексти і проказав: «Зайди через дві години, я подивлюся. Можливо, щось і надрукуємо».

Я пішов до «Будинку меблів» — треба було десь перечекати. Через дві години повернувся і зайшов до Конака. Він простягнув мені течку з віршами й два листочки окремо: «Ці — ще сирі. А ті можна давати в номер».

Знову зайшов до редактора. Іван Мельник теж був там. Міщенко запитав: що сказав літконсультант? Я зробив кислий вигляд. Редактор подивився на свого заступника і мовив: «Ми маємо дослухатися до думки літконсультанта».

Я поклав течку йому на стіл: «То дослухайтеся. Тут — 26 віршів, Конак дав добро».

Була німа сцена. Такого вони не очікували, знаючи прискіпливість і вимогливість пана Станіслава.

Добірка вийшла з моїм портретом. Олекса Різниченко написав до віршів вступ: «Дві п’ятірки Геннадія Щипківського». Мені якраз сповнилося 55 років.

В історії Одеси було немало масштабних проектів, які реалізовувалися на хвилі науково-технічного прогресу, інтегруючи місто в європейський контекст. Про один із них розповідає постійно діюча експозиція в галереї «Жовті велетні» (вул. Софіївська, 5а) під назвою «Декоративні розписи на Виставці домашнього устрою 1895 року».

Про її особливості та виникнення самої ідеї проекту, який втілили співробітники Одеського художнього музею, розповів заступник директора з наукової роботи цього закладу Сергій СЄДИХ.

— У минулому ці підвальні приміщення використовувалися утилітарно. Згодом перетворилися у виставковий простір — тут почала діяти галерея «Жовті велетні», четверту річницю якої ми нещодавно відзначили. Тоді зацікавилися розписами на стіні. У пресі з’явилося багато припущень про їх виникнення. Оскільки використано готичний шрифт, то вирішили, що вони були створені під час німецько-румунської окупації. Ми провели наукову роботу для з’ясування істини.

Готичний шрифт, що має різні варіанти написання, використовувався в Італії ще з ХІІ ст. У Німеччині (а тут німецькі висловлювання) офіційно існувало три різновиди шрифту. Вивчаючи проблему, ми натрапили на циркуляр рейхсміністра Бормана, яким готичний шрифт, так званий єврейський Швабахер, заборонявся. Сумнівно, що під час окупації зверталися до цього шрифту… (На виставці можна бачити цей документ і різновиди шрифтів).

— У радянський період, пам’я-таю, і до недавнього часу тут були майстерні, столярка…

— Саме тому ми відкинули версію про походження цих розписів в означений період, адже він достатньо задокументований і вивчений. Наймасштабніша подія, яка проводилася в «будинку Маразлі», — виставка домашнього устрою 1895 року. Тоді ця споруда була міським майном: музей, як відомо, відкрився у 1899-у. Маразлі надав також свої ділянки на схилах, тож виставка простягалася далі, до Приморської вулиці. Тут є план виставки, в Одеській національній науковій бібліотеці є її каталог.

Якщо ви маєте почуття гумору — ця подія саме для вас! 24 і 25 лютого Одесу накриє лавина сміху: наш відомий земляк, заслужений артист України Олег Філімонов публічно, на місяць раніше, відзначить свій 65-й день народження — ювілейним бенефісом в Українському музично-драматичному театрі імені Василя Василька.

Незадовго до самої події, її, як годиться, зібралися обміркувати-обговорити друзі Олега Філімонова. Саме вони, як зізнався артист, і підштовхнули його на таку авантюру — у фестивальній формі відзначати його іменини.

«Як з’явилася ідея всього цього? Сиділи всі ми якось у нашому офісі. Друзі творили чергову «нетлінку» у вигляді п’єси. І тут раптом Алік (Олександр Тарасуль, драматург. — прим. І.Д.) каже: «Слухай, Філімоне, а в тебе ж скоро день народження?!». Його підхопили: «Це треба перетворити в культурологічну подію!». І порадили мені придумати щось таке, щоб був «хіпіш». До дня народження тоді залишалось трохи менше року. Але ми сіли й почали думати. І придумали зробити це все в чудовій формі — у вигляді бенефі-су: зібрати всіх друзів, переважно із нашого гумористичного цеху, тих, хто цікавий усім, і «відірватися на повну», — пояснив ідею сам Олег Філімонов.

Аби не перетворювати все в балаган, артисти вирішили не робити поодиноких концертних виступів, а об’єднати всі творчі замальовки в єдиний спектакль із спільною сюжетною лінією.

«Ідея почала обростати «м’ясом», з’явилися центральні точки — знакові фігури вечора. Й ось зовсім скоро ми покажемо одеситам, що з цього вийшло», — зазначив Олег Філімонов.

Сам бенефіс Філімонова — це суміш популярних у наш час жанрів: stend up, КВК та естрадного концерту із зірками першої величини. Гарик Кричевський, Віктор Андрієнко, чемпіони світу зі степу Олександр Останін та Сергій Остапенко, найсмішніший одесит Ізраїлю Яніслав Левінзон… Відомих і чудових, обіцяють організатори, буде не менше, ніж глядачів. Спеціально для цього вечора автори підготували і записали ексклюзивні відеономери за участю зірок «Квартету І» та Михайла Єфремова.

Перша ракетка України — одеситка Еліна Світоліна —здобула п’ятий трофей у кар’єрі, обігравши китаянку Шуай Пен у фіналі Taiwan Open. Більше того, прес-служба Жіночої тенісної асоціації назвала удар у виконанні нашої спортсменки кращим завершенням розіграшу у фіналі турніру.

«Щось неймовірне. Я й не мріяла, що вийду у фінал, ос-кільки чвертьфінал видався дуже важким. Рада від того рівня тенісу, який показала сьогодні. Весь тиждень отримувала задоволення від підтримки на трибунах. Глядачі допомагали мені грати краще і краще. Спасибі моїй команді, яка щодня робить важку роботу. Фанати були неймовірні, їх підтримка для мене особлива. Коли я стикалася з труднощами, вони стояли за мною і допомагали вигравати. Сподіваюся, наступного року, коли приїду захищати титул, знову побачу вас», — поділилася враженнями Еліна Світоліна.

У вирішальному матчі уродженка Одеси зустрічалася з китаянкою Шуай Пен. Фінал тривав 1 годину 9 хвилин. Наша землячка перемогла суперницю у двох сетах з рахунками 6:3 та 6:2. За здобутий у Тайбеї титул Еліна отримає 43 тисячі доларів призових та 280 рейтингових очок.

У світовому рейтингу Жіночої тенісної асоціації наша землячка займає високу 13-у сходинку (це, до речі, найвище місце, яке коли-небудь посідали у цьому списку українські тенісистки). Нагадаємо, очолює рейтинг знаменита Серена Вільямс.

http://btu.org.ua.

Пам’ятаєте пригоди Філеаса Фогга та Жана Паспарту, які за 80 діб об’їхали навколо світу? Хоч із часу, дотепно описаного Жулем Верном, минуло півтора століття, послідовники прототипів його роману (твір, нагадаємо, писався на реальній основі) не перевелися.

Цими днями стало відомо про новий рекорд мандрівників: 27-річна американка Кассандра де Пеколь об’їхала всі країни світу за найкоротший термін — один рік шість місяців і 26 днів. Це досягнення уже ввійшло до Книги Гіннесса. Для порівняння: попередньому рекордсменові на візити до всіх країн знадобилося три роки три місяці і шість днів.

До речі, де Пеколь не тільки найшвидше об’їхала світ, а й виявилася першою жінкою в історії, якій вдалося відвідати всі 196 суверенних держав.

Американка побувала і в Сирії, якраз у розпал війни, і навіть з групою китайських туристів потрапила до столиці КНДР Пхеньяна (тут солдат, дивлячись їй у вічі, заявив: «Ми знищимо вас»). Останньою державою у списку був Ємен. До цієї країни вона могла в’їхати ще 27 січня, відтак загальний час світової мандрівки був би ще коротшим, але прикордонник попередив мандрівницю, що вона може зайти на територію його країни, але він не гарантує їй, що зможе покинути її. Відтак Кассандрі де Пеколь довелося повертатися в посольство США в Омані, отримувати там додаткові дозволи. 2 лютого мандрівниця перетнула кордон Ємену, заїхала у найближче село, де познайомилася з великою родиною, яка пригостила мандрівницю обі-дом, і, не затримуючись на ніч, залишила країну, де триває збройний конфлікт і яка має зі США напружені стосунки.

Як повідомляє seeker.com, у середньому на відвідування однієї держави в мандрівниці йшло від двох до п’яти днів. 

Звісно ж, не обійшлося без пригод. Так, у Перу на таксі, в якому вона їхала, напали оз-броєні грабіжники. У Бахрейні та Лівії її запідозрили в роботі на ЦРУ. На Гренаді мандрівницю прийняли за наркокур’єра...

Здійснивши свою мрію, Де Пеколь резюмувала: «Коли ви дивитеся всі ці новини, ви думаєте: Боже мій, це ж так небезпечно туди їхати! Але ви їдьте і ви побачите, що це не так».

Товариство охорони птахів України назвало пернатого символа 2017 року. Ним став канюк звичайний.

Це найчисленніші гніздові хижі птахи України, які належать до родини яструбових. Вони мають розмах крил 110—130 сантиметрів і довжину тіла 51—57 сантиметрів.

— Їх часто плутають з іншими хижими пернатими — яструбами чи шуліками, — розповів газеті «Експрес» Максим Гаврилюк, співзасновник Українського центру дослідження хижих птахів. — Однак канюк звичайний — дуже корисний вид. Ці птахи харчуються переважно мишоподібними гризунами і не нападають на свійську птицю. Попри це їх незаслужено звинувачують у викраденні курей і нищать. Проте відстрілювання хижих птахів заборонене, адже вони перебувають під охороною закону.

— То канюки полюють лише на мишей?

— Улюблена здобич канюків — полівки та інші гризуни. Не дарма цього птаха називають мишоїдом. Канюки полюбляють сидіти на краю лісу вздовж доріг або на деревах серед поля, виглядають свою здобич. 

За день у період вигодовування потомства сім’я канюків з’їдає 10—12 гризунів. За літо один виводок птахів цього виду знищує 500—1000 сірих полівок.

— Чи канюки залишаються зимувати в Україні?

— Цей птах — перелітний. Але з кінця 1990-х вони зимують у нас. До слова, за народним переказом, назва міста Канів, що на Черкащині, походить від назви цього птаха. Кажуть також, що канюком або канею цього пернатого назвали за крик «кіай», що нагадує канючення.

Живе цей птах у природних умовах у середньому 26 років. У дорослого канюка верх рудувато-бурий або темно-бурий, хвіст із темними смугами.

Міжнародний союз охорони природи (МСОП) на 13-й конференції сторін Конвенції про охорону біорізноманіття, що відбулася наприкінці минулого року, оприлюднив оновлений Червоний список, до якого увійшло понад 700 нових таксономічно окремих видів птахів, 11% з яких перебувають під загрозою зникнення.

До оновленого переліку ввійшов 11121 вид птахів. Із оцінених 742 нововиявлених ви-дів 11% — під загрозою зникнення. Наприклад, недавно описане волове очко виду Thryophilus sernai отримало статус «У загрозливому стані», оскільки більше половини його середовища існування може зникнути через гідробудівельні роботи.

Тринадцять видів із нововиявлених увійшли до списку в статусі «Зниклий». Кількох із них втрачено за останні 50 років, як-от очеретянку виду Acrocephalus yamashinae з острова Гуам чи лайсанського медолаза Himatione fraithii, який колись траплявся на Гавайях. Усі ці види були острівними ендеміками і зникли, очевидно, внаслідок впливу інвазивних видів.

Проведена оцінка Червоного списку МСОП також свідчить, що деякі з найпопулярніших птахів світу невдовзі зовсім зникнуть у дикій природі, якщо не буде вжито відповідних заходів. Вимирання загрожує навіть найвідомішим, як-от папуга жако Psittacus erithacus — один з найпоширеніших домашніх улюбленців, оскільки вміє імітувати людську мову. Нині вид на межі зникнення в дикій природі через неконтрольований вилов і втрату природних середовищ існування в центральній Африці. У 2016-у жако отримав підвищення в Червоному списку — його природоохоронний статус погіршиться з «Вразливий» до «У загрозливому стані». Дослідження, проведене BirdLife International, виявило, що в деяких частинах континенту чисельність цього виду скоротилася на 99%.

В оновленому списку МСОП також вказується на різке скорочення популяції жирафів унаслідок втрати середовища існування, громадянських заворушень і незаконного полювання. За останні 30 років чисельність світової популяції цих тварин скоротилася на 40%.

Надворі лютий. Ми — на порозі весни. Тож садівникам-городникам пора подбати про майбутній врожай. Останній місяць зими — найкращий час, щоб потурбуватися про насіння — проінспектувати старі запаси, придбати те, якого бракує. А відтак тільки-но температура повітря і ґрунту дозволить приступати до висівання тієї чи іншої культури, ви будете готові й не витрачатимете дорогоцінного часу на викидання застарілого непотребу і пошуку того, чого нема.

За підрахунками досвідчених дачників, на 10 квадратних метрів ділянки (сотку) потрібно:

• насіння моркви чи петрушки — 4,5—6 г;
• кропу (при суцільному посіві) — 25 г, (рядками) — 12 г;
• огірків — 5—8 г;
• редиски — 15—20 г;
• салату — 3 г;
• щавлю — 3—4 г;
• кабачків чи патисонів — 4 г;
• гарбуза — 2,5 — 4 г;
• квасолі — 106 г;
• цибулі-чорнушки (на ріпку) — 5—10 г, (на насіння) — 50—100 г.

Якщо маєте звичку запасатися насінням на кілька років, то перегляньте, чи воно ще годиться для використання. Знову ж таки, як запевняють городники зі стажем, насіння огірків дає найбільший урожай на четвертий рік. Якщо воно зберігалося при належній температурі (до 12 градусів), то, як і насіння гарбузів, кабачків та патисонів, його можна використовувати до восьми років. Трохи менші строки придатності насіння капусти і томатів — 4—5 років, гороху, квасолі та редьки — 3—6 років, моркви, буряка, ріпи, салату, шпинату, цибулі, петрушки, ревеню, кропу — 2—3 роки, пастернаку і селери — 1—2 роки.

Щоб не гаяти часу в очікуванні проклюнуться чи не проклюнуться сходи, перед висіванням якість насіння краще перевірити. Один зі способів такої перевірки — занурення у соляний розчин (столова ложка солі на 0,5 л води). За 5—10 хвилин «пусте» спливе.