Північна зірка

Два десятки міцних світловолосих чоловіків підкидають руки над головами і плескають у ритм барабана. За ними повторюють 30 тисяч голосів, з кожним сплеском видихаючи войовниче «Ху!». Таким фанатським бойовим кличем 4 липня в Рейк’явіку на головній його площі зустріли громадяни Ісландії свою футбольну збірну, яка повернулася з Франції з європейського чемпіонату.

Ісландія широко розгорнула обійми, зустрічаючи своїх футболістів, не дарма: вони стали головною сенсацією «Євро-2016». Хоча збірна не привезла додому кубок, однак тріумфально дійшла до 1/4 фіналу, здолавши чимало серйозних суперників, зокрема родоначальників футболу англійців і міцних австрійців, дала бій Португалії, відібрала очки в Угорщини і залишила без путівки на «Євро» Нідерланди. Тільки в 1/4 фіналу ісландці поступилися господарям турніру французам і завершили свої виступи.

Ісландія, чиє населення в 330 тисяч осіб за чисельністю поступається навіть українській Вінниці, досі ніколи не виступала на великих футбольних турні-рах, а тепер її збірна пробилася до вісімки найсильніших команд Європи. А ісландські фанати стали найзгуртованішою групою підтримки на чемпіонаті: вболівати за свою команду у Францію приїхало майже 10% населення країни, а телерейтинг переглядів матчів збірної на батьківщині досягав 99%.

Успіх Ісландії приголомшив світ і став шоком для команд, яких вона вибила з турніру. «Найгірша поразка в нашій історії: Англію перемогла країна, де вулканів більше, ніж професійних футболістів», — так оцінив впевнену перемогу ісландців над Англією в 1/8 фіналу Гарі Лінекер, телекоментатор і екс-нападник англійської збірної.

Частка жарту в його словах не така велика. Донедавна в Ісландії буквально ніде було грати у футбол. Чотири роки тому збірна посідала 133-є місце в рейтингу ФІФА, а зараз злетіла на 34-е.

За цим успіхом — не тільки диво: останні 15 років Ісландія вкладала чималі кошти і сили у футбол, створюючи для його розвитку унікальні умови. У цій країні найбільша кількість ліцензованих УЄФА тренерів на душу населення і відповідна кількість футбольних арен та міні-стадіонів.

Ісландський вулкан

Один з кращих футболістів планети португалець Кріштіану Роналду був по-справжньому збентежений, коли в стартовому матчі на «Євро-2016» його збірна не змогла здолати ісландців — явного аутсайдера поєдинку. Після сенсаційної нічиєї Роналду зопалу назвав стиль гри ісландців безперспективним, заявивши, що вони «нічого не доб’ються» на турнірі.

Незабаром над його словами сміявся уесь світ. Збірній Ісландії вдалося не тільки вийти з непростої групи, але і пробитися у чвертьфінал. «Це в жодному разі не фарт, — заявив головний тренер французів Дідьє Дешам напередодні поєдинку своїх підопічних з Ісландією. — Ми дивилися їхні матчі, у тому числі з Англією, і вони просто були кращі».

Навіть після великої поразки ісландців у матчі з Францією (2:5) світова футбольна преса з прикрістю писала про завершення «скандинавської казки». Адже і в цьому поєдинку Ісландія зуміла зберегти обличчя, продовжуючи видовищну боротьбу навіть при безнадійному рахунку 0:4.

Вольовий північний характер, організованість, дисциплінована оборона, миттєвий перехід в атаку — лише деякі з тих якостей, завдяки яким футбольні вікінги припали до вподоби всій Європі і дали бій найіменитішим суперникам.

Давид Ск’явоне, футбольний оглядач і головний редактор сайта forzaitalianfootball.com, зізнається, що ісландці здивували його блискучою тактичною організацією: «У матчах проти Португалії та Англії вони показали, що зламати їх вкрай важко і кожен гравець чудово знає, що він повинен робити».

Ісландська команда — унікальне явище для сучасного футболу. На відміну від багатьох збірних, у ній нема жодного натуралізованого гравця, всі вони істинні скандинави. З іншого боку, серед 23 вікінгів нема жодного футболіста ісландського чемпіонату — всі нинішні збірники грають в інших європейських лігах, включно з найсильнішими з них. Так, найдорожчий ісландець — півзахисник Гільфі Сігурдссон ($14,5 млн) — виступає в англійській прем’єр-лізі («Свонсі Сіті»), форвард Альфред Фіннбогасон — у німецькій бундеслізі (Augsburg), а 37-річний ветеран Ейдур Гудьонсен, який захищає кольори норвезького «Мольде», раніше грав в іспанській «Барселоні» та англійському «Челсі».

Причому ще півтора десятиліття тому в суворій Ісландії, де навіть влітку температура рідко перевищує 10 градусів, а майже всю зиму тривають сутінки, практично не було умов для гри у футбол. Клімат дозволяв грати лише чотири місяці на рік, тому більшість футболістів у національній лізі були аматорами, які взимку переключалися на гандбол.

Однак на початку 2000-х Ісландія взяла курс на популяризацію футболу — зокрема, щоб забезпечити здорове хобі для молоді. Відтоді в країні було побудовано сім повнорозмірних критих футбольних полів, два десятки стадіонів із штучним покриттям і майже 150 міні-арен, що дозволило грати і тренуватися цілий рік усім від малого до старого.

Вартість великих стадіонів становила від 5 до 25 мільйонів доларів. Переважно нові поля будували за бюджетні кошти — аж до світової кризи 2008 року, яка відчутно вдарила по країні, Ісландія переживала потужний економічний підйом.

«Для цієї нації поля під куполом стали одкровенням,— визнав якось Хеймір Хадльгрімссон, один з двох головних тренерів ісландців.— Кожне село хотіло штучне поле і собі, а зараз в Ісландії вони є майже у кожної школи».

Країна подбала і про якість підготовки юних гравців, заборонивши тренувати навіть три-, чотирирічних малюків без ліцензії УЄФА. У той же час Футбольна асоціація Ісландії зробила доступними і популярними тренерські курси — цю програму профінансували за рахунок коштів від телетрансляцій, які УЄФА розподіляє між всіма країнами — учасницями футбольного союзу.

Результат — сьогодні в країні більше 600 осіб мають тренерську ліцензію УЄФА рівня B, тобто на кожні 500 ісландців припадає один кваліфікований тренер (в Англії цей показник становить 1 до 10 тисяч). З такою системою помічати і розвивати юні таланти вдається з наймолодшого віку.

Як наслідок, за 15 років маленька країна зробила футбол наймасовішим захопленням — сьогодні в Ісландії грають усі. На «Євро-2016» приїхало перше покоління футболістів, які з дитинства отримали блискучі можливості тренуватися, пояснює «НВ» прорив співвітчизників Магнус Мар Ейнарссон, ісланд-ський футбольний оглядач

і головний редактор сайта fotbolti.net. А ще він підкреслює, що мало яка команда може зрівнятися з Ісландією за силою командного духу і працездатності. «Багато хлопців [із збірної] давно грають разом, деякі знають один одного з того часу, як прийшли у футбол дітьми»,— пояснює Ейнарссон.

Ісландський вулкан, як охрестили збірну на «Євро-2016», подавав ознаки майбутнього «виверження» в останні роки. Наприклад, ще п’ять років тому молодіжна збірна пробилася до вісімки кращих команд континенту. Відбір на чемпіонат світу-2014 став на той момент найуспішнішим періодом в історії основної збірної: вона вперше вийшла з відбіркової групи, де не зазнала жодної поразки, і лише в стикових матчах з Хорватією поступилася останньою путівкою до Бразилії.

Вікінги йдуть

Футбол в Ісландії геть позбавлений того нальоту елітарності, якого цей вид спорту набув у більшості країн. Та й зарплати гравців тут скромні.

Незважаючи на те що в крихітній країні існує 75 клубів, які грають у п’яти (!) дивізіонах, навіть вища ліга Ісландії вважається напівпрофесійною. Тому багато футболістів мають другу «буденну» професію, а кращі з кращих охоче переїжджають грати до більших країн.

Неординарною як для футболу біографією володіє більшість гравців ісландської збірної, яка отримала на батьківщині нехитре прізвисько «Наші хлопці».

Так, голкіпер вікінгів Ханнес Тор Халльдорссон — режисер, причому затребуваний. Саме він ставив номер Ісландії на «Євробаченні-2012» і знімав рекламу ісландських авіаліній, а свій перший професійний футбольний контракт підписав лише у 27 років.

Капітан збірної, колоритний бородань Арон Гуннарссон, починав спортивну кар’єру в гандболі і навіть став одним з наймолодших дебютантів у гандбольному чемпіонаті Ісландії. Недарма саме Гуннарссон вкидає більшість аутів команди — політ м’яча з його рук порівнюють з подачею кутового.

Форвард Йон Даді Бодварссон, вже у статусі висхідної зірки ісландського футболу, підробляв у порту, а захисник Біркір Майр Севарссон навчався в льотній школі, коли лише з другої спроби пробився у профе-сійний футбол.

Наставник ісландців Хадльг-рімссон — професійний стоматолог. Він відійшов від приватної практики лише з приходом у національну збірну. Саме 49-річний Хадльгрімссон після «Євро-2016» прийняв на себе керівництво збірної. Досі він тренував команду разом зі шведським фахівцем Ларсом Лагербеком, який після п’яти років роботи з Ісландією пішов на пенсію.

Експерти називають цей тренерський тандем вдалим. Ісланд-цям знадобився досвід 67-річного Лагербека, який раніше довго тренував збірну Швеції і п’ять разів поспіль виводив її у фінальну частину найбільших футбольних турнірів — чемпіонату Європи та чемпіонату світу. А Хадльгрімссон прославився як чудовий мотиватор.

Казка продовжується

Колосальна підтримка вболівальників стала ще однією запорукою досягнень вікінгів на «Євро-2016», про що гравці невтомно повторюють у своїх інтерв’ю. Відомий бойовий клич фанатів крихітної Ісландії не тільки не загубився на повних стадіонах, а й став однією з окрас турніру, як і післяматчевий ритуал єднання команди з її вболівальниками.

Для скандинавської країни прорив збірної на «Євро-2016» перетворився на справжнє загальнонаціональне свято. «В Ісландії зараз усі шаленіють від футболу, — розповідає Ейнарссон. — Молодь і люди похилого віку — всі стежать за командою».

Що не дивно: європейський успіх футболістів став найбільшим спортивним досягненням в історії Ісландії. І тепер головні сподівання держава пов’язує з футболом. Та й експерти переконані, що збірна ще здивує світ.

Більшість «вікінгів» перебувають у прекрасному футбольному віці і зможуть грати за збірну ще 7—9 років, вважає Ейнарссон. Він також прогнозує, що після виступу на «Євро-2016» багато гравців будуть запрошені в більші клуби, де поліпшать свій рівень майстерності.

Крім того, нинішній злет збірної Ісландії надихне ціле покоління футболістів-початківців, переконаний Ск’явоне. Тим більше, що в Ісландії є всі шанси стати об’єктом пильної уваги селекціонерів з кращих клубів Європи. «Очікую побачити ісландців ще на кількох великих турнірах в найближчі роки», — резюмує Ск’явоне.

До речі, битву за вихід у фінальну частину мундіалю-2018 Ісландія почне з Україною.

5 вересня вікінги приїдуть до Києва, щоб зіграти перший відбірковий матч у групі I, куди увійшли також збірні Хорватії, Туреччини, Косово та Фінляндії.

Інна СЕМЕНОВА.