Клептократична пухлина

Отож, не переповідаючи довго фабулу (телевізійники і соціальні мережі у цьому мобільніші за газету в рази), залишимо для історії на паперових шпальтах основні акценти «світової клептократії», як влучно назвала це планетарне зло доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі Лілія Шевцова. На своїй сторінці у Фейсбуці вона, зокрема, написала:

«Нарив прорвало. Тепер важливо зрозуміти, з чим ми маємо справу. «Панамагейт» свідчить про вихід на поверхню феномену ХХІ століття — світової клептократії, формування якої стало підсумком завершення холодної війни та глобалізації. Це — «клуб супербагатих», до якого входять представники різних професій і націй — від Сі Цзіньпіна до ісландського прем’єра, від Путіна до батька Кемерона, від Мессі до Джекі Чана.

Поява «клубу клептократії» стала можливою у результаті відмови Заходу від своїх принципів і підміни їх «прагматичним релятивізмом». Якщо одним словом — життя «по понятіям», але тільки для дуже багатих!

Включення до «клубу авторитарних» еліт стало потужним насосом його збагачення за рахунок висмоктування ресурсів націй-жебраків (щорічний приплив до податкового «раю» зі слаборозвинених країн досягає трильйона доларів). Гарантами нового симбіозу і його символами стали представники Заходу. До речі, серед них Шредер і Блер, які полегшили вступ до «клубу» російської та казахської еліт.

Іронія в тому, що цитадель ліберальної демократії — Великобританія, як «господар» Британських Віргінських островів (саме там Mossack Fonseca зареєструвала більше половини своїх 200000 «сміттєвих» компаній), зробила свій внесок у дискредитацію своїх же принципів.

Нарив тріснув, і гній пішов. Це тільки початок. Опір «клубу клептократії» буде запеклим. І не всі готові зістрибнути з човна, як ісландський прем’єр. Але процес пішов, і його вже не зупинити. Заходу доведеться пройти через своє самоочищення. І ця неминучість не залишає шансів для «схем Ролдугіна». Але скільки ще гною повинно вийти і скільки ще боротьби попереду...»

Судячи з оприлюдненої інформації, клептократичну пухлину прорвало рік тому, коли якийсь невідомий звернувся до впливового німецького видання Sueddeutsche Zeitung зі словами, що хоче надати розголосу «цим злочинам» і зголосився передати внутрішні документи панамської юридичної компанії Mossack Fonseca, яка займається супроводом угод та реєстрацією офшорів. Поступово він передав журналістам-розслідувачам 11,5 мільйона сторінок інформації, які охоплювали діяльність Mossack Fonseca з початку 1970-х і до весни 2016 року. Прикметно, що один зі співзасновників фірми, яка опинилася в епіцентрі скандалу, — Рамон Фонсека — назвав такий витік документів «злочином».

Над вивченням отриманих від інкогніто «панамських документів» (The Panama Papers) працювало майже 400 журналістів із 76 країн світу. Їм вдалося пов’язати з офшорами імена 12 чинних та колишніх світових лідерів, 128 політиків та 29 мільярдерів зі списку Forbes. Є в тому списку і члени британської палати лордів, і мексиканські наркобарони, і кумири світового футболу, і зірки Боллівуду.

На жаль, є у ньому й не останні люди українського істеблішменту. Згадується навіть громадянин Росії, чиє ім’я дивно (а чи дивно?) збігається з прізвищем одеського міського голови.

Певна річ, найбільше обурення в українському суспільстві та розголос у світі викликала згадка у «панамському списку» Петра Порошенка. Так, фінансових операцій (а відтак — уникнення сплати податків до українського бюджету) через офшорні структури, зареєстровані на це ім’я, начебто й не проводилося. Причину юристи теж пояснили: мовляв, усе це заради чесного продажу, точніше, передачі у «сліпий траст» Roshen. Бо ж Петро Олексійович, вступаючи на посаду президента, обіцяв, як і належить за законом, відійти від бізнесу, але ніяк не міг продати свої активи на міжнародному ринку, бо ж ситуація в Україні несприятлива...

З-за кордону, і з Нью-Йорка, і з Брюсселя, також натякнули, що не в Порошенкові справа. То — глобальна проблема. Та й, зауважили мимохідь, не рівня Порошенко (з точки зору фінансових потоків, засвічених на островах) тому ж таки кремлівському господареві.

Важко вважати сюрпризом, що в тих списках є прізвище Павла Лазаренка, названого міжнародною організацією Transparency International одним із десяти найкорумпованіших політиків у світі. Його, нагадаємо, прокуратура звинувачувала у розкраданні, щонайменше, 200 мільйонів доларів (щоправда, за нинішні-ми мірками бюджетного пограбування, ця сума вже копійчаною виглядає).

Тут же — британський мільйонер пакистанського походження Мохаммад Захур, який живе та веде бізнес в Україні (один із двох десятків осіб, пов’язаних з нашою країною, чиї імена фігурують у величезному масиві документів з офісу компанії Mossack Fonseca & Co) і якого свого часу пов’язували з Павлом Лазаренком та Юлією Тимошенко й намаганнями встановити контроль над газовою галуззю нашої держави.

«Панамські папери» засвітили цікавий «послужний список» нинішньої голови Національного банку України Валерії Гонтаревої, тісно пов’язавши її з російським банківським капіталом — з банком ВТБ, другим за розміром активів у Росії, мажоритарним власником якого є уряд РФ.

А тепер про Одесу. Ну хіба ж могло статися так, щоб там, де фінансові оборудки, не згадувалося і наше місто «підприємливих людей»? Таки так, згадується. За «панамськими паперами» Геннадію Труханову приписують більше двох десятків фірм і фірмочок. Щоправда, він, любитель наголошувати, що є одеситом, а не кучубіївцем (заперечуючи право Одеси на її доімперську історію), в тих «паперах» має іншу прописку — у місті Сергеєв Посад Московської області, й не українське, а російське громадянство (щодо цього факту в СБУ, кажуть, вже взялися проводити розслідування). Сам фігурант скандалу запевняє, що «ніяких офшорів» — живе на одну зарплату і є найукраїнськішим українцем. А поява його «двійника» у списках — то такий собі світовий першоквітневий жарт.

З оприлюдненням «панамських паперів», певна річ, не закінчується, а тільки починається діагностика поширення метастаз світової клептократії. Опромінення і хірургія — попереду.

Підготувала Ольга СІРА.