Солодка справа Андрія Залогіна

Андрій — луганчанин, і свою справу починав ще там, у рідному місті. На переїзд наважився не одразу, намагався якось пристосуватися, але не вийшло:

— Сенсу залишатися там нема. Там усе дуже сумно для бізнесу, відсутня ринкова економіка. Звичайно, можна сидіти, перебиватися з дня на день, на виживання, може, й вистачило б. Але ж ми — молоді, амбітні. Захотілося жити у відкритому світі.

У лютому цього року Андрій разом з дружиною переїхав до Одеси, де почав розвивати свій бізнес знову.

Як прийняло луганчан наше місто?

— Однозначно важко сказати, — зізнається Андрій. — Одеса — місто контрастів. Тут є люди добрі, відриті, але є й хитруни. Бували розчарування в людях, які на вигляд — чесні та порядні, а насправді намагалися нас використати.

Але амбіційний хлопець не здавався. На новому місці він продовжив свою солодку справу: виготовлення та продаж смачного італійського м’якого морозива.

Джелато (від італійського gelвtus — заморожений) — популярний італійський десерт із свіжого молока, вершків, цукру з додаванням ягід, горіхів, шоколаду, свіжих фруктів чи інших смачних наповнювачів.

У команді Андрія — четверо працівників: він сам виконує всі необхідні та можливі види робіт, його дружина відповідає за технологічні процеси виготовлення продукції, друг дитинства Сергій займається менеджментом і помічник Руслан, з яким познайомилися вже в Одесі. Всі родом із Луганська.

За цей час невеличка команда Андрія Залогіна активно увійшла на ринок виготовлення та продажу морозива в Одесі. Запущено цех, у якому виробляється понад 40 видів солодкої смакоти з італійських та вітчизняних складників. «Джелато Манія» займається гуртовою та роздрібною реалізацією, бере активну участь у фестивалях, виставках, де продає власну продукцію, із задоволенням працює на замовлення, доставляючи морозиво до столу споживача. Андрій не боїться експериментувати і весь час вигадувати щось новеньке. Так, для продажу у Зеленому театрі було спеціально створене морозиво під назвою «Зелений театр». Постійно працює над розширенням бізнесу: на вулиці Академіка Корольова незабаром відкриється його перша в Одесі кав’ярня з морозивом та свіжою випічкою. Нині там триває косметичний ремонт.

— Наші італійські партнери, з якими ми працюємо, навчають нас брати кілька напрямків для роботи, — розповідає Андрій, — адже морозиво — продукт сезонний. Тому ми вирішили відкрити кафе, куди і влітку, і взимку приходитимуть відвідувачі.

— На яку вікову категорію буде розрахована ваша кав’ярня?

— Переважно, наш контингент — це діти, бо ж морозиво — невід’ємна частина дитячого щастя. Тобто наші відвідувачі — це родини з малечею, але не тільки. Люди середнього та старшого віку також не байдужі до цього десерту. Люблять поласувати морозивом, кавою та випічкою, спілкуючись в приємній, затишній обстановці й закохані пари, молодь. Клієнтів, сподіваюся, не бракуватиме.

Познайомилися з Андрієм під час захисту його проекту на отримання гранту від програми «Новий відлік-2», що реалізується ХАБ-Одеса. Він впевнено та спокійно ділився своїм баченням розвитку бізнесу, без вагань відповідав на запитання конкурсного журі, і вже тоді було зрозуміло — він обов’язково виграє грант. Щоб розширити справу, підняти її на новий рівень, підприємцеві потрібні були обладнання для випічки, машина для приготування кави, кондитерська вітрина та стелаж для хлібобулочних виробів.

І справді, коли через деякий час оголосили результати конкурсу, одним із чотирнадцяти отримувачів гранту став Андрій Залогін.

— Утім, якби я навіть не отримав грант, не надто б сумував, — зізнається Андрій. — Проект дав мені набагато більше, ніж гроші. Я познайомився з новими людьми, у мене з’явилися друзі та знайомі, які мене підтримують. Коли ви самі у чужому місті — це дуже важко морально. Важливо, що тепер є кому зателефонувати і з ким порозмовляти. Це те, що дає сили рухатися далі.

За дослідженням Міжнародної організації з міграції (МОМ), основними проблемами для інтеграції внутрішньо переміщених осіб у громадах, які їх приймають, є житло і працевлаштування. Лише трохи більше половини тих, хто працював до переселення, змогли знайти роботу на новому місці, а 40% опитаних відповіли, що їм доводиться заощаджувати навіть на харчуванні. Одна з дієвих моделей вирішення проблеми — створення можливостей для самореалізації людей, що постраждали від конфлікту. — Ось що допоможе реінтегації, ресоціалізації та адаптації вимушених переселенців. Непогано було б, аби модель бізнес-інкубаторів перейняли державні заклади для підвищення ефективності власної роботи з вимушеними переселенцями та ветеранами АТО, адже неможливо всіх нагодувати виплатами, тоді як створити умови — це саме те, що необхідно для розвитку потенціалу всієї країни.

Уже в серпні в Одесі почне працювати кав’ярня, створена луганчанином Андрієм Залогіним та його командою лише через півроку після вимушеного переїзду з рідного міста. Його успіх підтверджує: світ належить тим, хто мріє, навіть якщо це мрія про морозиво.

Ольга ФІЛІППОВА.

Публікація здійснюється за фінансової підтримки уряду Канади через міністерство міжнародних справ Канади.