№ 71-72 (21749-21750) субота 20 серпня 2016 року

Наступного тижня ми відзначимо двадцять п’яту річницю існування Незалежної України. Чверть століття — немалий термін навіть за мірками історії. Тепер можна сміливо сказати, що наша держава відбулася і міцно утвердилася на політичній карті світу серед інших держав.

«Подарунок» у навантаження

Часто доводиться чути, що в серпні 1991 року незалежність ми отримали у подарунок. Однак у двадцятому столітті світові імперії розпадалися не раз і не два. А колишніх колоній, які одержали від метрополій подібні «подарунки», — десятки. У числі цих подарунків, як правило, колоніальні адміністрації, які звикли жити під опікою і діяти за свистком навіть у тому разі, якщо команд не надходить.

Якщо згадати, як на початку серпневого путчу поводилися партійні та радянські керівники УРСР, створюється враження, що незалежності України вони боялися як вогню. Чекали, поки в Москві Державний комітет з надзвичайного стану візьме все під свій контроль і можна буде забути про парад суверенітетів, повернутися до повсякденних справ — битви за врожай та боротьби з націоналізмом.

Дві третини українців (60,1%), які взяли участь у загальнонаціональному опитуванні, сказали, що пишаються своїм громадянством. 42,1% респондентів обрали відповідь «скоріше пишаюся», 18% — «дуже пишаються». Тих, хто «зовсім не пишається» своїм громадянством, — 4,9%, «скоріше не пиша-ється» — 10,7%, а 24,3% — не визначилися.

Більшість наших спів-вітчизників — 55,5% — не хочуть, щоб російській мові надали статус офіційної на території України. За офіційний статус російської висловилося 30,3% опитаних, 14,1% респондентів не визначилися.

Основними почуттями, які виникають у людей, коли вони думають про майбутнє України, у 2016 році виявилися надія (44%), тривога (38%), страх (23%) та оптимізм (22%). Порівняно з минулим роком, зменшилися показники розгубленості, тривоги та страху, натомість зросло почуття надії.

Найпріоритетнішим зовніш-ньополітичним вектором українці називають вступ до ЄС (48% прихильників). Однакова кількість тих, хто «за», і тих, хто «проти» вступу до НАТО — по 38%. І найменше тих, хто хоче інтегруватися до союзу Москви і Мінська — 25% «за» і 57% «проти».

За результатами опитування проведеного Інститутом соціології НАН України у співпраці з благодійним фондом «Інтелектуальна перспектива».

«Чергове перейменування міськрадою одеських вулиць як провокація дестабілізації обстановки в місті» — прес-конференція під такою назвою відбулася у вівторок у прес-центрі Paritet.

Артем КАРТАШОВ, юрист:

— Закон про декомунізацію («Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки») набув чинності у квітні 2015 року. У шестимісячний термін міські ради мали виконати вимоги цього закону. Впродовж цього часу Одеська міськрада мала прийняти рішення про перейменування об’єктів топоніміки на території міста, які містять у своїх назвах символи комуністичного режиму.

Однак міська влада та голова не надто жваво включилися у цей процес. Упродовж майже року представники міської влади «вкидали» інформацію, що одеситам доведеться міняти більшість документів, що це наша історія, що нас заставлять відмовитися від абсолютно всього, зробленого у радянський час, тощо. Тобто від самого початку міськрада була налаштована проти цього закону.

У четвер, 18 серпня, організатори «Вишиванкового фестивалю», який пройде на Приморському бульварі з 20 по 24 серпня, провели вже традиційне примірювання головної вишиванки, в яку одягнеться на свято один із засновників Одеси Дюк де Рішельє.

Примірювання пов’язане з обов’язковою участю Дюка у вишиванковому ланцюзі — за традицією, у нього перший номер. Вишиванку створила місцева майстриня Тетяна Тамбовцева. Цьогоріч вона зеленого кольору. Як розповіла майстриня, на нову вишиванку, яка у Дюка вже третя, пішло, як зазвичай, 5 метрів полотна і 10 годин роботи.

У рамках фестивалю одесити і гості міста традиційно візьмуть участь у фіксації рекорду вишиванок. Цього року організатори змінили концепцію побудови ланцюга. Акція розпочнеться

24 серпня об 11.00. Біля Дюка буде встановлено п’ять проходів для попередньої реєстрації учасників рекорду. Бажаючі взяти участь в акції можуть вибрати будь-який з них, зайняти чергу й отримати свій унікальний номер. Поки інші учасники акції проходитимуть реєстрацію, ті, хто вже зайняв своє місце в ланцюгу, співатимуть українські пісні, фотографуватимуться.

Як розповіла голова оргкомітету фестивалю Наталя Мажарова, на нинішньому святі планується встановити новий рекорд з кількості людей у вишиванках в одному ланцюжку. Торік, нагадаємо, до акції долучилося 3155 осіб.

Олег ВЛАДИМИРСьКИЙ.

Програма святкових заходів на честь Державного Прапора України та 25-ї річниці Незалежності нашої держави обіцяє одеситам і гостям міста багато яскравих і приємних вражень.

Упродовж п’яти днів в Одесі триватиме традиційний, уже восьмий, «Вишиванковий фестиваль». Нагадаємо, його ідея зародилася, коли Україні сповнювалося 18 років. Тоді чотири молодіжні громадські організації — «ДемАльянс», «Х.Л.А.М.», «Просвіта» і «Пласт» — зорганізували день народження держави під гаслом «Моїй країні — 18! Святкуймо по-дорослому» і тоді ж уперше пройшов «Вишиванковий фестиваль». Відтоді дійство, яке, до речі, не має аналогів, розрослося й набуло популярності.

Цей фестиваль став візитівкою святкування Дня незалежності України в Одесі і спеціально на нього до нас приїздять гості з інших регіонів країни й навіть зарубіжжя.

Багато дійств підготували до свята і влада, і творчі колективи та спілки, й мистецькі заклади. Отож у програмі:

20 серпня

18.00 — показ стилізованого українського вбрання,

Щиро вітаю з Днем незалежності України!

Ми живемо у надзвичайно гарній країні з тисячолітньою історією. І саме в регіонах створюються її основні багатства, живуть люди, котрі щоденно трудяться заради процвітання і благополуччя нашої держави.

Лише разом ми можемо зробити Україну економічно сильною, вільною і демократичною країною.

Кабінет Міністрів схвалив низку заявок на проекти, які будуть реалізовуватися за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Відповідно до реєстру заявок, опублікованого на сайті Мінрегіону, в Одеській області вже схвалений 41 проект на загальну суму 63 млн 188,7 тис. грн.

Тобто вже пішли реальні гроші на розбудову ОТГ. Прокоментувати непересічну подію ми попросили керівника Одеського офісу реформ Юлію МОЛОДОЖЕН.

— Пані Юліє, громади отримали реальні кошти, на які так очікували. Так очікували, що дехто навіть сумнівався у правдивості цих реформаторських обіцянок, що Київ отак просто, без «відкатів» та «особливих» умов, дасть гроші громадам і що мільйони витрачатимуться, як ніколи, прозоро й підзвітно людям...

— Так, держава дотримала слова. Хочеться, щоб люди знали про це. Із великим задоволенням назву схвалені проекти.

Сьогодні мешканці сіл Бендзари та Андріяшівка розділяють своє життя на до та після приходу в район компанії «НІБУЛОН». До — це сучасний різновид кріпацтва: боротьба за власну землю, борги та занедбані поля, а після — прозора та зрозуміла співпраця орендаря і власників земельних паїв, належним чином оброблені поля, висока орендна плата.

Але нині на шляху розвитку цих сіл виникла нова перешкода. Так, нещодавно депутати Балтської міської ради ОТГ не підтримали укладання угоди про соціальне партнерство з компанією «НІБУЛОН», яка до цього часу щороку укладалася компанією з Бендзарівською сільрадою. Про це кричуще нехтування інтересами грома-ди у своєму «Фейсбуці» з гордістю (!) повідомила представник громадської приймальні ВО «Батьківщина» у Балт-ському районі Людмила Антонова, безпідставно звинувативши компанію «НІБУЛОН» у нібито відсутності соці-альної відповідальності, провокаціях тощо та звеличуючи свого однопартійця, від незаконної діяльності якого п’ять років тому шукали порятунку мешканці сіл Бендзари та Андріяшівка.

Зі свого боку, компанія «НІБУЛОН» офіційно заявляє, що такі звинувачення на адресу компанії є безпідставними, політично заангажованими та однозначно такими, що суперечать інтересам громади. Ця ситуація у 2011 році активно висвітлювалася місцевою пресою, але сьогодні, здається, більшість про неї забула, чим можуть скористатися шахраї, а селяни — знову опинитися у пастці («Чорноморські новини», № 51 (21221) від 23.06.2011, «Ваш інтерес», № 33 (360) від 12.08.—21.08.2011, № 47 (374) від 18.11.—27.11.2011).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), у лютому 2015 року прийняла рішення про поетапне підвищення тарифів на електричну енергію для населення. Постановою НКРЕКП №220 від 26.02.2015 передбачено п’ять етапів підвищення тарифів, починаючи з 1 квітня 2015-го впродовж двох років.

Відповідно до цієї постанови з 1 вересня 2016-го в Україні відбудеться четвертий, передостанній, етап підвищення тарифів на електричну енергію для населення. Нові тарифи діятимуть для всіх областей та застосовуватимуться всіма енергопостачальними компаніями для проведення розрахунків з населенням за спожиту електричну енергію.

Вартість електроенергії з 1 вересня 2016-го до 28 лютого 2017-го (включно) складатиме: в місті — до 100 кВт/год.

(у селі — до 150 кВт/год.) — 0,714 грн/кВт/год.; від 100 до 600 кВт/год. (у селі — від 150 до 600 кВт/год.) — 1,29 грн/кВт/год.; понад 600 кВт/год. — 1,638 грн/кВт/год.

Для населення, що мешкає в багато-квартирних будинках, не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання (в тому числі в сільській місцевості), а також для населення, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу, квартирах та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку електроопалювальними установками, за обсяг спожитий: до 3600 кВт/год. на місяць — 0,714 грн/кВт/год.; понад 3600 кВт/год. на місяць — 1,638 грн/кВт/год.

Востаннє вулиця Дукова ремонтувалася у далекому 1982 році. Відтоді дорога поступово руйнувалася, поки, нарешті, не перетворилася на «напрямок». Увесь цей час активно йшла забудова приватного сектору Нове Бугове, збільшилася кількість відпочивальників на «куренях» у районі пляжу «Райдужний» та дачників, а також охочих потрапити в садові товариства.

На початку року ситуація з дорогою, нарешті, зрушила з мертвої точки. Депутатам Одеської обласної ради від партії «Відродження» вдалося домогтися виділення 4 мільйонів гривень з обласного бюджету на ремонт вулиці Дукова.

«Ця дорога — на стику потреб Ові-діопольського району та Чорноморська, — розповідає депутат облради Євген Копотієнко. — Тому ми вирішили, що городянам буде важливо, якщо цю дорогу, нарешті, прокладуть, відтак спрямували всі свої зусилля на це. Гроші в обласному бюджеті були закладені ще на початку нинішнього року, однак, перш ніж почалося будівництво, необхідно було пройти тривалий процес бюрократичних процедур. Зате тепер вулиця Дукова вдихне нове життя у цей житловий масив, а місто отримає новий повноцінний в’їзд».

У Кілії розпочалися капітальні ремонтні роботи на центральній вулиці Миру. Загальна довжина ділянки реконструкції — два кілометри.

«Ремонт вулиці Миру в Кілії — один з ключових проектів соціального розвитку при плануванні бюджету області на 2016 рік», — підкреслив голова обласної ради Анатолій Урбанський. На це з обласного бюджету було виділено 6 мільйонів гривень.

Проект реконструкції центральної вулиці передбачає три частини.

Перша — підземна — встановлення нових сучасних труб та відновлення роботи водопроводу, капітальний ремонт якого не проводився із 60-х років минулого століття. На лінії водопроводу постійно працювала спеці-алізована техніка, розкопуючи труби та міняючи на нові, чим завдавала незручності як мешканцям, так і транспорту.

Постанова № 7

16 серпня 2016 року, 19 год. 00 хв.

Про призначення повторних виборів Таїровського селищного голови та початок виборчого процесу

Постановою Таївровської селищної виборчої комісії від 16.08.2016 № 6 Хасаєва Хасана Гаруновича було визнано таким, що відмовився від посади Таїровського селищного голови, а постановою Таїровської селищної виборчої комісії від 16.08.2016 № 5 було скасовано постанову Таїровської селищної виборчої комісії від 06.11.2015 № 46, якою Хасаєва Хасана Гаруновича було зареєстровано головою Таїровської селищної ради та визнано, що видане Таїровської селищною виборчою комісією Хасаєву Хасану Гаруновичу посвідчення від 06.11.2015 є недійсним.

Минуло вже понад тисячу років, коли Україна-Русь, очолювана князем Володимиром Великим, домоглася хрещення від Візантії і тим самим була прийнята світом європейських держав як рівна їм.

Сьогодні Україна вперто відхрещується від «християнської» Росії.

У першому випадку вона хрестилася Богу, а в нинішньому — відхрещується від диявола.

Об’єднує ці протилежні явища одна й та ж суть — незбориме бажання українців жити в просторі європейської цивілізації з її демократичними цінностями і духовною культурою.

Колись Візантійська імперія не погоджувалася на європейський вибір Русі, але Володимир Великій зумів інтегрувати її в сім’ю європейських держав.

Московська імперія також люто заперечує європейський шлях розвитку України і за своєю старою звичкою шалено, з розгону ткнула в її тіло мечем. Але… не проткнула! І це вперше за всю історію «братського добросусідства».

Українська  ідентичність  грузинського  фільму

Звичайна селянська родина, маленьке село, великий світ довкола…

А почерез усе це — нагромадження колючого дроту… Кордон.

Час до часу приїздять поважні пани з європейської місії. Кілька хвилин порозглядають околиці, неуважливо послухають перекладачку, хтось боязко пропхає руку через ті колючки й потисне там чиюсь правицю… Та й поїдуть собі. До наступної обсервації. А люди, країна лишаються зі своїми проблемами. Чи надовго? А хто знає? Чи уповні розуміють вони, що там відбувається? Так само як і самі мешканці того села. Вони спонтанно роблять те саме, що робили й до появи дикого та незрозумілого кордону. Тобто живуть, як жили раніше. А цей колючий дріт — лише прикра перешкода, що заважає їм нормально жити на своїй справіку землі.

Але життя, звісно, змінилося. Нова дійсність негативно впливає не лише на його якість — хоч там не тривають військові дії і нікого не беруть у полон (було, щоправда, впіймали якогось дідуся та добряче побили). Вона впливає і на психологічний стан людей. По обидва боки «кордону» — такі ж самі люди, краяни, часто — родичі. Але там — ніким не визнане новоутворення. Визнане і підтримуване лише Росією. До столиці зі сорок кілометрів…

Зустрітися з публікою в умовах уже досить популярного в Одесі «Зеленого театру» для знайомства з творчістю художника, який у своєму рідному місті відомий хіба що вузькому колу людей, — погодьтеся, це досить сміливо, навіть для лектора із солідним стажем. 15 серпня, у день п’ятдесятиліття Вадима Кучера-Куцана, на цьому майданчику з лекцією про митця виступив старший науковий співробітник Одеського музею західного і східного мистецтва, мистецтвознавець і бард Володимир Остров-ський. Тут же була представлена невеличка імпровізована виставка творів Кучера-Куцана.

Принагідно хотів би зазначити, що цей музей відомий в Україні, з-поміж іншого, і системно налагодженою роботою лекторію, який майже безперервно діє з 1983 року і біля витоків якого стояли тодішній директор закладу Неллі Луцкевич та згаданий мистецтвознавець. Побоювання, що публіка не відгукнеться, виявилися марними. Виступи Островського завжди змістовні, емоційні, я би сказав, егоцентрично-артистичні, і поряд з продуманістю рясніють імпровізаціями, цитатами, висловлюваннями, які демонструють ерудицію промовця. На пам’ять приходить вислів відомого українського прозаїка Юрія Яновського: «Творчість — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті». Це справедливо і стосовно постаті митця, який став героєм того вечора.

Нещодавно група одеситів розшукала й розчистила могили відомих художників, похованих на Другому християнському кладовищі. Цей проект отримав назву «Художній некрополь Одеси».

Мій співрозмовник — один з ініціаторів проекту, дослідник-краєзнавець, заступник директора з наукової роботи Одеського художнього музею Сергій СЄДИХ.

— Минулої осені, в день пам’яті Киріака Костанді, група ентузіастів провела суботник на Другому християнському кладовищі. Тоді ми прибрали могили Киріака Костанді, Тита Дворникова, Павла Волокидіна. За цей період могили позаростали і потребували нового розчищення. Ми проанонсували ініціативу в соцмережах, на сайтах, на ТРК «Глас» (причому ми їх про це навіть не просили). Люди доброї волі, згуртувавшись 14 серпня, розчистили названі та нововиявлені могили від кущів, викорчували пеньки, впорядкували доріжки, де це було потрібно — поновили написи, закрі-пили фото на пам’ятниках.

— Можна сказати, що рух за збереження пам’яті про видатних художників Одеси за неповний рік набув організованих форм?

На початку вісімдесятих років минулого сторіччя я придбав тритомник праць видатного релігійного і наукового діяча України-Руси Феофана Прокоповича. Праці видала Академія наук Української РСР у перекладі з латини сучасною українською мовою. Перед тим, як потрапити в найближче оточення Петра І і стати головним теоретиком його реформ, спрямованих на зміцнення тоді ще Московії — типова доля талановитих українців-русинів тих часів, позбавлених найменших ознак національної самосвідомості, — він був ректором Києво-Могилянської академії, де і викладав. До тритомника ввійшли його лекції з риторики, математики, історії, логіки, етики, натуральної філософії, або фізики. Одна особливість цього видання мене надзвичайно здивувала. До Roxolana juventute, тобто до роксоланської молоді, були звернуті його праці. В українському перекладі це було подано як до української молоді. Чому роксоланської молоді? Адже роксолани були одним, як нині вважається, з іраномовних сарматських племен, що населяли Україну на початку нової ери.

Відповідь я знайшов лише через десятки років, читаючи польських істориків. З’ясувалося, що сарматський міф був засадничим ідеологічним міфом Речі Посполитої (Справа Загальна), до якої входили, крім Польщі і Литви — її засновників, ще й Україна та Пруссія. За сарматською етногенетичною легендою, руська, польська і навіть прусська шляхти походили від войовничих сарматів, за сучасною термінологією — арійців, що контролювали степи Причорномор’я впродовж ІІІ ст. до н. е. — ІV ст. н. е. Зокрема, устрій шляхетської демократії, унікальної в тогочасній Європі, сарматська ідеологія тлумачила як спадщину «вільних сарматів». Ідеалом «справжнього сармата» служив воїн — захисник батьківщини й «золотих вольностей». Країна Сарматія, себто Річ Посполита, уявлялася як передній край європейського християнського світу (Анджей Суліма Камінський, «Історія Речі Посполитої як історія багатьох народів, 1505—1795»).

На початку вересня у київському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» вийде книга професора історії Гарвардського університету Сергія Плохія «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до Незалежності».

«Ця книга дуже сучасна. Вона намагається відповісти на всі питання, які з’явилися в новинах про події в Україні за останні два роки», — цитує «Культуропростір» автора видання.

«Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до Незалежності» охоплює історію нашої країни за 2500 років — від Геродота і до сьогодення. У ній йдеться про політику, геополітику, культурну й етнічну ідентичність та міжнародні відносини.

Сергій Плохій вирішив написати цю книжку, коли зрозумів, що у США існує багато помилкових оцінок, історичних паралелей та алюзій стосовно України. «Більшість студентів, беручи якісь курси з історії Східної Європи, обирають російські курси. І традиція, яка сформована тут у російській історії, сформована ро-сійською імміграцією, переважно післявоєнного періоду», — розповів професор про причини, які спонукали його до написання цієї роботи.

Презентація книги «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до Незалежності» вже відбулася у США. Сергій Плохій буде почесним гостем цьогорічного «Форуму видавців» у Львові, де і представить свою книгу українцям.

Рання історія Одеси має ще багато білих плям. Як відомо, перша письмова згадка датується 1415 роком — у ній йдеться про «королівський порт Кочубіїв». Але зрозуміло, що місто і порт виникли набагато раніше. Що відбувалося на берегах Чорного моря до цієї першої письмової згадки? І, зрештою, хто дав ім’я (Хаджибей, Качибей), з яким місто жило впродовж кількох століть?

Для того, щоб відповісти на ці запитання, треба для початку звернутися до «Хроніки» польського історика Мацея Стрийковського, який дав розгорнутий опис битви на Синіх Водах (1362 рік), де, зокрема, опові-дається: «Не змігши довше витримати лобового натиску Литви, татари почали мішатися та, перелякані, тікати в розлогі поля. На побоїщі залишилися вбиті три їхні царки: Кутлубах, Качибей (від імені якого назване Качибейським солоне озеро в Диких Полях по дорозі, як йти до Очакова) і султан Дімейтер» (переклад з польської Ф. Шабульдо). Як бачимо, ім’я Хаджибея (Качибея) пов’язане з гідронімом одного з причорноморських лиманів. І це не випадковість.

У 1359 році в результаті змови був убитий золотоординський хан Берді-бек. Після його смерті найбільша мусульманська держава Європи — Золота Орда — вступила у тривалий період міжусобних воєн, які в ро-сійських літописах отримали назву «Велика зам’ятня».

До 130-річчя Олександра Тисовського (1886—1968), вченого, педагога, основоположника й організатора «Пласту»

Олександр Тисовський народився 9 серпня 1886 року в Бикові (тепер — Мостиський район на Львівщині). Освіту здобув у Львові: початкову — в приватній 4-класній народній школі професора Вайгеля (1892—1895), середню — у Другій німецькій (1895—1898) та Академічній гімназіях (1898—1904). Останню закінчив з відзнакою.

У 1904—1909 роках на філософському факультеті Львівського університету вивчав природознавство, математику і фізику. Спеціалізувався в зоології під проводом професора Йосипа Нусбавма-Гіляровича, під керівництвом якого в 1909-у захистив докторську дисертацію.

Диплом доктора філософії отримав 16 серпня 1910 року. Влітку 1912-го пройшов курс океанографії в музеї м. Берген (Норвегія).

Від 1911-го до 1939-го Олександр Тисовський викладав природознавство в Академічній гімназії Львова. Першого ж року організовує у ній пластовий гурток, з яким 12 квітня 1912-го складає першу пластову присягу.

Цього вірша до редакції надіслав доктор фізико-математичних наук, професор, академік АН ВШ України Ярослав Ілліч Лепіх із такою ремаркою: «Шановна редакціє! Збирався написати до 25-ї річниці статтю у вашу (нашу) газету. Але вирішив, що вірш, який я записав кілька років тому, залишається актуальним, тож прошу його надрукувати».

Ми попросили нашого шановного автора не відмовлятися від ідеї написання статті, адже його — людини небайдужої й широко обізнаної — міркування щодо сьогодення української державності, оцінки пройденого 25-літнього шляху й прогнози на майбутнє — дуже цікаві.

Відтак сьогодні пропонуємо вашій увазі цей і досі, на жаль, злободенний, хоч і написаний 13 років тому, вірш, а також висловлюємо сподівання невдовзі побачити на сторінках «ЧН» статтю пана професора.

Переселенцям, які мешкають в одеському санаторії «Куяльник» і стали «комунальними боржниками», наприкінці минулого тижня знову вимкнули світло (нема й досі. — Прим. авт.). Причина — несплата рахунків за електроенергію.

За даними Агентства ООН у справах біженців в Україні, у здравниці знайшли прихисток близько 400 вимушено переміщених осіб, більше половини з яких — інваліди. Несплату квитанцій люди пояснюють тим, що їм припинили соціальні виплати. Що відбувається насправді — з’ясується згодом: упродовж останніх трьох місяців за місцем реєстрації «тимчасово переміщених» у містах, розташованих у зоні проведення АТО, йдуть перевірки. Чиновники обіцяють, що виплати розпочнуться після завершення роботи контролюючих органів. Коли саме — не уточняють.

Про проблеми переселенців із зони АТО, які тимчасово проживають в Одесі, знають у Кабміні. Заступник міністра з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука, який недавно побував у нас з перевіркою, зокрема і в «Куяльнику», дав спільну прес-конференцію з представником Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Х’ю Бессо.

«Тривожна» кнопка Державної служби охорони (ДСО) користується дедалі більшою популярністю на ринку охоронних послуг. Найчастіше її встановлюють у магазинах, барах та розважальних закладах, тобто там, де є велике скупчення людей. Завдяки такій послузі бага-тьох конфліктних ситуацій, які могли б мати продовження з неприємними наслідками, вдалося уникнути.

Про такий вид послуг для населення під час брифінгу в інформагенції «Одеса-медіа» розповідали представники ДСО в Одеській області.

Викликати правоохоронців, наголошували учасники брифінгу, може кожен громадянин, який став свідком чи потерпілим унаслідок вчинення злочину або правопорушення. Для цього потрібно лише відшукати наліпку жовтого кольору «Терміновий виклик міліції» (таку, як правило, розміщують на склі вітрини чи в іншому місці, примітному для очей) та попросити працівника торговельного чи розважального закладу натиснути спеціальну «тривожну» кнопку.

15 серпня відкрилася XVI міжнародна Гамівська астрономічна школа-конференція, присвячена 145-річчю заснування Одеської астрономічної обсерваторії ОНУ ім. І.І. Мечникова, де на зорі своєї наукової кар’єри Джордж Гамов працював обчислювачем, а також столітнім ювілеям двох видатних вчених-фізиків, популяризаторів науки — Віталія Гінзбурга та Йосипа Шкловського.

Головна тема нинішньої конференції — «Астрономія на межі наук: астрофізика, космофізика, космологія і гравітація, радіо-астрономія та астробіологія». Упродовж тижня вчені обговорюють дослідження далекого та близького космосу, фізику зірок і галактик, питання виникнення життя у Всесвіті та чимало іншого, цікавого й таємничого.

На участь у цій події зареєструвалися понад 120 учених з України, Білорусі, Казахстану, Азербайджану, Росії, Молдови, Литви, Ізраїлю та Італії. Слід зауважити, що на Гамівські конференції приїздять науковці, які працюють у галузі фізики та астрономії з усього світу, але події останнього часу обмежили коло тих, хто наважився завітати до нашого міста, хоча Одеська астрономічна школа відома далеко за межами України.

Відставні офіцери США, які стежили за космічною погодою в 1960-х роках, розповіли, що тоді світ був на межі ядерної війни, повідомляє AGU.

Причиною світового катаклізму міг послужити спалах на Сонці, який стався у травні 1967-го і призвів до виходу з ладу радарів американської системи попередження про ракетний напад, розгорнутої в північній півкулі. Військові припустили, що це СРСР глушить їхню систему, готуючись завдати ядерного удару по території США. Американські ВПС були приведені в бойову готовність в очікуванні глобального конфлікту.

Однак офіцери, які стежили за сонячною активністю та космічною погодою, своєчасно встановили справжню причину збоїв, а відтак світ уникнув ядерної війни між СРСР і США. Завдяки цьому інциденту американські військові усвідомили значущість досліджень космічної погоди і створили більш ефективну систему її прогнозування.

Інформація про ці події стала відомою завдяки дослідженню фізика з Колорадського університету в Боулдері Делорс Кніпп, яка разом з колегами опитала очевидців того інциденту. За словами вченої, це дослідження було «захоплюючим з історичної точки зору».

Астрономи-любителі з Бельгії, Німеччини та Великобританії зробили фундаментальне відкриття у сфері вивчення космосу. Їм вдалося виявити абсолютно новий тип подвійних зірок. Система AR Скорпіона складається з червоного і білого карлика. Завдяки потужному магнітному полю останній прискорює електрони майже до світлової швидкості й періодично зіштовхує їх зі своїм компаньйоном.

Вчені спостерігали за подвійною зіркою за допомогою кількох наземних і космічних телескопів, зокрема, використовуючи «Хаббл». Згідно з ранніми даними, система змінювала своє світіння з періодом у 3,6 години, однак астрономам вдалося виявити додаткові пульсації з частотою раз у дві хвилини (1,97 хвилини). Як зазначають автори, ці пульсації спостерігаються в діапазоні від ультрафіолету до радіовипромінювання. Раніше пульсації радіовипромінювання спостерігалися лише у нейтронних зірок і ніколи — в системах з білими карликами.

Цікаво, що, за даними спостережень, джерелом коротких спалахів є червоний карлик або ділянки поблизу нього. Астрономи пояснюють це явище впливом білого карлика. За словами авторів, випромінювання виникає при зіткненні релятивістських електронів з матеріалом холодного компаньйона. Хоча спектр вказує на те, що електрони прискорюються магнітним полем білого карлика, який швидко обертається, джерело частинок невідоме.

Бетон — найпоширеніший будівельний матеріал у всьому світі. На жаль, як і все в цьому житті, він не вічний. З роками під впливом різних природних явищ він втрачає свої якості, а відтак і функції. На думку фахівців, причиною зносу бетону може бути й особливий процес, що відбувається в ньому на молекулярному рівні.

Характерною властивістю бетону є його зерниста структура, завдяки якій тримаються будівлі. З часом більші частинки просто сточуються, через що відбуваються зсуви цілих житлових будинків або руйнування доріг. Утім, як запевняють фахівці, це явище з роками стає неминучим для будь-якого матеріалу.

У департаменті цивільної та екологічної інженерії в Лос-Анджелесі переконані, що зараз нема такого виду бетону, який зміг би прослужити більше сорока років. Після закінчення цього терміну будь-яка будівля, зведена за допомогою бетону, деформується і підлягає знесенню. Незважаючи на це, у багатьох країнах воліють не сприймати слова вчених серйозно, залишаючи старі будівлі на місці впродовж півсотні й більше років.

Королеву Нідерландів Максиму побачили на трибуні під час Олімпіади-2016 у сукні-вишиванці від українського фотографа та дизайнера Віти Кін — про це написав на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook користувач Rostyslav Demchuk.

«Україна — це модно! Королева Нідерландів Максима вболівала за олімпійців на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро в сукні-вишиванці за $286 від Віти Кін. Приємно, коли українські національні вишиті сукні та сорочки стають нарядом для королев», — зазначив він.

Для публічного виходу на спортивний захід Максима вибрала ніжно-біле плаття із синьо-блакитною вишивкою.

Як зазначає сайт lime.apostrophe.com.ua, український фотограф і дизайнер Віта Кін здобула всесвітню популярність завдяки своїй колекції оригінальних вишиванок. Автентичні сукні, блузи та комбінезони, випущені під девізом Chic Nationale (шикарне національне), справили фурор серед київських модниць і не тільки. Дизайнер отримує величезну кількість замовлень з різних країн. Серед шанувальників її бренду і перша леді України Марина Порошенко, і телеведуча Маша Єфросиніна, і російська світська левиця Ксенія Собчак. А тепер, виявляється, ще й сановна особа з Нідерландів.

«У мене був дуже великий вибір, чим розмалювати свій човен. Я подумав: навіщо мені якісь рибки, акули? У мене є шикарна країна. У мене були амбітні плани.

Я розповів про це виробникові, він за голову взявся...», — сказав олімпійський чемпіон — наш земляк Юрій Чебан — в коментарі «ТСН», розповідаючи про те, як виникла ідея створення «козацької чайки» — тепер уже переможного олімпійського каное, на якому зображені булава з тризубом, вільні козаки у безкрайому полі і напис «Україна».

Прес-служба Національного олімпійського комітету розкриває ще одну таємницю чемпіона, що дизайн човна йому допомогла розробити його дівчина Катерина, а втілити в життя цю ідею допоміг директор польської компанії «Пластикс» Річард Серюга.

Офісні працівники та інші люди, які впродовж дня сидять вісім годин, можуть уникнути ризиків, пов’язаних зі здоров’ям, завдяки годині фізичної активності.

На основі аналізу даних 16 досліджень за участю понад мільйона осіб експерти встановили, що люди, які були фізично активними, хоча й сиділи щодня впродовж восьми годин, мали значно менший ризик смерті порівняно з фізично не активними (навіть якщо ті просиджували за столом коротший час).

Щодо рівня фізичної активності, то дослідники відзначають: найкраще підходить ходьба зі швидкістю 5,6 км/год. або їзда на велосипеді зі швидкістю 16 км/год.