Як кризу перетворити на компроміс

В уряді України, сформованому під девізом боротьби з корупцією, і в підконтрольних йому державних органах управління в середній ланці теж є осередки опору. Але пасивного. «Вирішувати питання» на користь окремих олігархів на цьому рівні ще продовжують, і продовжують з успіхом, але удар у відповідь по прем’єр-міністру і представниках «генеральної лінії» чиновники навряд чи наважаться.

 Серед гілок влади, однак, є слабка ланка. У складі Верховної Ради сьомого скликання, якщо вірити засобам масової інформації, є мільярдери і близько сотні легальних мільйонерів (у доларовому еквіваленті). Існує чимало версій походження їхніх статків, але сміливо можна стверджувати: банківські рахунки, заводи, фабрики, літаки і пароплави слугам народу дісталися не у спадок. І корупційна складова тут велика.

Але і ті народні депутати, у яких (якщо судити з декларацій) нема ніяких доходів, крім зар-плати, а нерухоме майно обмежується скромною квартирою та одним автомобілем, часто по руках і ногах пов’язані корупційними схемами. Частина тих, хто обраний за партійними списками, своїм становищем зобов’язана олігархам-спонсорам партії. А від фінансової підтримки олігархів незалежна лише менша частина народних депутатів з тих, що обрані в округах.

У Верховній Раді, звичайно, існують партійні фракції, групи і позафракційні депутати. Поки йдеться про закони обмеженої дії, ті, що зачіпають інтереси якоїсь однієї фінансово-промислової групи, у Верховній Раді відбувається битва лобістів, яку ми наївно приймаємо за полі-тичну боротьбу. В парламенті тоді можливий компроміс і нема проблеми зібрати більшість голосів з важливих питань. Найяскравішими прикладами цього є прийняття державного бюджету або формування уряду.

Але бувають випадки, коли небезпека загрожує корумпованій більшості Верховної Ради загалом. Компроміс тоді неможливий, а вимушеним виходом із становища є блокада діяльності парламенту і спільна робота, спрямована на припинення своїх повноважень.

Чому посміхався Андрій Парубій?

В українському парламенті зараз діє правляча коаліція формальної більшості, але фактичної меншості. Фракції Блоку Петра Порошенка і «Народного фронту» реально мають у сумі приблизно дві сотні голосів, яких недостатньо для прийняття законів та ухвалення постанов. У подібних випадках доводиться залучати союзників. А за підтримку розплачуватися преференціями для підприємств союзних спонсорів. Це і є класична корупція, звичайна практика, яку у Верховній Раді використовують постійно.

Але те, що раніше було звичною практикою, тепер називається «схемами». А організаторів схем на законних підставах можуть позбавити парламентського імунітету, затримати, заарештувати, судити... Одне слово, кошмар для тих, хто в повній безпеці і з чималим прибутком десятиліттями розпоряджався ресурсами держави. Добре, якщо встигнеш втекти, як Олександр Онищенко в Росію. А якщо запізнишся і доведеться на колег давати свідчення?

Після кількох заяв Генерального прокурора України Юрія Луценка та показових затримань учасників корупційних схем у частини народних депутатів раптово зник інтерес до законотворчості. Одні перестали ходити на роботу, інші влаштували виставу під назвою «блокада трибуни», а треті заявили про створення об’єднаної опозиції з претензією на формування нової правлячої коаліції.

Приводом для своїх ініціатив «опозиціонери», природно, не називали активізацію боротьби з корупційними схемами. А посилалися, як завжди, на необхідність захисту народу від влади, на небажання фракцій «БПП»—«НФ» створювати парламентські комісії щодо офшорів і тарифів за комунальні послуги. Й обіцяли, якщо їм не підуть назустріч, блокувати парламентську трибуну до переможного кінця. Тобто до розпуску Ради.

Режисери цієї вистави, як зазвичай, залишилися за лаштунками. А зірки політичного шоу майже тиждень робили вигляд, що грають серйозно. Юлія Тимошенко вирушила регіонами термосити місцеві організації «Батьківщини», Олег Ляшко в оточенні своїх радикалів всівся, а потім влігся біля підніжжя за-блокованої парламентської трибуни, а Юрій Бойко і Сергій Льовочкін з «Опозиційного блоку» на всіх телеекранах не втомлювалися говорити, що Верховна Рада восьмого скликання неефективна, працювати не може і треба її розпустити. Чим скоріше, тим краще.

До кінця поточної сесії парламенту належало ухвалити низку важливих для держави законів. Потрібних, зокрема, для продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом, для фінансування операцій у зоні АТО і для соціального захисту учасників бойових дій. Усе це було під загрозою, і ситуація здавалася нерозв’язною. Але зверніть увагу: голова Верховної Ради зірвані пленарні засідання щоразу закривав з усмішкою. А Президент України не виявляв занепокоєння і не проводив на Банковій звичних у такій ситуації нарад.

У четвер український парламент запрацював у звичайному режимі і почав потихеньку при-ймати закони. Це може означати тільки одне: компроміса з тими, хто очолює корупцію, досягнуто. Найближчим часом нових схем за участю народних депутатів ніхто не викриє. Нових подань на затримання та арешт народних обранців не буде. А прокурори разом з підозрюваними вирушать на літній відпочинок.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.