Переглядів: 759

Пісенний світ Антоніни Кулієвої


У понеділок, 8 серпня, Антоніна Яківна Кулієва відзначила славний ювілей. Її знають всі, хто читає нашу газету, хто приходить на її благодійні концерти, найчастіше — в Літературний музей. Її люблять і шанують ті, кого вона обдарувала увагою як педагог кафедри сольного співу Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової. Її обожнюють в обласному товаристві сліпих, де вона понад 15 років вела Клуб авторської пісні. Її впізнають на вулиці діти і студенти, для яких співала разом зі своїми вихованками, здебільшого лауреатами всеукраїнських і міжнародних конкурсів.

Кожного разу, коли чую її голос, у пам’яті зринає наша перша зустріч. В осінній день 1993 року на вході в колишній Центр української культури, це коли він був ще на Рішельєвській, до мене звернулася проста, миловидна жіночка: «Шукаю «Просвіту». Я — співачка, можу брати участь у виховних заходах». У той час двічі на місяць, по суботах, з ініціативи професора Валерія Швеця, тодіш-нього очільника одеського Руху, я на громадських засадах вела культурологічний семінар «Створюймо Україну в наших душах». Разом з громадськими діячами, вченими, письменниками їздили з просвітницькими заходами в різні райони області, транспортом, який надавала облдержадміністрація. Тому дуже зраділа знайомству з талановитою співачкою. І не прогадала.

Антоніна Яківна зразу ж після проголошення Незалежності повернулася в Україну з Туркменістану, залишивши обжиту квартиру і цікаву роботу. Чому в Одесу? В 1979 році вона закінчила нашу консерваторію. Тоді вона була Антоніною Цуркан. Призначення отримала в Ашгабадський театр опери та балету ім. Махтумкулі, де працювала солісткою. А народилася й виросла на Ізмаїльщині. Роду вона славного: її прабабуся — Марія Шевченко — з Черкащини. А опинилася сім’я біля Дунаю, бо туди втікали козаки після розгрому Катериною ІІ Запорізької Січі в 1775 році, не підкорившись російській деспотії. Народні перекази й пісні про переселення запорожців за Дунай всмоктала, як то кажуть, з молоком матері. Тому опера С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» для неї є знаковою. Цю оперу, як і творчість М. Глинки, котрий, почувши голос молодого співака з України, забрав його в Петербург, Антоніна Яківна пропагує все творче життя.

У Туркменістані молода співачка зуміла зацікавити керівництво театру українською класичною оперою. «Запорожець за Дунаєм» був у репертуарі довгі роки, а сама Кулієва виконувала в ній партію Оксани. Гастролювали з цією оперою радянськими просторами. До речі, в квітні 2009 року на науково-практичній конференції в Києві А.Я. Кулієва виступила перед колегами з доповіддю «Героїчна ідея опери «Запорожець за Дунаєм» та альтернативи сценічного втілення». Щодо першої партії співачки в театрі ім. Махтумкулі, то це була Тетяна в опері П. Чайковського «Євгеній Онєгін». Як кращу виконавицю цієї партії її запрошували у Воткінськ та Клин, де жив композитор. Загалом у цьому театрі вона виконану вала 20 партій, серед них — Іоланта з однойменної опери П. Чайковського. А її концерт Р. Глієра, записаний у туркменському театрі «Вишневий сад», транслювало навіть телебачення Москви.

У 1983 році закінчила асистентуру-стажування в Ленінградській державній консерваторії ім. Римського-Корсакова. Тодішній директор Малого театру запрошував талановиту артистку на постійну роботу, та вона не спокусилася: вибрала асистентуру. Тепер ми маємо в Одесі талановитого педагога, якому вдається успішно працювати навіть з тими, у кого є проблеми з голосовим апаратом, і доводити їхню майстерність до найвищого рівня. Помітив талант співачки імпресаріо Ірини Архипової Дмитро Вдовін і запропонував працювати з ним за кордоном — виконувати партію мадам Баттерфляй в опері Дж. Пуччіні «Чіо-Чіо-сан». Та не судилося: розпався Союз, повернулася додому. Та й тут було непросто: не було документів — тодішній президент С. Ніязов не віддавав паспорти тим, хто прибув до них за призначенням.

У рідній Україні, але без громадянства, спочатку працювала солісткою в одеському вокально-інструментальному ансамблі «Барвінок». У День Незалежності брала участь в інтернаціональному фестивалі «Причали дружби». Перший національний канал телебачення транслював заключний концерт на Потьомкінських сходах. Так її помітив народний артист України, ректор одеської консерваторії Микола Огренич і запросив на викладацьку роботу. Це було в 1992 році. А в 1993-у, коли ми познайомилися, Антоніною Яківною, вона створила з випускників консерваторії ансамбль «Троїсті музики», який давав і просвітницькі концерти у військах, школах, виїжджав у села.

Найсильніші враження отримали в 1996 році від поїздки в Ізмаїльський педагогічний інститут на акцію на підтримку Конституції України... Завчасно домовилися з керівництвом на 15-у годину 27 червня. Вивісили оголошення. Комфортабельний автобус виділила Одеська міська рада, бо ми тісно співпрацювали з Наталею Чайчук, котра очолювала відділ внутрішньої політики і входила до Конституційного комітету. Крім семи членів ансамблю, до Ізмаїла виїхали громадські активісти Сергій Козицький, Михайло Мацюк (нині вже покійний) та Віктор Мастеренко — ввечері мала відбутися ще й зустріч з моряками берегової охорони. Коли зайшли в приміщення, то оголошення про наш приїзд не побачили, секретар сказала, що зустріч скасовується, бо буде якесь важливе засідання, а студентів відпустили додому. І тут я побачила Антоніну Кулієву в дії. Вона звернулася до свого колективу, щоб не розслаблялися, сама ж пішла в актову залу переодягнутися у вишиту сорочку. Вслід за нами зайшли молодики, які представилися комсомольцями і заявили, що переодягтися не дадуть. Мене аж тіпало від обурення, а пані Антоніна спокійно повернулася у вестибюль і сказала: «Починаємо!». Без мікрофона добре поставленим учительським голосом я оголосила мету нашого приїзду. А коли заграла музика (акордеон, скрипка, тромбон), коридор переповнився молоддю. Народні пісні разом з Антоніною Кулієвою співали майже всі присутні. Музика грала довго, якісь жіночки, напевне, технічні працівники, і студенти танцювали. Потім, як і домовилися попередньо, прибув офіцер з військової частини, тож ми поїхали до моряків, де нас чекали, вітали, розпитували... Повернулися до Одеси з піднесеним настроєм біля другої години ночі. А вранці дізналися, що тієї ночі Верховна Рада нарешті прийняла Конституцію...

Роками жила пані Антоніна в гуртожитку-готелі для акторів, що на вул. Троїцькій. Лише в 2005-у отримала квартиру. Має дорослу донечку Владу, з якою живуть душа в душу.

Що встигла зробити наша ювілярка як викладач Музичної академії? У 2002-у захистила дисертацію, отримавши науковий ступінь кандидата мистецтвознавства, через рік їй присвоїли звання доцента. Під її керівництвом наукові дослідження на звання кандидата мистецтвознавства захистили Тамара Боярченко та Хе Цьзяньхоу (Китай). Як учений активно виступає на науково-практичних конференціях, пише методички. Підготувала зі своїми студентами кілька музичних програм на слова Т.Г.  Шевченка: «Плавай, плавай, лебедонько», «Є на світі доля», «Ой три шляхи широкії» та інші, з якими виступали в різних містах України. З особливим захопленням слухачі сприймають її програму «Ave, Марія!». Після концерту у Львові, де Антоніна Яківна виконала дві пісні, стоячи на колінах, мені зателефонували аж троє знайомих, з пієтетом запитували: «Де ви взяли таке диво?!». На запрошення консула Польщі Анджея Собчака підготувала сольну програму з творів польських композиторів, з якою виступала на гастролях. З російськими романсами та аріями їздила в Київ та Сімферополь. У 2009 році була учасницею конференції, присвяченої Наталі Кобринській, що проходила у столиці.

Та найцінніше — це її педагогічна діяльність. Понад 30 випускників Антоніни Яківни виконують провідні оперні партії не лише в Україні, а й за кордоном, багато вихованців є дипломантами та лауреатами міжнародних конкурсів і фестивалів. Вона живе роботою, дуже уважна і вимоглива як викладач сольного співу. Її, авторитетного, принципового і чесного фахівця, часто запрошують бути членом журі фестивалів та конкурсів. Професійна та педагогічна праця А.Я. Кулієвої вшанована багатьма подяками та почесними відзнаками, але я певна, що головні нагороди ще попереду.

І як керівник творчого колективу, і як солістка охоче відгукується на всі запрошення, виступає перед школярами, студентами, курсантами. Важко переоцінити її роль у пропагуванні української народної пісні та творів українських композиторів: М. Лисенка, М. Вериківського, К. Стеценка, І. Шамо та інших. Самовіддано, без утоми працює наша ювілярка на відродження духовності України, яку любить усім серцем і вірить, що українці попри всі випробування стануть нарівні з іншими народами світу.

Аліна ПЛЯЧЕНКО,
кандидат філологічних наук,
голова Ліги українських жінок Одещини.

НА ЗНІМКАХ: Антоніна Кулієва гість нашої редакції (березень 1916 року); у ролі Оксани в «Запорожці за Дунаєм»; на сцені (березень 1986 року).

Фото з родинного та редакційного архівів.

Від редакції. Колектив «Чорноморських новин» з приємністю приєднується до всіх привітань, виголошених у ці дні на честь ювілярки. Зичимо Вам, вельмишановна Антоніно Яківно, багато-багато плідних творчих літ, працьовитих-талановитих учнів, заслуженого пошанування від слухачів, колег та держави і, звісно ж, доброго здоров’я, родинного затишку, всіляких житейських благ!

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net