№ 69 (21747) субота 13 серпня 2016 року

Засідання Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі давно перетворилися на пусту формальність. Глава української делегації Леонід Кучма останнім часом перестав відвідувати Мінськ і з партнерами по переговорах спілкується тільки через скайп. Жодна з мирних ініціатив, висунутих українською делегацією (реальне відведення військ і озброєнь від лінії розмежування, забезпечення роботи місії ОБСЄ на неконтрольованій ділянці україно-російського кордону, продовження обміну полоненими), не має підтримки.

Кремль більше не робить ставку на «мир»

Російський та український погляди на остаточне врегулювання проблеми так сильно відрізняються один від одного, що спільної точки зору не можна знайти навіть теоретично. У такій ситуації логічно було б усім встати з-за столу і заявити про смерть «Мінська-2». А потім знайти інший формат переговорів та інший майданчик для зустрічей. Звісно, за умови, що в цьому зацікавлені всі сторони і що вдасться зберегти єдине досягнення «Мінська» — зупинення масштабних бойових дій на Донбасі.

Донедавна здавалося, що в найближчому майбутньому ніхто з учасників безплідних переговорів у Мінську не грюкне дверима і не спробує силою змінити становище на свою користь. Така можливість, втім, є тільки в однієї сторони. Українське кері-вництво тверезо оцінює свої воєнні перспективи і зосереджене винятково на зміцненні оборони.

Нові електробуси й оновлені трамваї з тролейбусами. Зупинки лише в спеціально відведених для цього місцях. Подорожчання проїзду в електротранспорті... Чиновники транспортних відомств поділилися враженнями від поїздки до Польщі та розповіли, яких нововведень найближчим часом очікувати одеситам.

На вулиці Одеси вийдуть електробуси. Новинку, як ідею, запозичать у Варшави. Схожі на тролейбуси, але працюють не від контактної мережі, а від акумуляторів і доволі довго — вистачає на 120—150 кілометрів. Справжня знахідка для нашого міста. Економічно вигідна. Не доведеться витрачатися на додаткові технічні установки. Чому саме електробуси — майбутнє Одеси, пояснив Олександр Ілько, директор департаменту транспорту і зв’язку міської ради.

У Мінсоцполітики заявили, що знайшли понад 300 тисяч «липових» переселенців, які не підтвердили факту свого проживання на території, підконтроль-ній українській владі.

«Шістдесят тисяч осіб, котрі числилися як переселенці, взагалі не перетинали лінію розмежування. Після додаткової перевірки 317 тисячам пенсіонерів не поновили виплати, бо вони не є внутрішньо переміщеними особами. Водночас, починаючи з 2014 року тільки на виплату пенсій ВПО держава витратила 28 мільярдів гривень. І кому йшли кошти цих 317 тисяч громадян — наразі невідомо», — прокоментував ситуацію міністр соцполітики Андрій Рева. За його словами, після того, як на початку року були зупинені пен-сійні виплати, із 460800 внутріш-ньо переміщених осіб виплати відновили 143 тисячам, іншим, за результатом перевірки СБУ, було відмовлено.

Нагадаємо, за підсумками перевірки в 2015 році СБУ на початку 2016-го передало Мінсоцполітики інформацію про більш ніж 450 тисяч осіб, які зареєстровані як тимчасові переселенці, але не проживають на території, підконтрольній українській владі. Виплати цим громадянам було призупинено до моменту підтвердження факту їх проживання на підконтрольній території.

Вперше в Україні проведено комплексну оцінку місцевої соціально-економічної та бюджетної політики за критеріями Індексу прозорості-участі-доброчесності (ПУД), який свідчить про незадовільний стан за більшістю показників.

Про це йшлося на прес-конференції у Києві, під час якої були представлені результати експертного дослідження місцевої бюджетної політики, яке тривало рік. Воно проводилося в рамках партнерства «За прозорі місцеві бюджети!» (об’єднує 40 експертів та журналістів).

Оцінювання здійснювалося за 173 критеріями, які взяті за 100%. Проект охопив 17 міст України. За результатами дослідження, тільки у трьох із 17 — Чернівцях, Вознесенську та Сумах — забезпечується виконання понад 40% критеріїв (це сьогодні найвищий, так званий «обмежений», рівень відповідності вимогам серед усіх досліджуваних міст). Києву та Одесі не вистачило 3 та 3,5 бала відповідно, щоб потрапити до цієї категорії. Шість міст (Миколаїв, Львів, Чугуїв, Здолбунів, Дніпро, Білозерка) не подолали 20-відсоткового бар’єру, що свідчить про незадовільні показники. Переважна більшість міст отримала мінімальну та недостатню кількість балів за всіма показниками. Це означає, що місцева політика не відповідає більшості критеріям прозорості, участі та доброчесності бюджетного процесу, а суспільство залишається недостатньо поінформованим, на що витрачаються бюджетні кошти. Навіть три лідери — Чернівці, Вознесенськ та Суми — забезпечують досить обмежений рівень прозорості.

Цьогоріч Україна відзначає 160-ліття від дня народження Івана Франка. Кругла дата, яка нагадує нам це славне ім’я, змушує вкотре задуматися: ким для нас є ця постать. Розуміння власної місії, своє життєве кредо Франко з великою силою висловив у вірші «Земле моя».

До подібних рефлексій спонукають змістовні книжково-документні та книжково-ілюстративні виставки «Дух, наука, думка, воля..», «Невичерпне джерело: образ Івана Франка та його твори у мистецькому просторі» та «Літературні обрії Івана Франка», розгорнуті у стінах Одеської національної наукової бібліотеки. З цими проектами вперше ознайомилися учасники «Франкової світлиці». У ній 10 серпня зібралися представники науковці та творчої інтелігенції міста: заступник директора Художнього музею Сергій Сєдих, співробітник Літературного музею Оксана Козаченко, краєзнавець і колекціонер Тарас Максим’юк, художник Есфір Серпіонова, працівник обласного Центру української культури Миколай Кмітевич та інші. Привітала гостей заступник генерального директора ОННБ Ольга Бельницька, яка розповіла про Франкіану, що зберігається у фонді книгозбірні та наголосила на її просвітницькій місії.

Князя Ярослава Мудрого нарекли Мудрим, бо він відкривав школи, бібліотеки, будував храми. А як ми назвемо наших обранців, які роблять усе навпаки?!

9 серпня у с. Маразліївка Білгород-Дністровського району відбулася акція-протест під гаслом «Збережемо школи у селах!». На неї прибуло більше 200 небайдужих представників цієї громади — з Долинівки, Великомар’янівки, Олексі-ївки, Маразліївки. Підтримала акцію громадська організація «Національна асоціація захисту прав громадян» на чолі з І. Ю. Зозулею.

Люди тримали плакати з написами «Руки геть від освіти!», «Школі — так, беззаконню — ні!», «Село без школи — мертве село!», «Сільським школам бути!», «Селу — європейські дороги!», «Землю-людям, школи — дітям, гроші — в бюджет!». Листівки, газети, прапори — усе, мов на святі, але, на жаль, це було не свято, а крик душі — мітинг, який проводився відповідно до статті 39 Конституції України і статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

(Детальніше — в наступному номері).

У ніч на четвер Одеський припортовий завод в аварійному порядку зупинив випуск продукції. Причина — відсутність основної сировини — газу, який припинив поставляти «Укр-трансгаз». (За спожитий газ ОПЗ заборгував 360 мільйонів гривень перед «Укргазбанком»).

«Все зроблене за рік знищено. Рік тому завод був з п’ятимільярдним кредитом «Ощадбанку», мав 1,3 мільярда боргу РГК та $210 мільйонів «Остхему» (група компаній хімічної промисловості, яка належить Фірташу. — Прим. «ЧН»). Тільки за рік ми заплатили сотні мільйонів у бюджет і розрахувалися з «Ощадом» та РГК, а борг «Остхему» залишився $193 мільйони... Можна лише констатувати факт — про приватизацію можна забути, і в найближчі роки ОПЗ навряд чи встане з колін», — написав на своїй сторінці у Facebook перший заступник голови правління ОПЗ Микола Щуриков, який перебуває під домашнім арештом (йому оголошено підозру в організації корупційної схеми розтрати коштів ОПЗ в особливо великих розмірах).

Громадська організація «Придунайський центр соці-ально-психологічної реабілітації «Прикордонник» — одна із тих, що виникли в Ізмаїлі на потребу дня, коли Україна зазнала агресії з боку РФ. Адже тут, у Придунав’ї, базується Ізмаїльський прикордонний загін, що охороняє майже 450 кілометрів державного кордону. Коли почалися події на Донеччині та Луганщині, хлопців, що служили тут, почали переводити на схід. Тож небайдужі ізмаїльчани об’єдналися, щоб допомагати тим, хто пішов захищати українську землю: і обмундируванням, і харчами, і морально.

Розповідає голова правління організації Володимир Станков:

— Коли хлопці почали повертатися з війни, ми побачили, що це — зовсім інші люди. Дуже часто це — інваліди, люди з хронічними хворобами чи травмами. Навіть якщо фізично людина здорова, то з психікою у неї не все гаразд. Воїни потребують допомоги: психологічної, моральної, їм важко адаптуватися до цивільного життя, тож необхідно створити умови, в яких вони зможуть почати все спочатку.

У селі Кислиця, за 25 кілометрів від Ізмаїла, стояли покинуті будівлі військового містечка, які впродовж 15 років не використовувалися прикордонниками і поступово руйнувалися. Тож ГО «Прикордонник» уклала угоду з військовою частиною Держприкордонслужби з метою створення Всеукраїнського реабілітаційного центру для військовослужбовців, які брали участь в АТО, та їхніх сімей.

«Новий ринок» у центрі міста живе своїм власним життям. Саме тут можна відчути неповторний колорит старої Одеси, почути справжню «одеську мову», дізнатися «свіжих новин», обговорити насущні світові проблеми. Тут прийнято купувати улюблені продукти у «своїх» — продавці дружать з покупцями і залишають «своїм» най-кращі продукти.

Посеред усього цього різнобарв’я смаколиків, овочів та фруктів розносяться смачні пахощі смаженого тіста — рік тому переселенка з Авдіївки Наталя Панфілова відкрила тут власну справу під назвою «Чебуречки щойно з пічки». Для багатьох із вимушенено переміщених осіб (ВПО) Одеса стала справжньою мамою: прийняла з відкритим серцем і щирою душею. Тож люди, які покинули власні домі-вки, вже стали частиною громади, частиною міста. Про це свідчать й останні дані Міжнародної організації з міграції (МОМ), яка опитувала переселенців на предмет їхньої інтеграції на нових місцях проживання. Переважна більшість опитаних (85%) задоволена соціальним оточенням нинішнього місця проживання. Це значення на 11% вище, ніж у попередніх дослідженнях, що є важливою ілюстрацією позитивного ставлення приймаючих громад до ВПО та готовності переселенців до інтеграції.

Поблизу Наталчиного магазину завжди чимало покупців — неможливо пройти повз неї, усміхнену, гарну жінку, яка просто на очах клієнтів виготовляє велетенські чебуреки із свіжою начинкою і продає їх за соціальною ціною. Тут зупиняються і студент, і бабуся з онучкою, і працівник ринку, і заклопотана домогосподарка, що прийшла зовсім за іншим. Чебуреки від Наталі — на-че половинки сонечка, ваблять усіх, а ті, хто їх уже спробував, не в змозі відмовитися від нової покупки.

Не цвітуть на вікні герані —
Сонний символ спокійних буднів.
Ми весь час стоїмо на грані
Невідомих шляхів майбутніх.

І тому, що в своїм полоні
Не тримають нас речі й стіни,
Ні на день в душі не холоне
Молодече бажання чину.

Олена ТЕЛІГА.

У ці дні свого ювілею найщиріші вітання від багатьох і багатьох своїх учнів, чисельної рідні, земляків з Вінниччини, колег-педагогів, друзів та знайомих приймає знана в регіоні педагог, вчителька української мови та літератури, громадський діяч, людина відкритого і щедрого на добро серця Ганна Антонівна Рудик.

Давно те було…

Юна школярка (вже випускниця!) приїхала у велике місто. Не в столицю — про те, либонь, і не думалось. Приїхала до Одеси, та й родичі тут закоренилися від якогось часу.

Ураган над Одесою лютував у супроводі громів-блискавиць та тропічної зливи, деякі вулиці вмить перетворилися на потоки-ріки, перегороджені зламаними деревами. Та, попри негоді, люди добиралися до Українського дому, бо до нас приїхав не абихто. «Талановита людина у всьому талановита» — це якщо однією фразою окреслити, хто такий Юрій Журавель. Український музикант з Рівного, народився 1972 року, лідер та вокаліст гурту «От Вінта!», художник, мультиплікатор, громадський діяч, актор і сценарист.

Юрій презентував свою нову книгу «Битви за Землю Рідну» і більше двох годин говорив зі своїми одеськими друзями та шанувальниками «за життя». Напрочуд колоритна аудиторія, від десяти до сімдесяти, слухала, дискутувала та висихала від дощу. Хтось є фанатом «От Вінта!», знає Юрка як автора слів та музики, розібрав його тексти на цитати. Для мене Журавель — чи не найвидатніший художник-карикатурист сучасної України. Його нещадно-точні карикатури на зажирілий український політикум бачив, напевно, кожен користувач мережі. Стиль його малюнків брати Капранови охарактеризували як «монументальний шарж». Творчий почерк митця добре впізнаваний. Але сьогодні йтиметься про його серйозну графіку і не лише про неї, бо Журавель — це ходячий синтез мистецтв.

Живопис заслуженого майстра народної творчості України Зої Пасічної — це фантастичний, одухотворений світ, проникнутий світлим началом, це погляд митця, який зумів зберегти у собі дитяче замилування природою — дивосвітом як творінням Божим. Зустріч з її творчістю завжди дарує радість, розширює межі прекрасного. Персональна виставка мисткині у ці серпневі дні розгорнута у головному читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки і присвячена 25-й річниці Незалежності України.

Це не перша персональна виставка художниці в стінах національної книгозбірні. Крім робіт, виконаних переважно у 2000-і роки, експозиція включає й нові. Одна з них — «Квітка України» — дала назву виставці, яка носить тематичний характер: переважають саме флористичні мотиви «степового» і «морського» циклів. Полотна створені у різних техніках: батик, темпера, олія. У них поєднані досвід монументаліста (робота свого часу в Худфонді), пленерний і декоративно-прикладний підхід майстра, звернення до Петриківки, чуттєвість і символічність а також космічне відчуття природи, яке сповнене динаміки, виру. Їм притаманний витончений колорит, бездоганний смак, вишукана техніка. Безумовно, Зоя Пасічна збагатила українське малярство поряд з такими народними майстрами, як Марія Примаченко, Катерина Білокур, Ганна Собачко-Шостак, Ростислав Палецький та інші.

В Україні з кожним роком зростає потреба у наданні якісної паліативної допомоги. Сучасна світова медицина має перевірені шляхи, як зменшити страждання і полегшити останні дні тяжкохворих, давши їм можливість до кінця зберегти людську гідність і смак життя.

Щодо нашої держави, то ми лише намагаємося розвивати систему паліативної допомоги, причому навіть не ведемо статистики про те, скільки людей отримують її бодай у якомусь вигляді. Й це в той час, коли щороку знеболення та особливого піклування потребують від 430 до 500 тисяч громадян, яких долає рак, серцево-судинні недуги, СНІД, туберкульоз, інші хвороби, що допоки не піддаються стовідсотковому лікуванню. Втричі більше тих, хто перебуває біля хворих, і вони також потребують певної підтримки й уваги, а часто і специфічного лікування.

Досвід розвинутих країн підказує, що новий підхід до невиліковно хворих потребує нової, людянішої філософії лікування, в центрі якої — хворий, а не лише хвороба.

Ми ніколи не думали про тих, кого «списували» тяжкі недуги. Будинки престарілих, пізніше сором’язливо перейменовані в інтернати для ветеранів праці, давали прихисток людям похилого віку та інвалідам, від яких відмовлялися родичі. Особи ж працездатного віку, як і діти, свої дні доживали в чотирьох стінах власних квартир і будинків. Ніби схованими від очей здорових.

В облдержадміністрації відбувся «круглий стіл» на тему «Посилення соціального компоненту в роботі з ВІЛ-позитивними та уразливими до ВІЛ-інфекції підлітками в місті Одесі та Одеській області».

Станом на 1 січня цього року на диспансерному обліку в Одеській області перебували 19550 ВІЛ-інфікованих, у тому числі 1646 дітей. Діагноз СНІД встановлено 2346 особам, з яких 45 неповнолітні.

За даними Глобального фонду боротьби з ВІЛ-СНІДом, туберкульозом і малярією, кожен другий із ВІЛ-інфікованих не знає про свій статус, тож, відповідно, може поширювати захворювання. Особлива тривога — про долю підлітків, які з огляду на особливості віку, як правило, не дбають про своє здоров’я, відзначаються ризикованою сексуальною поведінкою, пробують ін’єкційні наркотики.

«Чорноморські новини» вже розповідали про двох хлопчиків-найд, які нині перебувають в Одеському будинку дитини №1. А в ніч на 30 липня на одній з темних вулиць обласного центру небайдужі перехожі знайшли дівчинку віком до трьох років, яку поліція помістила до інфекційної лікарні. Якщо батьки маленької не знайдуться, то її також переведуть до будинку дитини.

Городяни, які із соціальних мереж довідалися про цю подію, передають дівчинці іграшки, памперси, фрукти.

Стосовно хлопчиків, то один з них, який назвався Вовою, вже переніс кілька операцій. Припускають, що його на вулиці шматували собаки. Він, кажуть вихователі, погано спить і дуже боїться тварин, навіть іграшкових.