№ 68 (21746) четвер 11 серпня 2016 року

На позачерговому засіданні виконкому Одеської міської ради, яке відбулося 5 серпня і в порядку денному якого було лише одне питання, схвалено рішення про передачу комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 10» на баланс та закріплення за нею на праві оперативного управління об’єкта нерухомого майна «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», розташованого за адресою: м. Одеса, вулиця Маршала Малиновського, 61-Г.

А кількома днями раніше, 2 серпня, Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала документ, згідно з яким одеська міська громада може отримати право власності на споруду лікарні, а саме сертифікат відповідності будівельним нормам і проектним рішенням. Цей сертифікат відповідності вручили представникам міської громади — головному лікареві МКЛ №10 Олександру Андрієвському як керівникові організації, на території якої зводився об’єкт, і голові Одеської міської архітектурно-будівельної інспекції Петру Рябоконю.

Нарешті, з полегшенням зітхнуло місто, може, затихне конфлікт між міським головою Геннадієм Трухановим і забудовником Аднаном Ківаном, який триває вже стільки років саме через цей об’єкт.

В Україні розпочинається новий Антимайдан, проте в дуже незвичній формі. Про це в ефірі «Еспресо.TV» заявив радник голови СБУ Юрій Тандіт.

Він погодився, що мітинг Надії Савченко за обмін полоненими та акція протесту переселенців під будинком матері Павла Розенка, які відбулися у понеділок, а також сутички під Оболонським судом, де судили бійців «Торнадо», пов’язані між собою.

«Я думаю, що починається новий Антимайдан. Дуже незвичний. Тепер від кожного з нас, хто себе вважає українцем, дуже багато залежить. Всі ці події, про які ви кажете, — все це ланки одного ланцюга. Розроблений план, який реалізується», — заявив Юрій Тандіт.

Верховна Рада підконтрольна 5—6 олігархам, які мають великі статки, медійні ресурси і депутатів у парламенті. Про це в ефірі одного з телеканалів заявила заступник голови ВР Оксана Сироїд.

«Великий капітал, плюс великий телеканал, плюс декілька депутатів у парламенті», — саме такою, на думку Оксани Сироїд, є формула контролю над Радою.

У розмові з журналістами вона погодилася, що цю п’ятірку складають Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Дмитро Фірташ та Петро Порошенко.

На базі дитячого центру «Молода гвардія» розпочалися фінальні змагання третього етапу всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») — «Джура-2016: Хаджибейська Січ».

Рої фіналістів цих змагань 7 серпня пройшли парадом по Одесі.

На урочистій церемонії відкриття, що відбулася на морвокзалі, учасників фіналу та відпочиваючих «Молодої гвардії» привітали представники уряду та облдержадміністрації. Серед почесних гостей свята — посадовці Міністерства осві-ти і науки, Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, Збройних Сил, Держприкордонслужби, ДСНС, Національної поліції, Одеської та Полтавської ОДА, Одеської міськради, Військової академії.

Торік фінал дитячо-юнацька військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») — «Джура-2015: Гетьманська Україна» проходив на Полтавщині. За традицією, символ цієї гри — Котигорошка — полтавчани передали джурам Одещини, яка нині приймає на своїй землі переможців обласних етапів змагань з усієї України.

Після перших п’яти днів Олімпіади-2016 збірна України у загальному медальному заліку посідає лише 31-е місце.

В активі нашої команди — «срібло» черкащанина Сергія Куліша (стрільба з пневматичної гвинтівки на 10 м) та «бронза» фехтувальниці Ольги Харлак (Миколаїв).

На жаль, перша п’ятиденка принесла вболівальникам більше розчарувань, аніж радості.

Наразі найбільшою несподіванкою стала перемога нашої землячки Еліни Світоліної, яка здобула впевнену перемогу над найсильнішою тенісисткою світу Сереною Вільямс і вийшла у чвертьфінал.

За підсумками п’яти днів лідером медальної таблиці є збірна США, яка вже здобула 26 нагород — 9 золотих, 8 срібних та 9 бронзових. На другій сходинці Китай — 17 (8-3-6), на третій — Угорщина — 6 (4-1-1).

За попередніми даними, визначено ТОП-20 вишів, що отримали найбільшу кількість додаткових місць держзамовлення завдяки цьогорічному нововведенню «місце йде за абітурієнтом». Більше половини рекордсменів — регіональні виші, наголошують у Міністерстві освіти. А ми від себе додамо: на жаль, ВНЗ Одещини у цьому списку нема.

Відкриває двадцятку «Львівська політехніка» — порівняно з минулим роком вона отримала 498 додаткових місць. Друга позиція — за КНУ ім. Т. Шевченка — 393 додаткових місця. На третій сходинці — КНЕУ ім. Вадима Гетьмана — додалося 253 місця.

Додаткові місця отримали не лише київські, а й регіональні виші — одинадцять із ТОП-двадцятки. Окрім «Львівської політехніки», до першої десятки увійшли: ХНУ ім. В.Н. Каразіна — 231 додаткове місце, ЛНУ ім. І. Франка — 210, Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка — 174, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича — 169.

Закривають ТОП-20 такі регіональні виші: Луцький національний технічний університет — 122 додаткових місця, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки — 119, Кірово-градський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка — 117, ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Гжицького — 116, Сумський державний університет — 115, ХНУ радіоелектроніки — 98.

Продовжуємо публікацію інтерв’ю з міністером освіти і науки Лілією Гриневич (початок — у номері за суботу).

Про кваліфікацію вчителів і зарплати

— Давайте повернемося до питання вчителів. За цими оновленими програмами працюватимуть учителі, які до цього не готові — вони багато років викладали інакше. Як їх змінити?

— Один з важливих викликів реформи — виокре-мити і відшукати вчителів, які сьогодні можуть бути провідниками нових ідей. Чому в нас взагалі виникла ідеологія публічного перегляду програм? Бо через інтернет-перегляд ми побачили чудових експертів і вчителів, які працюють у регіонах, відкритих до цих ідей, і які можуть бути їх носіями.

Ми зараз працюємо над концепцією нової педагогічної освіти. Тобто школа повинна супроводжуватися оновленим вчителем з оновленими методами викладання. Але нам потрібно на вході мати хорошого абітурієнта. А якщо ми маємо вступника зі знаннями на слабеньку трійку, то ми й учителя теж можемо отримати на слабеньку трійку.

У ці спекотні серпневі дні голова Одеської регіональної організації НСЖУ, заслужений журналіст України Юрій Работін святкує дві знакові дати свого життя — 60-річчя від дня народження і 20-ліття творчої праці на чолі медіа-спільноти нашого краю.

Усі, кому вперше випадає спілкуватися з Юрієм Анатолійовичем, одразу відзначають його активну життєву позицію, небайдужість. Ті ж, хто знайомий з ним давно, відають про його працелюбність, готовність допомогти, і не тільки працівникам ЗМІ, а кожному, хто потрапив у складну ситуацію. Непосидючість, помножена на організаторський хист, зробили Юрія Работіна знаним не тільки в Україні, адже він є ініціатором багатьох журналістських проектів, благодійних акцій для дітей, ветеранів, воїнів АТО.

Одне із найвагоміших його дітищ, що не має аналогів, — загальнонаціональний конкурс «Українська мова — мова єднання». Так, так, саме з ініціативи Юрія Работіна та Володимира Невмитого (світла йому пам’ять) саме в Одесі було започатковане це творче змагання й уже 17 років проводиться нашою регіональною організацією НСЖУ. Завважте, не у Львові чи Києві, а саме в Одесі зародилася ідея проводити конкурс під такою актуальною назвою. За роки його існування (а роки були всякими, і труднощів за ті 17 літ було ой як немало) на адресу організатора конкурсу надійшли тисячі творів патріотичного звучання. Старанням Юрія Работіна переможці конкурса «Українська мова — мова єднання» побували в багатьох знакових куточках нашої держави — на малій батьківщині Івана Франка і Лесі Українки, у Шевченковому краї, відвідали місця, пов’язані зі світочами нашої нації Василем Стусом, Пантелеймоном Кулішем, Володимиром Далем... І, звісно ж, оздоровилися на Чорному морі.

Із секретарем Священного Синоду Української православної церкви Київського патріархату ми зустрічаємося у досить символічному місці. Євстратій Зоря (на знімку) чекає у Феодосіївському монастирі, що навпроти величезного комплексу Києво-Печерської лаври. Такий собі анклав Київського патріархату. За стіною — партійний офіс «Блоку Петра Порошенка», поруч — офіс уповноваженого ООН у питаннях біженців.

Відштовхуючись від цієї геолокаційної метафори, ми розмовляємо півтори години під запах ладану та передзвін. Про хресну ходу, війну, визнання автокефалії української церкви, фінансування УПЦ МП, менеджмент конфліктів під керівництвом нардепа Новинського та стосунки з владою.

— У минулих роках день хрещення Русі також святкувався Московським патріархатом (далі — МП) досить масово, проте цьогорічні заходи, враховуючи дві хресні ходи на Київ, були аж надто масштабними. Чому?

— Соціологічні дослідження останніх років показують зниження кількості прихильників Московського патріархату в Україні і зростання прихильників Київського. Очевидно, що церква МП знає цю тенденцію.

У понеділок, 8 серпня, Антоніна Яківна Кулієва відзначила славний ювілей. Її знають всі, хто читає нашу газету, хто приходить на її благодійні концерти, найчастіше — в Літературний музей. Її люблять і шанують ті, кого вона обдарувала увагою як педагог кафедри сольного співу Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової. Її обожнюють в обласному товаристві сліпих, де вона понад 15 років вела Клуб авторської пісні. Її впізнають на вулиці діти і студенти, для яких співала разом зі своїми вихованками, здебільшого лауреатами всеукраїнських і міжнародних конкурсів.

Кожного разу, коли чую її голос, у пам’яті зринає наша перша зустріч. В осінній день 1993 року на вході в колишній Центр української культури, це коли він був ще на Рішельєвській, до мене звернулася проста, миловидна жіночка: «Шукаю «Просвіту». Я — співачка, можу брати участь у виховних заходах». У той час двічі на місяць, по суботах, з ініціативи професора Валерія Швеця, тодіш-нього очільника одеського Руху, я на громадських засадах вела культурологічний семінар «Створюймо Україну в наших душах». Разом з громадськими діячами, вченими, письменниками їздили з просвітницькими заходами в різні райони області, транспортом, який надавала облдержадміністрація. Тому дуже зраділа знайомству з талановитою співачкою. І не прогадала.

«Гніздо горлиці», режисер Тарас Ткаченко, автори сценарію Тарас Ткаченко, Василь Мельник, актори: Римма Зюбіна, Віталій Лінецький, Олександра Сизоненко, Микола Боклан, Мауро Чіпріані, Ліна Бернарді. Виробництво: продюсерський центр «ІнсайтМедіа», 4 Rooms. Україна-Італія.

Він міг би бути також і португальським, й іспанським чи польським… Яким завгодно. Тисячі подібних сюжетів можуть вам розповісти в будь-якому кутку України, а найбільше — на заході. Де гори, де нема роботи, й люди змушені заробляти за кордоном. Дипломовані спеціалісти доглядають немічних і старих, вирощують квіти, працюють покоївками… Молода українська жінка на ім’я Дарина — заробітчанка в Італії. Заробляє на міні-готель, який спроквола споруджує її чоловік, початкуючий підприємець, або, швидше, підприємець мимоволі. Але річ не в тім. Є ще донька, Мирославою звати. Живуть у горах. Де там заробляти? Хіба на туристах.

Отож, заробляє Дарина покоївкою у господині — сеньйори. А у тої сеньйори син нежонатий… Не те щоб красень… Добрий… Далі можна було б і не розказувать. Але… починає зачіпати. Вдома у доньки — своя історія. Звісно ж: діло молоде, хлопці… Один порядний, але бідний, з ним невлад. Другий, більш вдатний — син професора, такого ж негідника: яблуко від яблуньки… Історії матері і доньки, звісно ж, переплітаються, бо в основі — усе та сама банальна, даруйте, вагітність… Хоча й історія матері достатньо банальна: нібито піддалась миттєвій слабкості — це так можна зрозуміти. Втім, все там значно глибше і драматичніше, ніж може видатись на перший погляд. На жаль, вважає актриса, наших людей привчили до жуйки: тут вона така, а отут — така, хоча в мистецтві неприпустимі точні визначення: оце біле, а ось те — чорне. По такій ось канві вишивають свою картину її творці — фільм достатньо драматичний, зроблений спільно з італійцями у вже призабутій драматургічній манері.

Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь на Голгофу,
ніж хід тріумфальний.

Так одвіку було
й так воно буде довіку,
поки житимуть люди
і поки ростимуть терни.

Леся УКРАЇНКА.

Єврейська тема в творчості письменника Юрія Сисіна скоріше закономірна, ніж невипадкова. Автор виріс у містечку, в якому ще не так давно кожен п’ятий мешканець був євреєм.

В одній зі своїх останніх книжок «На рідних берегах», у розділі «Маген Давид (Зірка Давида)», присвяченому євреям рідного міста, він пише:

«Весь побут нашого маленького містечка був тісно пов’язаний з євреями, серед яких було немало наших товаришів та друзів. У деяких з них були імена, які зазвичай використовують християни, але при єврейських прізвищах, наприклад, Олександр Файнштейн. А були й такі, в яких прізвища були співзвучні з християнськими, а імена — єврейські, наприклад, Ісак Винницький. Усе залежало від того, наскільки ортодоксальною була єврейська сім’я та в які часи, де і хто давав прізвища їх першим носіям.

Коли нікого з неєвреїв поруч не було, вони між собою розмовляли на ідиш. І хоча ця мова в есересері була заборонена у громадському вжитку, більшість єврейських дітей добре зналися на ній. У присутності неєвреїв їхні батьки, як і всі мешканці містечка, спілкувалися південною лінгвістичною мішаниною «а ля cordebalet», густо приправленою, мов цимес, єврейськими словами та сталими виразами.

У повоєнні роки вулицями містечка бігало надзвичайно багато собак: великі, маленькі, пухнасті, облізлі, як старі віники, чорні, білі, рябі — різні. Але при всій їх різнопорідності спільним для них було те, що всі вони були безхатьками, тобто персональної буди коло чиєїсь хати у них не було, хоча і не всі вони народилися на вулиці: зустрічалися і такі, які ще зберігали ознаки своєї колишньої доглянутості.

Коли Мешулам збирався до школи, мамі Вайль завжди прив’язувала до його портфелика невеличку торбинку на мотузяному зашморгу, як на військовому речовому мішку, зі смачним бейглом та великим червоним яблуком.

Одного дня Мешулам, озирнувшись на якийсь внутрішній поклик, побачив, що за ним на відстані сторожко біжить клаповухе цуценя. Мешулам зупинився. Цуценя теж. І сіло, уважно спостерігаючи за хлопчиком, нахиливши свою розумну голівку.

— Ти хочеш їсти? — лагідно, неначе меншого братика, запитав Мешулам. Цуценя нахилило голівку в другий бік, не зрушивши з місця. Хлопчина розв’язав торбинку, витяг спечений матінкою бублик, розламав його навпіл і, простягаючи цуценятку одну з половинок, сказав:

— На, Цуцику, їж!

Усі діти світу люблять казки. Одним їх розказують і читають матусі, іншим — бабусі, а комусь — старші сестри.

Казки на ніч маленькому Мешуламу розказувала мамі Вайль, так діти з любов’ю і радістю називали свою мамі Хавіву, яку в містечку люди кликали Анною. (Нехай спочиває вона на ложі своєму в мирі! Омейн!).

Одразу скажу, що казки, які вона розказувала своїм дітям на ніч, ні на російські, ні на українські схожі не були. Та й не дивно, бо це була єврейська сім’я, тому й казки були єврейськими.

Живучи серед інших народів, розмовляючи їхньою мовою, євреї ставали складовою цих народів. Навчаючись у школах, вони всотували в себе все, що притаманне кожному народові тієї країни, в якій вони народжувалися, жили і помирали.

При народженні їм теж давали імена, характерні для тієї країни: Джон, Жак, Андреа, Борис, Орест... І при всьому тому вони зберігали у своїй історичній пам’яті імена своїх предків, свої звичаї і свої казки, які були настільки самобутніми, що просто не могли бути схожими ні з англійськими, ні французькими, а поготів — з російськими.

До України наближається зона поширення вірусу небезпечної хвороби великої рогатої худоби — нодулярний дерматит ВРХ (Lumpy Skin Disease). М’ясо та молоко уражених тварин є носієм вірусу, а тому на країни, де фіксується спалах, накладають обмеження з експорту зернових, молочної та м’ясної продукції.

Занепокоївшись можливими ризиками, Всеукраїн-ська аграрна рада зробила публічне звернення до керівництва країни — Президента, прем’єр-міністра та голови РНБО — з проханням вжити всіх можливих невідкладних заходів, щоб не допустити проникнення вірусу на територію України та проінформувати учасників галузі молочного скотарства про небезпеку. «Просимо розглянути питання щодо запобіжного щеплення на прикордонних територіях, вирішити питання завезення вакцин, у тому числі не зареєстрованих в Україні. Всеукраїнська аграрна рада готова до всебічної та оперативної співпраці», — йдеться у листі, адресованому найвищим державним посадовцям.

Як наголошується у зверненні, терапевтичного лікування уражених тварин не існує. Єдиний спосіб попередити епідемію — вкрай дефіцитна вакцинація та знищення всіх носіїв вірусу та тих тварин, які з ними контактували.

Для забезпечення проведення моніторингу захворюваності на губчастоподібну енцефалопатію великої рогатої худоби (ВРХ) в Україні необхідно передбачити 35 мільйонів гривень. Про це заявив голова Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Володимир Лапа на прес-конференції щодо перспективи виробництва та експорту української яловичини, організованій Асоціацією виробників молока.

За його словами, донедавна Україна була орієнтована на експорт яловичини та продукції з яловичини до країн СНД, переважно до РФ, але останні події змусили працювати над диверсифікацією ринків збуту. Перед-умовою виходу вітчизняної яловичини на ринки Європейського Союзу є отримання статусу країни, вільної від губчастопо-дібної енцефалопатії (BSE). «Технічно це нескладне завдання — ми розуміємо, що і як треба зробити. Але з практичної точки зору це пов’язано з проведенням відповідного моніторингу, а для організації цього моніторингу потрібні кошти в обсязі 35 мільйонів гривень», — наголосив Володимир Лапа. Він додав, що відповідні пропозиції щодо включення цих видатків до програми розвитку АПК на період до 2020 року подані до Міністерства агарної політики та продовольства. «Сподіваємося, що вони будуть враховані в кінцевій редакції документа», — підкреслив голова служби та зазначив, що паралельно ведуться комунікації з бізнесом щодо можливості започаткувати такий моніторинг з інших джерел фінансування.

За інформацією головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, 5 серпня в особистих підсобних господарствах громадян, які проживають у с. Білине Балтського та с. Гетьманівка Савранського районів, зареєстровано загибель свиней.

При дослідженні відібраних проб біоматеріалу в Державному науково-дослідному інституті з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ) встановлено діагноз — африканська чума свиней (АЧС).

З метою координації дій щодо локалізації та ліквідації спалаху АЧС проведено засідання державних надзвичайних протиепізоотичних комісій при Балтській та Савранській райдержадміністраціях, рішеннями яких за-тверджено план дій, визначено межі епізоотичних осередків, зон захисту та нагляду.

Нагадаємо, що за останній період на Одещині зареєстровано вже кілька спалахів захворювання на африканську чуму свиней. Цю небезпечну хворобу було діагностовано у с.Осички Савранського, с. Шляхове Балтського і на території Баранівської сільської ради Іванівського районів.

У ніч із 11 на 12 серпня можна буде спостері-гати найсильніший метеоритний дощ.

«Земля проходить через шлях комети Свіфта-Таттла із 17 липня по 24 серпня. Пік персеїд, як правило, припадає на 12 серпня — саме тоді на небі можна побачити найбільші метеори», — йдеться в повідомленні Національного аерокосмічного агентства США.

За словами співробітника Бюро метеоритів при NASA Біла Кука, цього року замість близько 80 метеорів на годину можна буде побачити 150 і навіть до 200. Це пов’язано з гравітацією Юпітера, яка наблизить комету на 1,5 мільйона кілометрів до Землі.

Найкраще зорепад буде видно близько 22-ї години за місцевим часом. Однак більшість метеорів можна спостерігати після півночі.

Виявляється, п’ята планета Сонячної системи не обертається навколо зірки, як всі інші. Дослідники з Європейської південної обсерваторії проаналізували дані автоматичної станції «Юнона», які показали, що через величезну масу Юпітера його центр ваги зміщений, тому він рухається синхронно з Сонцем.

Вся справа в тому, що маса газового гіганта в 2,5 раза перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Тому барицентр Юпітера із Сонцем лежить за 1,07 сонячного радіуса від центру зірки, або за 7% від радіуса над поверхнею Сонця. Таким чином Юпітер розташований не на осі Сонця, а за її межами, відтак рух планети відбувається за овальною, еліпсоподібною траєкторією.

Нагадаємо, «Юнона» (Juno) була запущена до Юпітера 5 серпня 2011 року. Апарат призначений для вивчення радіа-ційних поясів і магнітосфери планети. Він обладнаний титановими щитами, щоб уникнути пошкоджень від твердих порід, потужного випромінювання і низьких температур Юпітера. Маса станції становить понад три з половиною тонни, тому її запустили до Юпітера не безпосередньо, а за складною траєкторією з низкою гравітаційних маневрів.

Дві третини блискавок, що влучають у людей, припадають на представників чоло-вічої статі, заявляють учені, які виявили цю дивовижну статистичну закономірність.

Пояснити це можна лише припущенням про те, що чоловікам, з огляду на їхню природну схильність до ризику, під час грози не сидиться вдома. Ну або тим, що Зевс, котрий, як відомо, завідує небесними стихіями, намагається не вражати жінок електричними розрядами без особливої потреби.

Стати жертвою блискавки, відзначають дослідники, може кожен, хто розгулює під відкритим небом у грозу. У більшості випадків удар стихії закінчується смертю потерпілого. Однак шанси вижити є. Справа в тому, що за певних умов колосальної потужності електричний заряд, який несе в собі блискавка, проходить крізь тіло так швидко, що не встигає завдати шкоди важливим внутрішнім органам.

«Щасливчики», які зазнали удару блискавки і вижили, можуть похвалитися унікальними візерунками на тілі, що нагадують татуювання з якимись хитромудрими рослинами. Така відзнака свідчить про те, що в момент удару тріснули капіляри. Подейкують, люди, у яких вдарила блискавка, володіють надздібностями.

Минулої неділі на Одещині пройшов чемпіонат України з боротьби самбо серед майстрів, у якому взяли участь понад 120 відомих борців у віці від 30 до 70 років.

Спортивна база «Шураві» у Кароліно-Бугазі гостинно зустріла спортсменів з усіх областей країни. Організатори — Асоціація ветеранів самбо України (голова Юрій Клімантов) та Одеська федерація самбо (Олександр Адзеленко), головний суддя змагань — суддя міжнародної категорії, майстер спорту міжнародного класу Володимир Мацей, якому допомагали ще 12 арбітрів.

Приємно відзначити, що перше місце у своїй ваговій категорії посів богатир України, майстер спорту СРСР з боротьби самбо і рукопашного бою, давній друг газети «Чорноморські новини» Микола Пасічник. До речі, на відкритті чемпіонату він виступив перед глядачами з показовими вправами здорового способу життя: гнув товсті смуги металу, ходив по битому склу, обпалювався факелами. Микола Антонович з радістю дарував юним самбістам, які були гостями змагань, зав’язані у вузол 200-міліметрові цвяхи та афіші з власним автографом.

Інспектори кримінально-виконавчої інспекції спільно з інспектором патрульної поліції Малиновського відділу НП старшим лейтенантом Вікторією Паламарчук провели захід, приурочений до Міжнародного дня шахіста, для неповнолітніх, що стоять на обліку.

Спочатку дітям розповіли про важливість шахів як високоінтелектуального, доступного і наймасовішого виду спорту, про зміцнення міжнародного авторитету України завдяки досягненням наших гросмейстерів. Сьогодні шахи — одна з найпопулярніших ігор. Такого поширення вони здобули завдяки своїй винятковій здатності розвивати пам’ять, логічне й творче мислення. Шахи — не тільки спорт, а й мистецтво, наука, активний і культурний відпочинок. У цій грі яскраво проявляються воля, фантазія, витримка.