Ідучи у ногу із часом

Серед основних наших нинішніх занять — допомога рідним і близьким, виховання дітей та онуків. Сім’я — велике творіння природи. Ми в родині з’являємося на світ, проводимо більшу частину життя, ростимо дітей, які піклуються про нас у старості й проводжають в останню путь. Тому наш обов’язок — допомагати молодим ефективно працювати, а внукам — добре вчитися, передавати їм наш досвід і знання. Вони повинні бути здоровішими, розумнішими й успішнішими від нас. Без цього нема руху вперед, нема особистого добробуту, до якого всі так прагнуть.

У роки нашої молодості, щоб досягти наміченої перспективи й забезпечити нормальні соціальні умови для сім’ї, ми підпорядковували своє життя навчанню і роботі. Тепер наше завдання — передати прагнення до знань і традиції працелюбства дітям й онукам і таким чином уберегти їх від згубного впливу неробства, мізерних, негідних бажань отримувати та витрачати, не заробляючи. Кожен повинен пам’ятати, що важливою умовою комфортної життєдіяльності є почуття міри у всьому і почуття відповідальності за скоєне, за те, що залишимо після себе. Дотримання цих вимог дозволить молодим людям швидше досягти бажаних результатів й успіхів.

Є дві сторони життя: жити для себе і жити для інших. Вони тісно переплітаються. Перша з них досягається простіше і дається легше. Але головною є друга. Це дуже складне, важке завдання — жити для рідних і близьких, для людей, серед яких працюєш, з якими спілкуєшся. Кому вдалося в такому дусі виховати дітей й онуків, той прожив на світі недаремно й одне з головних завдань свого перебування на Землі виконав.

Багатий життєвий досвід підказує, що для досягнення поставленої мети прагнення в молоді роки знайти роботу поблизу місця навчання і проживання не завжди виправдане. Потрібно шукати поле для докладання сил і знань там, де є масштаби діяльності, перспективи професійного зростання. Для кращої адаптації слід освоювати суміжні або й нові професії, а також мову тієї країни, де працюєш. Це необхідні передумови для успішного пошуку місця трудової діяльності й отримання матеріальних стимулів.

В умовах ринкової економіки, щоб заробляти, потрібно багато працювати, бути професіоналом у своїй справі. Професіоналізм національності не має. Він або є, або його нема. І тоді людина або затребувана на роботі, або змушена перебиватися випадковими заробітками і за кордоном, і в рідній країні. Особливо це важливо в період економічної нестабільності та формування ринкових відносин.

Важливе значення для успішної роботи має регулярне підсумовування досягнутого та планування на основі цього майбутньої діяльності. Не слід іти на повідку складних обставин, пасувати перед ними, а прагнути самому формувати необхідну ситуацію і, долаючи перешкоди, рухатися далі. Тут доречно дотримуватися правила: «Боротися і шукати, знайти і не здаватися».

Ми, діти війни, пережили її жахи, були свідками і творчої, і руйнівної сили атомної енергії, брали участь у роботах з освоєння космічного простору, складних інформаційних технологій, створення паливно-енергетичних систем світового рівня і великих промислових підприємств, у міжнародному співробітництві. При цьому наше покоління завжди було активним у суспільному житті, економічних та політичних процесах. Ці риси характеру дозволяли відповідати тим вимогам, які диктувало і диктує життя.

На наших очах змінювалася система суспільного устрою, поставали нові держави. На наших очах зростав і розвивався Одеський політехнічний інститут, який через два роки відзначатиме століття свого заснування. У 1961-у в інституті було чотири факультети і близько трьох тисяч студентів. Сьогодні в Одеському національному політехнічному університеті навчається понад 15 тисяч студентів, працює близько чотирьох тисяч викладачів, наукових співробітників, інженерно-технічних працівників. На його базі створено навчально-науковий комплекс «Політехнічний університет», який об’єднує 11 навчально-наукових інститутів, кілька ліцеїв, гімназій, коледжів і технікумів.

Минуло 60 років після отримання нами атестатів зрілості в середній школі і 55 — після захисту дипломів про вищу освіту. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що свої життєві етапи ми пройшли успішно. Десятеро з групи подолали 77-річний віковий рубіж і вийшли на маршрут 80-ліття. Удачі всім у підкоренні цієї вершини!

Нехай усіх підтримує й оберігає пам’ять про нашу молодість і дружбу, коли в одній групі вчилися українці, росіяни, білоруси, євреї, молдовани і всі жили однією дружною сім’єю. Більшу частину життя ми віддали розвитку колись спільної для нас країни. Нині в результаті розпаду тої країни і створення незалежних держав, а також з огляду на міграцію в пошуках громадського спокою та особистого благополуччя ми, наші рідні й близькі проживаємо в 12 країнах. Незважаючи на це, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо, що кордони не стануть перешкодою для спілкування та дружби наших дітей, онуків і правнуків.

Дорогі друзі! Прийміть щирі, сердечні вітання з 55-річним ювілеєм закінчення Одеського полі-технічного інституту! Бережіть здоров’я, допомагайте рідним і близьким, радійте життю!

Василь ФАДЄЄВ,
випускник Одеського політехнічного інституту.