Три шанси

Із життєпису Чудотворця

Дослідники радянського періоду, які вправлялися у войовничому атеїзмі, стверджують, що образ святого Миколи був штучно створений у перші віки християнства для витіснення культів давньогрецького бога морів Посейдона і римського Нептуна — покровителів мореплавства, рибальства і землеробства. Більше того, скептики від атеїзму переконують, що житіє святого Миколи Мирликінського було списане з життя єпископа Миколи Пінарського, який жив значно пізніше. Та вердикт тому атеїзму дала сама історія. Церква ж вшановує Миколу Мирликінського як захисника простого народу, покровителя трудового, сімейного і громадського життя. Оскільки портове містечко Мири, з якого він походив, було заселене моряками та купцями, рибалками та піратами, то, відповідно, образ святого став напрочуд близьким для всіх, хто рушає у мандри.

Життєпис нашого героя розпо-відає, що він народився у багатій сім’ї і з раннього дитинства вже творив чудеса. Під час хрещення, почувши, як священик промовляє «В ім’я Отця, Сина і Святого Духа», дитя раптом звелося на ноги і так постало без чиєїсь підтримки. Змалку ріс побожною дитиною і багато часу проводив у церкві.

Після смерті батьків Микола розподілив своє майно між жебраками. З того часу до нас дійшла така оповідь. Коли Микола довідався, що якийсь розорений багатій для поліпшення своїх справ збирається відкрити будинок розпусти, а за принаду в ньому пропонувати трьох своїх незаміжніх доньок, вночі підкинув у вікно цій сім’ї лантух із золотом (за іншою версією: упродовж трьох ночей у вікно кожної із трьох сестер прилітало золото-придане). Таким чином святий врятував дівчат від ганьби і невдовзі всі вони вдало вийшли заміж.

Роздавши майно бідним, Микола вирушив у Палестину, щоб поклонитися святим місцям. Під час подорожі здійснив низку чудес: приборкав страшну бурю, воскресив мертвого моряка тощо. Коли ж підійшов до храму в Єрусалимі, двері самі відчинилися перед ним.

Повернувшись на батьківщину, цілковито віддав себе служінню Господу.

Експеримент Алена Бомбара

Моряк Віля — один із тих, хто на власному досвіді переконався, що дива таки трапляються. Він — урятувався. Але виникає запитання: «Чому ж доля немилостива до інших моряків, які потрапили в біду?». За статистикою, щороку у Світовому океані внаслідок корабельних аварій гине близько 200 тисяч осіб. Причому 90 відсотків з тих, кому пощастило вибратися на рятувальний човен чи пліт, якщо допомога не поспіла вчасно, прощаються з життям упродовж перших трьох днів.

Французький лікар Ален Бомбар (1924—2005) стверджував: «Людей вбиває не море, не голод, не спрага, а страх». Такий висновок він зробив після сміливого експерименту: сам-самісінький на рятувальному гумовому човні без запасу води та їжі перетнув Атлантичний океан. Воду добував із спійманої риби, летючі види якої самі застрибували в його човен. До того ж, за його словами, в критичних випадках можна пити і морську воду, але не більше п’яти днів поспіль, а потім слід зробити триденну перерву, інакше можна надірвати нирки. Як їжу вживав сиру і в’ялену рибу, урізноманітнюючи меню виловленим планктоном. Цей експеримент зайняв у лікаря 65 днів і забрав 25 кілограмів ваги та частину здоров’я, але він довів, що людина здатна місяцями виживати у морі.

У зв’язку з цією та іншими морськими пригодами на думку спав такий анекдот. До якогось поселення підійшла велика вода. Вона вже перелилася через поріг будинку і залила підлогу. Господаря просять: «Мерщій виходь, а то затопить». А він у відповідь: «Все обійдеться. Бог мене не покине». Вода вже вливається у вікна, повз пропливає човен, з якого гукають: «Друже, не барися, бо пізно буде!». А він веде своє: «Бог мене не залишить». Вода прибуває і прибуває. Виліз чоловік на дах будинку, дивиться — летить рятувальний вертоліт. «Летіть далі, — махнув з даху пілотам. — Бог мене не покине!..». Так і втопився бідолаха. Вже на тому світі поцікавився в Бога: «Чому ж Ти мене не врятував?». На що Господь відповів: «Я давав тобі три шанси, але ти ними не скористався».

Що тут скажеш? Хіба одне: лікар Ален Бомбар своїми шансами таки скористався.

Ще кілька дивних історій

Звичайно, святий Микола допомагає не тільки подорожнім, а всім, хто до нього звертається з молитвою. Ось кілька історій на цю тему.

…Ввечері подружжя поверталося з гаража. Раптом назустріч йому вилетіла автівка. Чоловік з дружиною спробували відскочити від навіженої машини, але не встигли. Чоловіка відкинуло в бік, а жінка якимось чином потрапила під легковичку. За кермом, як потім з’ясувалося, була п’яна молодиця, яка, хоч і не відразу, але зупинилася. Потерпіла, за її словами, придавлена днищем, з останніх сил почала просити святого Миколу допомогти вибратися із смертельного капкана. У це важко повірити, адже за всіма законами земного тяжіння такого бути не може, але, як зізналася жінка, в неї склалося враження, що машина раптом сама піднялася, й це дало їй змогу виповзти з-під неї. Всі, хто знає про цей дивовижний порятунок, певні: допомогли сили небесні. А чому потерпіла подумки звернулася саме до святого Миколи, пояснює просто: «Мій батько дуже шанує його, й коли приходить до храму, обов’язково ставить до його ікони свічки…».

…Вагітність жінки проходила складно: непокоїли тиск, аритмія, головні болі, ломота в суглобах… Лікарі не наважувалися дати благополучний прогноз, що, звісно, пригнічувало. Вона старанно виконувала рекомендації медиків, а ще молилася. Й ось однієї ночі наче наяву побачила, як до її постелі підійшов святий Микола і мовив: «Народиш дівчинку 14 лютого о

9-й ранку, назвеш Тетяною». Прокинувшись, схвильована жінка розповіла рідним про явлення святого. Надворі стояла рання осінь. А вранці 14 лютого вона народила дівчинку, яку нарекла Тетяною...

…Якось безхатько, блукаючи містом, зайшов до храму святителя Миколи. Побачивши на подвір’ї людей, що моляться, й собі став на коліна. Пригадав молитву. Подумки розповів про свою біду. Зізнався, що дуже зголоднів, а в кишенях порожньо… Подався й далі вештатися містом. Смеркало. Йти було нікуди і він вирішив повернутися до храму та перечекати ніч на лавочці, біля якої молився. На ній лежав буханець білого хліба…

Щоб жити вповні

Подібних історій дуже багато. Переповідаючи їх, ми нікого ні в чому не переконуємо і не агітуємо, а лише констатуємо факти. А з-поміж фактів і такий: недавно західні вчені, провівши широке опитування, з’ясували, що віра справді допомагає одужувати і виживати серйозно хворим людям. Причому формальне дотримання норм і звичаїв тієї чи іншої релігії практичного значення не має. Головне — як людина особисто ставиться до релігії, наскільки щира у каятті і молитві.

Ісус Христос сказав: «Я прийшов, щоб мали життя і вповні мали» (Євангеліє від Івана 10:10). І тут важливо не змарнувати, як у тій притчі, ні першого, ні другого, ні третього шансів.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.