Нескорений Олекса Тихий
27 січня минуло 90 років від дня народження Олекси Тихого — українського публіциста, мовознавця, педагога, послідовного борця з русифікацією, члена-засновника Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (УГГ)
Олекса Тихий народився у 1927 році на хуторі Їжівка Костянтинівського району Донецької області. Закінчив філософський факультет Московського держуніверситету (хоч до цього навчався в Запорізькому сільгоспінституті та Дніпропетровському інституті інженерів транспорту). Вчителював, викладаючи фізику, математику, українську мову.
Уперше МДБ заарештувало його в 1948 році за критику єдиного кандидата в депутати, але після «профілактики» відпустило. Вдруге заарештований у 1957-у за лист проти окупації Угорщини військами Варшавського договору, а також за «антирадянську агітацію», «наклеп на КПРС і радянську дійсність». Тоді Тихий був засуджений на 7 років таборів суворого режиму і відбув покарання в Мордовії, а один рік — у Володимирській тюрмі.
За вироком суду Олекса Тихий на 5 років був уражений у правах, а отже після звільнення влаштуватися на роботу за фахом не міг: працював монтажником, пожежником, випалював цеглу. Підтримував стосунки з друзями по ув’язненню і правозахисниками, поширював самвидав. Він був зразковим носієм української літературної мови, людиною залізної волі, рідкісної толерантності, доброзичливості і виняткової терпимості.
На той момент Олекса Тихий вже написав кілька статей про русифікацію Донбасу, про проблеми українського села. А ще склав словник неправильностей українських говорів Донбасу й уклав збірку висловлювань видатних людей «Мова — народ». Текст цієї збірки було вилучено у нього під час обшуку в червні 1976 року, до речі, тоді дві доби його утримували під вартою «за підозрою в пограбуванні магазину».
У листопаді 1976-го Олекса Тихий став членом-засновником Української Гельсінкської групи.
У лютому 1977 року його знову заарештували, звинувативши у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» та «незаконному зберіганні зброї». Хоча суд не довів жодного факту наклепу на радянський державний лад у статях чи висловлюваннях Олекси Тихого, він дістав 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання — як особливо небезпечний рецидивіст.
В ув’язненні брав активну участь в акціях-протестах, зокрема навесні 1978-го голодував упродовж 52 днів. Улітку того ж року разом з Василем Романюком написав текст «Історична доля України. Лист українських політв’язнів. Спроба узагальнення». Тут озвучувалися прагнення до незалежності України в майбутньому та ідея пасивного опору, зокрема у формі неучасті в русифікації.
Опісля Олекса Тихий ще не раз оголошував голодування.
Під час одного з них, у березні 1979-го, у нього відкрилася виразкова кровотеча. В критичному стані, перед операцією, він отримав пропозицію письмово зректися своєї діяльності, але відмовився від неї. Операцію зробили абияк — вживання їжі завдавало болю, утворилися спайки, грижа, згодом розпочався перитоніт. Але й тоді відмовився написати покаянну заяву.
Незважаючи на важкий стан здоров’я, на початку 1980-го Олекса Тихий провів у штрафному ізоляторі з невеликими перервами близько 40 діб. Карали його за те, що він, за словами адміністрації, зривав нагрудний знак, не вставав, коли заходило начальство, відмовлявся від роботи, погано впливав на оточення. При цьому скаржитися на здоров’я йому не дозволяли. Після етапування на Урал Тихий провів шусть місяців у ПКТ (приміщенні камерного типу) за порушення режиму, де знову оголосив голодування.
У 1982 році у США вийшла книжка Олекси Тихого «Роздуми». Сам автор у той час потерпав від тяжких хвороб в ув’язненні. Переніс дві операції. На останнє побачення із сином Володимиром і дружиною Ольгою, що відбулося у Пермі в квітні 1984-го, Олексу Тихого вели попід руки, але він мужньо тримався, посміхався. За кілька днів по тому, 6 травня, помер у тюремній камері.
19 листопада 1989 року останки Олекси Тихого, Василя Стуса та Юрія Литвина з великими почестями перепоховані на Байковому цвинтарі у Києві.
Указом Президента України від 8 листопада 2006 року за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи та демократії і з нагоди 30-ї річниці створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод Олекса Тихий нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).
За матеріалами Інституту національної пам’яті.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
