Вітамінний піонер — левурда

У народній медицині застосовується при авітамінозах, для полі-пшення роботи шлунку і кишківника, лікування дизентерії, закрепів, а також бронхіту, кашлю, захворювань щитовидної залози. Зовнішньо використовується для загоєння ран і зменшення запальних процесів. Чай із свіжих або сушених стрілок черемші кориcний при проблемах сечового міхура.

Ця рослина не лише дикоросла — її культивують. Вирощують у затінених місцях під кронами плодових дерев, а також на відкритих, підготовлених грядках. У першому випадку, завдяки своїм біологічним особливостям, черемша добре приживається у наймокріших, низовинних місцях саду, де ростуть лише бур’яни. Догляду майже не вимагає, досить весняної вологи. А в другому — потрібні родючі, рихлі, збагачені мінеральними й органічними добривами ґрунти. Головне — не допускати їх пересихання.

Черемшу краще розмножувати цибулинами. Їх висаджують у серпні—жовтні або наступного року у квітні—травні. Вирощувати на одному місці можна до 7 років. Перший збір починають ранньої весни, останніми збирають квіткові стрілки. Вони навіть смачніші, ніж листя, і чудово маринуються. Щоб рослина не пропала, її зрізують наприкінці квітня — на початку травня, залишаючи в землі цибулинки. Причому обрізувати на одній і тій же ділянці її можна не частіше одного разу у 2—3 роки. Постійний суцільний збір листя черемші недосвідченими городниками є головною причиною загибелі рослин.

Цибулини для заготівлі про запас викопують незадовго до відмирання надземної частини. А щоб отримати яскраво-смарагдову зелень у січні, цибулини наприкінці жовтня пересаджують у квіткові горщики і ставлять на підвіконня.

Завдяки зимостійкості, хорошим смаковим якостям і цілющим властивостям черемшу широко використовують і в кулінарії. Втім, це продукт, безумовно, на любителя. Однак, не будучи базовим компонентом страви, вона здатна сподобатися майже кожному, додавши пікантної нотки. У їжу вживають молоді пагони і листя: свіжими, соленими, квашеними. Надземну частину також сушать, а потім по-дрібнюють, залишаючи на зиму в герметичній тарі, і використовують як прянощі. Листя і стебла вживають з весни до цвітіння у сирому вигляді, додаючи до салатів, супів, начинки для пирогів, як приправи до м’ясних, рибних та овочевих блюд.

У левурди, як у кожної рослини, є свої плюси і мінуси. Тому, щоб вона не зашкодила вашому здоров’ю, багато фахівців не рекомендують її вживати у великій кількості: на день — не більше 20 листків середньої величини. Мамам, що мають немовлят, не варто вживати черемшу. Вона протипоказана і тим, хто страждає на гастрит, виразку шлунку, панкреатит, гепатит і напади епілепсії.

Пропонуємо кілька простих способів додати черемшу у раціон, щоб поповнити організм вітамінами.

Салат зі свіжої черемші й огірків

Для приготування знадобляться: черемша, огірок, цибуля.

Листочки черемші наріжте уздовж довгими смужками. Очистіть шкірку з огірка і теж поріжте такими ж смужками. Цибулю поріжте півкільцями. Інгредієнти змішайте і додайте сметану та сіль за смаком. Прикрасьте оливками і зеленню.

Маринована черемша

Рецепт № 1. Для маринаду: 1 л води; 50 г солі; 50 г цукру; 90 г 9% оцту.

Цукрово-сольовий сироп, прокип’ятіть 2 хвилини. Додайте оцет.

Помиту черемшу наріжте шматочками, обдайте окропом й остудіть холодною водою. Потім укладіть у стерилізовані банки, залийте маринадом, залишивши 2 см до шийки. Прикрийте кришкою, простерилізуйте 5 хвилин і за-крутіть.

Рецепт № 2. Для маринаду: 1 л води; 1 ст. л. цукру; 1 ст. л. солі; 125 г 9% оцту.

Для зручності маринування стебла-квітконоси рослини поріжте на шматочки, приблизно рівні висоті контейнера, в якому зберігатиметься маринована черемша. Ці шматочки на 60 секунд опустіть в окріп і відразу ж остудіть у холодній воді. Нарізану черемшу щільно укладіть у банки, залийте приготовленим маринадом, простерилізуйте і за-крутіть.

Маринована черемша з горіховим соусом

Для приготування салату потрібно: 3 картоплини (підберіть схожих розмірів з буряком); 2 буряки; пучок маринованої черемші (або за смаком).

Для соусу: 2 ст. л. соку лимона або яблучного оцту; 150 мл води;

1 ч. л. меду (або за смаком); 1/2 склянки волоських горіхів; 2 ч. л. французької гірчиці (зернами); сіль — за смаком; прянощі — за смаком (якусь одну на вибір).

Соус. Подрібнені горіхи складіть у блендер, розчиніть мед із соком лимона і водою, вилийте в горіхи і збийте до соусоподібного стану. Посоліть за смаком, додайте гірчицю і перемішайте. Соус готовий. За бажанням, можна додати зелень, часник і спеції, але збивати тоді слід разом з горіхами. З прянощів можна додати дрібку кориці. Смачно з кмином або з фенхелем, з чорним або з червоним перцем. Але прянощі змішувати не варто, адже смак овочів потрібно відтінити, а не завуалювати. Тому додайте на вибір одну з названих приправ.

Картоплю і буряк відваріть, остудіть і дрібно поріжте кубиками. Черемшу — шматочками близько

1 см. Потім усі інгредієнти змішайте і заправте соусом. Прикрасьте меленими горіхами і маслинами.

Варто знати:

• При приготуванні будь-якої страви з черемші варто бути обережним з дозуванням, оскільки рослина має часниковий смак і при неправильному додаванні може страву зіпсувати.
• Щоб стебла черемші були м’якшими, слід, дістаючи їх з окропу, відразу остудити під холодним струменем. Такий перепад температури розм’якшує жорсткі стрілки, але їх смак залишається.
• Щоб черемша не втратила смакових якостей та корисних властивостей, її варто додавати до страви в кінці приготування.
• Маринована черемша — чудо-ва складова рибних і м’ясних страв. Її використовують при приготуванні борщів і супів, соусів і заправок. Черемша знайшла своє застосування навіть у випічці — пікантне доповнення практично до будь-якої несолодкої начинки.

Підготувала
Тетяна КНЯЗКА.