Уроки Зимової війни
77 років тому, 30 листопада 1939-го, о 8.30 радянські війська несподівано для фінських прикордонників перетнули радянсько-фінський кордон від Балтики до Льодовитого океану. Гельсінкі зазнав бомбардування з повітря радянською авіацією. Розпочалася агресія СРСР проти Фінляндії, яка увійшла в історію як Зимова війна (фінською — Talvisota), частина Другої світової, що тривала 105 діб, — від 30 листопада 1939-го до 13 березня 1940-го.
Радянські історики, намагаючись приховати або виправдати агресивний характер війни з боку СРСР, використовували термін «Радянсько-фінська війна 1939-1940 років», з одного боку, відокремлюючи її від загального перебігу подій Другої світової, а з іншого — занижуючи її статус до прикордонного збройного конфлікту, аналогіч-ного радянським бойовим діям на Далекому Сході проти Маньчжурії та Японії. Проте, слід зазначити, саме через агресію проти Фінляндії Асамблея Ліги Націй 14 грудня 1939-го виключила СРСР зі свого складу. В результаті війни Фінляндія втратила 10% своєї території, але фінський народ відстояв свою незалежність, завдавши ворогові значних втрат.
Агресивні дії СРСР та Німеччини в Європі, що призвели до Другої світової війни, стали можливими, перш за все, через відсутність у Лізі Націй чіткого механізму покарання агресора. На жаль, головним інструментом тоді були тільки економічні санкції, наприклад, проти Італії — через війну проти Ефіопії (до речі, з Італії санкції зняли після закінчення війни, тобто остаточної анексії Ефіопії) та проти Японії — через напад на Китай. Як ми бачимо і сьогодні, економічні санкції не є ефективним інструментом проти агресора.
Найбільшим покарання з боку міжнародної спільноти було виключення країни-агресора з Ліги Націй. Власне, саме це і сталося з СРСР після його агресії проти Фінляндії. Причому світ відреагував досить швидко: 30 листопада 1939 року СРСР напав на Фінляндію, а вже через два тижні — 14 грудня — його виключили з Ліги Націй. Та реально агресора зупинили два чинники: стійкість і героїзм фінських солдатів та загроза надання військової допомоги фінам з боку Великої Британії, в тому числі шляхом завдання авіаційних бомбових ударів по важливих об’єктах інфраструктури СРСР, зокрема по нафтових промислах у Баку.
Чому Сталін наважився на війну з Фінляндією? Саме через відсутність в його політиці поняття верховенства права та принципу непорушності кордонів. Згідно з пактом Молотова — Ріббентропа Фінляндія, як і країни Балтії, опинилася у радянській сфері впливу, але якщо країни Балтії вдалося поступово анексувати без війни, то фінський уряд був непохитним у питаннях територіальної цілісності та нейтралітету: жодного шматочка землі, жодної радянської військової бази на своїй території. Переговори з боку СРСР були димовою завісою — Сталін готувався до війни і розпочав би її у будь-якому разі. Про це свідчать факти формування в Москві та визнання СРСР 2 грудня 1939 року фінського комуністичного уряду на чолі з О. Куусіненом, так званої «Фінської демократичної республіки», та формування з частин РСЧА так званої «фінської народної армії».
Напередодні бойових дій на радянсько-фінському кордоні 26 листопада 1939 року органи НКВС здійснили провокацію — артилерійський обстріл радянської військової частини. СРСР звинуватив Фінляндію у нападі та розірвав дипломатичні стосунки. Фінська сторона вимагала міжнародного розслідування прикордонного інциденту й доводила, що не має артилерії на радянському кордоні. Фінські прикордонники були вражені, коли побачили перед собою не радянських прикордонників, а регулярне військо, при чому командири підрозділів постійно позирали на годинники.
О 8.30, відкривши вогонь, армія посунула на землю Фінляндії.
Міжнародна спільнота висловила глибоке занепокоєння. Дипломатичні протести на адресу СРСР були пов’язані, передусім, з фактами нищів-них авіаційних ударів по мирних містах Фінляндії, особливо по її столиці Гельсінкі, під час яких гинуло, в основному, мирне населення. У відповідь В. Молотов заявив, що авіація СРСР «не бомбила Гельсінкі, навпаки — скидала продовольчі продукти голодуючому фінському народу».
Радянське керівництво розраховувало на розкол фінського суспільства, на так звану п’яту колону з комуністів та соціалістів, але фінський народ як один піднявся на захист своєї батьківщини.
Радянська армія значно переважала й чисельністю особового складу, й озброєнням. Фіни майже не мали сучасних танків та літаків, бракувало і протитанкових засобів. Як тимчасовий вихід зі становища «Державне управління спиртних напоїв» Фінляндії почало масово виготовляти пляшки із запалювальною сумішшю, яку фінські солдати назвали «коктейлем для Молотова». Війська, що наступали, зустрічали покинуті населені пункти та партизанські атаки невеликих загонів єгерів. У Фінляндії ширився волонтерський рух на допомогу армії. Наприклад, жіноча організація «Лотта Свярд» займалася збором коштів та речей для армії, а також наданням медичної допомоги у шпиталях, постали «Союзи самооборони» з резервістів (до речі, емблеми останніх були синьо-жовті та червоно-чорні).
Особливу роль зіграли оборонні споруди на «лінії Маннергейма», стійкість та патріотизм фінських солдатів, висока якість та досвідченість офіцерського і генеральського корпусів на чолі з маршалом К.-Г. фон Маннергеймом. Радянські втрати вп’ятеро перевищували фінські: приблизно 126—150 тисяч загиблими проти 23—26 тисяч. Незважаючи на значну перевагу в живий силі та техніці, Радянський Союз програв війну, оскільки не досяг головної цілі: захопити Фінляндію цілком і перетворити її на ще одну радянську республіку.
Отже, Фінляндія втратила 10% території, але відстояла незалежність та згуртувала націю. Про «Фінську республіку» у складі СРСР вже не могло бути й мови. Фінляндія довела, що вона не окраїна Росії, а самостійна держава, яка може за себе постояти, що вона — частина Європи.
Історія Зимової війни 1939—1940 років має багато аналогій із сучасною російсько-українською війною на Донбасі. Це й волонтерський рух, і добровольчі формування, це й російська інформаційна війна. Україна, перебуваючи у важкому соціально-економічному становищі, втративши 15% своєї території, вже більше двох років збері-гає державну незалежність та стримує агресію. Але нам є і чому повчитися у фінів, а саме — національній єдності, прагненню до перемоги, непохитному проєвропейському курсу розвитку суспільства.
Дмитро БОНДАРЕНКО,
історик, соціолог.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
