Переглядів: 6332

Ідучи у ногу із часом

Минуло ще п’ять років після закінчення нами Одеського політехнічного інституту. За цей час ми знайшли всіх друзів з групи того пам’ятного випуску 1961-го. Ці пошуки могли б бути радіснішими та результативнішими, якби не втрати.

55 років тому 25 юних однокурсників вийшли освоювати нелегку дорогу життя. Сьогодні, подолавши всі труднощі на цьому шляху, нас залишилося десятеро. З них Н.Ф. Горожанова, С.В. Борбела, Н.А. Ємельянов, Ж.С. Петрова, Р.Н. Потерейко, Ф.П. Хмелевський, В.Т. Фадєєв продовжують працювати або посильно займатися домашнім господарством, а А.Л. Крамной, В.М. Осадчий і В.Р. Струцинський — на заслуженому відпочинку.

Ми з глибоким сумом вклоняємося світлій пам’яті тих наших друзів, яких з нами вже нема. Хай охороняє їхній вічний спокій добра пам’ять та любов рідних і близьких. Серед тих, хто пішов із життя, — В.М. Алексєєв, О.Ф. Білоусова, В.І. Бурий, Л.Н. Бура, Л.В. Гінкер, В.А. Демченко, В.А. Дудка, Л.В. Ємельянова, В.А. Кретов, А.С. Мізюк, В.А. Леоненко, О.Д. Сергієнко, А.А. Степенков, В.П. Фомічов, Р.Ф. Шароватов.

Усі ми багато років віддавали свої сили й знання справі розвитку промисловості і зміцненню економіки країни. Наше виховання вимагало жити не в спокої і бездіяльності, а прагнути бути корисними сім’ї, колективу, суспільству. І сьогодні кожен з нас, залежно від сил і можливостей, продовжує працювати з притаманною йому активною життєвою позицією.

Серед основних наших нинішніх занять — допомога рідним і близьким, виховання дітей та онуків. Сім’я — велике творіння природи. Ми в родині з’являємося на світ, проводимо більшу частину життя, ростимо дітей, які піклуються про нас у старості й проводжають в останню путь. Тому наш обов’язок — допомагати молодим ефективно працювати, а внукам — добре вчитися, передавати їм наш досвід і знання. Вони повинні бути здоровішими, розумнішими й успішнішими від нас. Без цього нема руху вперед, нема особистого добробуту, до якого всі так прагнуть.

У роки нашої молодості, щоб досягти наміченої перспективи й забезпечити нормальні соціальні умови для сім’ї, ми підпорядковували своє життя навчанню і роботі. Тепер наше завдання — передати прагнення до знань і традиції працелюбства дітям й онукам і таким чином уберегти їх від згубного впливу неробства, мізерних, негідних бажань отримувати та витрачати, не заробляючи. Кожен повинен пам’ятати, що важливою умовою комфортної життєдіяльності є почуття міри у всьому і почуття відповідальності за скоєне, за те, що залишимо після себе. Дотримання цих вимог дозволить молодим людям швидше досягти бажаних результатів й успіхів.

Є дві сторони життя: жити для себе і жити для інших. Вони тісно переплітаються. Перша з них досягається простіше і дається легше. Але головною є друга. Це дуже складне, важке завдання — жити для рідних і близьких, для людей, серед яких працюєш, з якими спілкуєшся. Кому вдалося в такому дусі виховати дітей й онуків, той прожив на світі недаремно й одне з головних завдань свого перебування на Землі виконав.

Багатий життєвий досвід підказує, що для досягнення поставленої мети прагнення в молоді роки знайти роботу поблизу місця навчання і проживання не завжди виправдане. Потрібно шукати поле для докладання сил і знань там, де є масштаби діяльності, перспективи професійного зростання. Для кращої адаптації слід освоювати суміжні або й нові професії, а також мову тієї країни, де працюєш. Це необхідні передумови для успішного пошуку місця трудової діяльності й отримання матеріальних стимулів.

В умовах ринкової економіки, щоб заробляти, потрібно багато працювати, бути професіоналом у своїй справі. Професіоналізм національності не має. Він або є, або його нема. І тоді людина або затребувана на роботі, або змушена перебиватися випадковими заробітками і за кордоном, і в рідній країні. Особливо це важливо в період економічної нестабільності та формування ринкових відносин.

Важливе значення для успішної роботи має регулярне підсумовування досягнутого та планування на основі цього майбутньої діяльності. Не слід іти на повідку складних обставин, пасувати перед ними, а прагнути самому формувати необхідну ситуацію і, долаючи перешкоди, рухатися далі. Тут доречно дотримуватися правила: «Боротися і шукати, знайти і не здаватися».

Ми, діти війни, пережили її жахи, були свідками і творчої, і руйнівної сили атомної енергії, брали участь у роботах з освоєння космічного простору, складних інформаційних технологій, створення паливно-енергетичних систем світового рівня і великих промислових підприємств, у міжнародному співробітництві. При цьому наше покоління завжди було активним у суспільному житті, економічних та політичних процесах. Ці риси характеру дозволяли відповідати тим вимогам, які диктувало і диктує життя.

На наших очах змінювалася система суспільного устрою, поставали нові держави. На наших очах зростав і розвивався Одеський політехнічний інститут, який через два роки відзначатиме століття свого заснування. У 1961-у в інституті було чотири факультети і близько трьох тисяч студентів. Сьогодні в Одеському національному політехнічному університеті навчається понад 15 тисяч студентів, працює близько чотирьох тисяч викладачів, наукових співробітників, інженерно-технічних працівників. На його базі створено навчально-науковий комплекс «Політехнічний університет», який об’єднує 11 навчально-наукових інститутів, кілька ліцеїв, гімназій, коледжів і технікумів.

Минуло 60 років після отримання нами атестатів зрілості в середній школі і 55 — після захисту дипломів про вищу освіту. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що свої життєві етапи ми пройшли успішно. Десятеро з групи подолали 77-річний віковий рубіж і вийшли на маршрут 80-ліття. Удачі всім у підкоренні цієї вершини!

Нехай усіх підтримує й оберігає пам’ять про нашу молодість і дружбу, коли в одній групі вчилися українці, росіяни, білоруси, євреї, молдовани і всі жили однією дружною сім’єю. Більшу частину життя ми віддали розвитку колись спільної для нас країни. Нині в результаті розпаду тої країни і створення незалежних держав, а також з огляду на міграцію в пошуках громадського спокою та особистого благополуччя ми, наші рідні й близькі проживаємо в 12 країнах. Незважаючи на це, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо, що кордони не стануть перешкодою для спілкування та дружби наших дітей, онуків і правнуків.

Дорогі друзі! Прийміть щирі, сердечні вітання з 55-річним ювілеєм закінчення Одеського полі-технічного інституту! Бережіть здоров’я, допомагайте рідним і близьким, радійте життю!

Василь ФАДЄЄВ,
випускник Одеського політехнічного інституту.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua