Вечір світових шедеврів

Концерт Сібеліуса належить до найскладніших творів цього жанру. Відомо, що композитор у юності мріяв стати скрипалем-віртуозом. Цей концерт він створив для того віртуоза, яким хотів бачити себе. Соліст продемонстрував високотехнічне і самозаглиблене виконання. Раніше Олексій Семененко як переможець багатьох престижних міжнародних конкурсів грав на скрипці майстра Карло Ландольфі, а тепер удостоївся честі взяти в руки інструмент Страдиварі.

Два роки тому цей концерт з нашим оркестром виконував молодий музика Валерій Соколов, а у 2012-у відомий молдовський скрипаль Іліан Гирнець, який, до речі, також тісно пов’язаний з Німеччиною. При очевидному слідуванні за нотами завжди є можливість власного прочитання запису, як диригентом, так і солістом — має бути місце для нюансу. Принагідно зазначу, що Німеччина як країна з великими музикальними традиціями, де культура підтримується державою, є своєрідною Меккою для багатьох музикантів східноєвропейського простору.

Гра Олексія була піднесеною і викликала бурхливі овації майже до краю заповненого залу Одеської філармонії. На «біс» артист виконав також технічно складну і надзвичайно захоплюючу річ — Сонату-баладу бельгійця Ежена Ізаї, учня знаменитого скрипаля Генріха Венявського. Якась частина публіки прийшла на концерт саме заради цього виконавця, і прикро було бачити, що в другій частині вечірньої програми дехто полишив зал.

Наступний твір першого відділення програми — Симфонія № 8 Шуберта — належить до вершин творчості австрійського композитора і має ще одну назву — «Незакінчена симфонія». Вона складається лише з двох частин, що рідко зустрічається в творах цього жанру. Цей популярний нині твір за життя композитора не виконувався. Симфонія носить сповідальний і наспівний характер, у ній поєднуються ліризм, драматизм і героїчне начало, що викликає в пам’яті твори Бетховена.

Що завжди радує на концертах під орудою київських диригентів та інших міст України (наприклад, львівських, чернігівських і, до недавнього часу, ялтинських, яких мені доводилося чути), то це та особливість, що вони майже завжди включають у програму твори українських композиторів. Перевага надається Лисенку, Колессі, Борткевичу, Лятошинському, Глієру, Скорику, Станковичу (які є в репертуарі НОФО й окремі з них записані на компакт-диски). Це стосується і самого Володимира Сіренка, і представників молодшої генерації диригентів (як і Сіренко, вихованців Аліна Власенка) — Вікторії Жадько й Наталі Пономарчук. На жаль, твори Валентина Сильвестрова широкому загалу майже не відомі, а це видатна постать у сучасній музиці. Якщо далі вести мову про репертуарну політику, то, не претендуючи на вичерпність, хотів би згадати у цьому контексті одеського диригента Ігоря Шаврука, який зі своїм камерним оркестром, а також як запрошений диригент з НОФО популяризує твори саме одеських композиторів.

Того вечора звучали шедеври світової музики, і серед них (візьму на себе сміливість це стверджувати) відома хіба що вузькому колу Симфонія № 7 Сильвестрова (2002—2003). У ній — відчуття позачасовості (згадаймо «І мертвим, і живим, і ненародженним…»

Т. Шевченка). Це особливі гармонії, які під час концерту вимагають переключення нашого слухового апарату. В музиці згаданої симфонії сполучаються теми, які мають екзистенційний характер. Виникає своєрідне накочування звукових хвиль, які місцями викликають меланхолію, душевний спокій, спонукають до спогадів і роздумів. Часом маємо вихід у межі, не співвимірні людині, коли перед нею відкривається Всесвіт і Вічність. У плані концепції цей твір — філософський; у стилістичному — синкретичний, поєднує модерністські і класичні підходи, тому й розширений оркестровий склад: рояль (Тетяна Кравченко), велика кількість ударних, дві арфи й електронні клавішні.

Повинен сказати, що ця річ вимагає підготовленої публіки й особливих акустичних умов, оскільки в ній багато стишених місць (три форте) і пауз, коли виникає ситуація своєрідного звукового вакууму (у безповітряному просторі звук не розповсюджується). Якщо у когось не відключена «мобілка», в залі чутно шум чи доносяться звуки з вулиці, то це може зіпсувати враження від виконання.

Тут нагадаю неодноразово висловлене побажання головного диригента і художнього керівника НОФО, народного артиста України Хобарта Ерла щодо необхідності перекриття руху дорожнього транспорту під час виконання симфонічних творів на сцені обласної філармонії, принаймні, коли йде запис.

Володимир КУДЛАЧ.