№ 12 (21803) субота 4 лютого 2017 року

Упродовж двох з половиною років з екранів телевізорів і сторінок українських газет не сходять повідомлення, що на сході країни, конкретно в зоні АТО, ситуація загострюється. Ця формула під час війни ні про що не говорить. І на регулярні «загострення» великої уваги не звертали. Головне — не допустити великих поразок. Таких, як під Іловайськом або Дебальцевим.

Ніякої окупації нема?

Якийсь час великих поразок вдавалося уникати. І затишшя на фронті, незважаючи на обстріл з боку окупантів та їх наслідки (втрати серед військовослужбовців і цивільного населення, руйнування житлових будинків і промислових об’єктів поблизу так званої лінії розмежування), нам подавали як єдиний спосіб уникнути великої війни з Росією.

Призбиремо сили, відновимо армію, змусимо агресора за допомогою Заходу виконати Мінські угоди, «загострення» саме по собі припиниться — і заживемо, як до революції й навіть краще. Військового розв’язання гібридна війна не має, чи не так?

А поки затишшя, наживатимемося на торгівлі з «народними республіками», гнатимемо на окуповані території товари першої та не першої необхідності. І на спроби зупинити державну підтримку окупантів відповімо, як Вадим Черниш, міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. На зразок того, що не можна все населення «народних республік» розглядати як зрадників. Це ж наші громадяни, на них поширюються закони України.

Під час Другої світової війни на громадян СРСР, які жили в окупації, теж поширювалися радянські закони. І серед цих громадян не всі були зрадниками. Але нікому не спало б на думку на цій підставі у 1942—1944 роках торгувати з Гітлером продовольством або постачати Німеччині електроенергію.

До третьої річниці анексії Криму

З кожним днем усе більше кримчан замислюється над тим, що їм дало приєднання Криму до Росії. Третій рік санкцій вніс свої корективи в державний бюджет РФ, який і так тріщав по всіх швах. Схоже, відома фраза прем’єр-міністра Дмитра Медведєва під час перебування на пів-острові влітку 2016 року «Денег нет, но вы держитесь…» незабаром стане офіційним лозунгом Криму.

Нещодавно Міністерство фінансів Росії оголосило, що планує скоротити фінансування соціально-економічного розвитку Криму більш ніж у двічі. Ну а на що сподівалися кримчани?

До речі, коли у лютому 2014 року Росія анексувала Крим, то обіцяла жителям півострова райське життя: високі зарплати та пенсії, розвиток регіону і перетворення його на чудовий курорт. Але, як і слід було сподіватися, рай не вдався: кримчани отримують удвічі менше, ніж москвичі і петербуржці, а ціни тут набагато вищі від російських. Про це свідчать й офіційні дані Росстату, згідно з якими, картопля в Криму на 32% дорожча ніж у Москві, банани — на 23%, кисломолочні продукти — на 12%, а ліки — аж на 30–50%.

Справді, під час нещодавньої телефонної розмови знайома з Криму підтвердила, що одночасно з окупацією півострова стрімко почали рости ціни, які швидко досягли і навіть перевершили середньоросійський рівень. Крім того, замість україн-ських товарів туди прийшли неякісні й дорожчі російські.

Найбільше дісталося кримським студентам. У розмові з’ясувалося: якщо у 2015 році вони отримували 4,5 тисячі рублів, то із січня 2016-го стипендію урізали до загальноросійського рівня, тому зараз вона складає лише 1,3 тисячі рублів.

У середу представники обласної організації Народного руху України подали заяву до поліції на Одеську міську раду та фірму «Екобуд», які проводять капітальний ремонт та реставрацію Потьомкінських сходів. Про це розповіли журналістам на прес-конференції, що відбулася у прес-центрі «Паритет», Олег Михайлик, Михайло Кузоконь та Юрій Нікітін. 

Активісти переконані, що організатори робіт порушили, щонайменше, три статті Кримінального кодексу України, а саме: статтю 210 — про нецільове використання бюджетних коштів, статтю 298 — знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини і статтю 364 — зловживання владою або службовим становищем.

У зв’язку із загостренням ситуації на Донбасі Рада Безпеки ООН у четвер провела засідання, під час якого представники країн Європи та США закликали до політичного вирішення конфлікту і виконання Мінських угод.

«Потрібно, щоб Росія припинила озброювати сепаратистів і вивела свої війська, зокрема з Криму», — заявив постійний представник Великобританії в ООН Метью Рикрофт. Повпред наголосив, що слова Росії розходяться з діями і потрібно, щоб Москва почала виконувати Мінські угоди.

Представник Франції Франсуа Делатр зазначив, що мета — це відновлення Україною контролю над територією у рамках міжнародно визнаних кордонів, у тому числі над Кримом. Він запевнив, що разом з Німеччиною в рамках нормандського формату Франція сприятиме політичному вирішенню конфлікту. Деларт закликав РФ вплинути на бойовиків з метою припинення вогню.

Новий постійний представник США в ООН Ніккі Хейлі, яка змінила на цій посаді послідовного критика агресивної політики Кремля Саманту Пауер, не виправдала надій Москви на пом’якшення риторики. Підкресливши, що це її перший виступ в ООН у новій іпостасі і їй не хотілося б починати його із засудження Росії, бо, мовляв, Вашингтон волів би поліпшення відносин з Москвою, але... «Похмура ситуація на сході України вимагає явного і чіткого засудження російських дій. Сплеск бойових дій у цій частині України приніс великі руйнування і призвів до загибелі людей. Цю ескалацію потрібно негайно зупинити! США висловлює підтримку народу України, який уже три роки страждає від окупації і військової інтервенції Росії», — заявила Ніккі Хейлі і додала, що має на увазі не тільки дії Росії на Донбасі, а й анексію Криму. «Поки Росія і сепаратисти, яких вона підтримує, не почнуть до-тримуватися Мінських домовленостей і поважати територіальну цілісність України, ця криза буде продовжуватися. Схід — це не єдина частина України, яка страждає від агресивних дій Росії. США, як і раніше, засуджують і закликають негайно припинити російську окупацію Криму. Крим — частина України, і наші санкції не будуть зняті, поки Росія не поверне півострів Україні», — запевнила представник США.

Представник України в ООН Володимир Єльченко поінформував присутніх про ситуацію на Донбасі, зокрема в Авдіївці, і показав фотографію загиблого військового Андрія Кизилу. «Смерть кожного солдата — ще один шрам на душі України. Це 24-річний офіцер, убитий біля Авдіївки, — звернувся Володимир Єльченко до присутніх, після чого повернув портрет до посланця Росії зі словами: «Подивіться йому в очі, ви його вбили!».

Мабуть, саме так думав-благав знаний харківський бабак-синоптик Тимко, опираючись намірам зоологів витягнути його із затишної нірки.

Але людська цікавість перемогла. Чотирилапого синоптика у День бабака (ця традиція здавен шанується в Америці, а віднедавна перекочувала й до нас), 2 лютого, змусили зробити прогноз — чи довго чекати весни.

Хтось із допитливих хотів дізнатися: чи можна створити штучний інтелект? Йому відповіли: можна. За наявності природного!

Але який інтелект треба мати, щоб розібратися з нашими багатообіцяючими і вже заїждженими «де»: децентралізація, демонополізація, деолігархізація, декомунізація?.. «Де», «де», «де»… А насправді де вони ці поки що ефемерні «де»? Чути про них чуємо, а де бодай одним оком побачити, з чим же, як то мовиться, їх їдять?

З дегустацією — зрозуміло: там усе пробують на запах чи смак. А як збагнути переваги децентралізації хліборобам із сіл і селищ, раніше великих і велелюдних, а нині занепалих, вимираючих?

Закривати школи, дитсадки, крамниці, ба навіть фельдшерсько-акушерські пункти — це децентралізація? Крок до щасливого майбутнього? Але ж таке майбутнє — як обрій: скільки до нього не йди, а він завжди залишатиметься далеким обрієм.

Хіба це децентралізація, коли селян штучно витісняють з їхньої, обжитої ще дідами-прадідами, землі, позбавляючи роботи й засобів до існування, замість того, щоб розвивати те село, створювати там переробні підприємства і торгувати із Заходом не сировиною — зерном, а готовими продуктами харчування, з доданою вартістю, наповнюючи валютою державний бюджет?

На жаль, на жаль... Штучного інтелекту ще не придумали, а своїх клепок у керівних головах бракує. Тому й умирають села, тому й молодь у пошуках роботи тікає в міста, а то й за кордон. А прекрасні українські чорноземи стають роздоллям для монополій, мільярдерів, джерелом їх збагачення.

А як боляче вдарила вже по малому бізнесу так звана демонополізація? Тисячі родин, що своїми руками й головами створили собі й іншим робочі місця, витіснені зі сфери виробництва. Зате буйним цвітом розквітають ті ж таки великі монополії!

Прочитав статтю Валерія Швеця «Бути правими», що надрукована у «Чорноморських новинах» за 14 січня. Складається враження, що зоряний час діяльності Одеської обласної організації Народного руху України припадає на ті роки, коли біля її керма стояв автор.

Валерій Швець із сарказмом пише, що причиною обрання 11 співголів організації було бажання багатьох «щось очолити: посада, печатка, право підпису на якихось паперах».

Цими днями учасники програми «Золота осінь людей похилого віку» за підтримки фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє» у гостинному залі Музею коньяку «Шустов» взяли участь у занятті з прикладної психології на тему «Образа і вдячність», яке провела психолог Олена Щербакова.

Як з’ясувалося, люди старшого віку частенько почуваються ображеними: і на власних дітей та онуків, і на друзів чи сусідів, і, чого ж гріха таїти, на владу. Але зізнається у цьому мало хто. Переважна більшість «тримає фасон», при цьому заганяючи «образу» у глухий кут. Тоді як затиснута всередині образа — річ небезпечна, руйнівна для здоров’я та психіки. Саме образи, за свідченням психологів та лікарів, часто породжують невиліковні онкологічні хвороби.

Село наше чудове, мальовниче, потопає у зелені садів і розташоване за 200 метрів від Тилігульського лиману. Однієї з найчистіших водойм світу.

Безумовно, що кожен населений пункт в Україні (і не тільки) має свою маленьку історію. Має її і наше село.

Назва поселення Широке походить від того, що ряди хат розміщені на великій відстані один від другого. І вулиця таким чином виявилася широкою.

Стояла глуха ніч, коли до будинку, в якому мешкав відомий авіаконструктор Ігор Сікорський, навідався один із прихильників його таланту. Пізній гість був чекістом. Він помітив прізвище свого кумира у розстрільних списках і вирішив попередити його про неминучу біду: «Вас прийдуть брати завтра вранці або ввечері». «Перепрошую, — не повірив Сікорський, — мене знає вся Росія, вся Європа! Вони не посміють мене розстріляти!». «Але ви забули, що вас знає не тільки вся Росія, але й цар-узурпатор? Це ж він вам вручав золотого годинника…».

Та нічна розмова стала причиною крутого віражу у долі знаменитого на весь світ конструктора літаків і вертольотів, вченого, винахідника, філософа, підприємця Ігоря Івановича Сікорського.

18 лютого 1918 року через вільний від більшовиків Архангельськ він виїхав з Російської імперії і більше ніколи до неї не повернувся.

Восени і взимку, а часто й аж до ранньої весни приблизно 90% населення встигають перенести гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) різного ступеня тяжкості. Хтось день-два пошморгає носом, а когось недуга надовго вкладає у лікарняне ліжко. Особливо вразливі до ГРЗ діти. Причому часто ці захворювання в них ускладнюються інфекційними враженнями дихальних шляхів. А це вже дуже серйозно.

Профілактика та лікування таких недуг, а також підступність бронхіальної астми, на яку нині хворіють один-двоє з кожних ста дітей, стали темою прес-конференції Людмили ПОПЛАВСЬКОЇ, лікаря вищої категорії, завідуючої пульмонологічним відділенням Одеської обласної дитячої клінічної лікарні (на знімку). Захід був організований обласним Центром здоров’я.

До Міністерства охорони здоров’я, йдеться на офі-ційному сайті відомства, продовжують надходити скарги громадян щодо неможливості отримати окремі щеплення у зв’язку з відсутністю на місцях вакцин.

МОЗ інформує, що станом на кінець січня міжнародні спеціалізовані організації закупили й відповідно ДП «Укрвакцина» поставила в усі без винятку регіони країни всі вакцини для планових профілактичних щеплень. Сьогодні в Україні в достатній кількості є вакцини для профілактики туберкульозу, кашлюку, дифтерії, правця, кору, паротиту, краснухи, гепатиту В, поліомієліту (оральна вакцина), сказу.