Криве дзеркало

Але селидовці залишилися невдоволеними — їм бракує одностайності, однієї точки зору, яку без вагань і роздумів можна прийняти за свою...

Від самого початку збройного проти-стояння у «ДНР» не надто толерантно ставилися до представників ЗМІ. Ми не раз бачили у новинах, що журналістів просто били, якщо вони не показували російського паспорта. Були взяті в полон редактори газет «Вечерний Донецк» та «Донбасс», чимало видань були захоплені бойовиками, деякі припинили існування.

З часом на окупованих територіях почало діяти «міністерство інформаційної політики», яке очолює рідна тітка Дениса Пушиліна, одного з керівників «ДНР», Олена Нікітіна. У 2015 році всі ЗМІ, інтернет-провайдери та кабельні канали були змушені пройти так звану реєстрацію, що для представників мас-медіа означало одне: стати рупором «ДНР».

Українським ЗМІ заборонили присутність на території «ДНР» у будь-якому вигляді: українські канали відключені, українські газети не виходять, україн-ських кореспондентів не акредитують. Як заявила «в.о. міністра інформації

О. Нікітіна» у недавньому інтерв’ю: «Це абсурд — акредитувати ворожі ЗМІ. Вони викривляють інформацію».

Зате на повну силу працюють російські теле- та радіоканали, інтернет-провайдери.

Відтак населення, яке впродовж останніх двадцяти років перебувало під інформаційним впливом «старшого брата», але мало, принаймні, хоч якийсь вибір, сьогодні позбавлене щонайменшого доступу до будь-яких ЗМІ, окрім російських та місцевих, окупаційних.

Ідеологія у квазі-республіці будується на жорстких принципах контролю і залякування, хоча прикривається такими гарними словами, як «демократична правова соціальна держава».

Які ж друковані ЗМІ працюють нині в «ДНР»? В офіційному звіті «міністерки» говорилося про 109 зареєстрованих газет загальним накладом понад 60 тисяч примірників, на сайті «ДНР» повідомляється про 13 газет, які є офіційними рупорами «республіки».

Переглянувши ці видання, вдалося знайти меседжі, якими вони «годують» своїх читачів.

Перший: Америка замітає сліди. У статтях говориться або мається на увазі те, що США та Європа використовують Україну як майданчик для власних дослідів і незабаром Україна зникне з лиця землі. Виходячи з цього, місія Донбасу — протистояти американській агресії.

Другий: Україна — страшний і небезпечний ворог. Читачів постійно тримають у напрузі і страху: розповідається про «злочини української влади», «посилення атак з боку українських силовиків», «потерпілих мирних жителів від українських бойовиків», «концентрацію підрозділів та бойової техніки». Дуже частий вислів — «обстановка стабільно напружена».

Третій: Україною керують ідіоти. Все, що відбувається в інформаційному полі України, як у кривому дзеркалі, вивертається на свій лад. Особливо це стосується влади. У «ДНРівських» ЗМІ по-стійно паплюжать нашу владу: Верховну Раду, Кабінет Міністрів й особливо дістається Президентові. Загалом 80% новин у ЗМІ «ДНР» — про Україну.

Четвертий: ніхто не забутий, ніщо не забуте. «Подвиг днрівців, які відстояли свою рідну землю від українсько-бандерівсько-американської чуми, — безсмертний». Цій темі присвячуються статті, у газетах висвітлюються заходи, що відбуваються в навчальних закладах та на інших майданчиках, де «вшановують героїв». Відбувається «воєнізація» свідомості молоді. Серед новин: незабаром у Донецьку пройде конкурс стройового кроку та військової пісні «Наши парни лучше всех» за підтримки «депутатів»

В. Петровича та А. Коваля. Наразі триває конкурс малюнків серед тамтешньої дітвори «Мой папа — герой».

П’ятий: «П’ятирічку — за три роки. Темпи державно-політичного будівництва — стахановські», — наголошує на основних завданнях «республіки» «міністр» інформаційної політики Олена Нікітіна.

Тамтешні ЗМІ розповідають про те, що відбулися конференція з підготовки до посівної, засідання щодо відбудови зруйнованого житла. «Заходи» проходять у кабінетах. Наскільки ж реально йде підготовка до весняних робіт чи відбудова зруйнованого житла — не уточнюється. Червоною ниткою по всіх газетах — тема заборгованості із заробітної плати шахтарям. Але «винна» у боргах знову ж таки Україна: оплата за видобуте вугілля українською стороною склала, за даними «ДНР», лише 31%. У місцевих ЗМІ описується також ремонт пам’ятника Леніну в Донецьку, під який заклали вибухівку. Обговорюється тема отримання паспортів «ДНР» та здачі українських паспортів. У новинах бравурно повідомляється про те, що «Центральний республіканський банк «ДНР» відкрив у 24 містах 250 відділень, 222 з яких обладнані POS-терміналами для зняття готівки. При цьому автори «забули» уточнити, що «Банк «ДНР» зайняв обладнані приміщення українських банків, які були змушені покинути свої офіси. Усі «досягнення» окупаційної адміністрації порівнюються з «відновленням Донбасу після Великої вітчизняної війни».

— Сьогодні сила будь-якої держави визначається не в доларовому еквіваленті чи в золотому запасі, а в здатності захистити свою національну свідомість, — пише експерт групи «Інформаційний спротив» В’ячеслав Гусаров. — Головний об’єкт війни — масова свідомість народу. Сучасні маніпуляції масовою свідомістю змушують великі групи людей вірити у те, чого в дійсності не існує. Якщо уявити собі окуповані території без російських танків, артилерії, найманців, то перед нами постане жахлива картина: сотні тисяч жителів Донбасу з викривленим сприйняттям дійсності.

Для того, щоб залучити до процесу викривлення дійсності дітей та молодь, торік у «ДНР», повідомляє тамтешнє інформагентство «ДАН», почала працювати «Школа юних журналістів», учасники якої одразу ж отримали журналістські посвідчення.

З другого півріччя навчального року, повідомляється на сайті «міністерства освіти ДНР», скорочується викладання української мови та літератури. У п’ятому класі зали-шилося лише дві години на тиждень, у 6-х—11-х — уроки мови проходитимуть раз на два тижні і можуть бути факультативними, на розсуд учителя. Час, що звільнився, витрачатиметься на новий предмет — «Уроки державності Донбасу». Вивчатимуться, зокрема, теми «Виховай у собі громадянина Донецької республіки», «Донбас і Руський мир» та інші.

Ще одна «цікава» новина — створення дитячої організації «Юні захарівці», аналогічної піонерській. Її символ — «високоінтелектуальне» обличчя «керівника ДНР» Захарченка.

У місцевих газетах також висвітлюються результати опитування щодо мовного питання. Воно проводилося у різного типу громадських приймальнях, опрацьовано 11400 анкет, за підсумками яких понад 85% респондентів висловилися за використання російської мови у всіх сферах життя. Нікого й не дивує «одностайність» та «округлість» результатів того «опитування», коли на більшість питань щодо використання української мови позитивно відповідали 0 респондентів.

Наскільки такі результати можуть бути правдивими, запитую у донеччан, які залишили рідні домівки і нині живуть в Одесі.

— Більшість моїх знайомих, які там зосталися, — за «ДНР», усі проукраїнські виїхали або ж поводяться дуже тихо. Місцеві дивляться російське телебачення, донецькі канали, вони справді налаштовані проти України. Окрім того, вони бояться висловлювати невдоволення, щоб не потрапити під статтю або до лабет «народної міліції». Дехто потайки шукає шляхи, щоб кудись виїхати, такі до мене теж телефонують і пишуть у соцмережах, запитують про роботу і ціни на квартири. Але загалом людьми там керує страх — «як би чогось не трапилося» та безініціативність — «якось воно буде», — ділиться своїми думками приватний підприємець Володимир Бідняк, який залишив Сніжне рік тому.

— Донеччани — специфічні люди, дуже радянські люди. І хоч я прожила в Донецьку 20 років, я бувала в різних місцях країни і світу, бачила різні рівні життя, — розповідає пенсіонерка Інна Крилова, що переїхала до Одеси у 2015-у. — Особливі риси «донецького характеру» — напористість, малоосвіченість, байдужість до нових вражень. Вони не цікавляться справжнім живим життям, яке відбувається у світі, вони зациклені на телевізорі, на російському телебаченні, з якого дізнаються, що діється на сусідній вулиці. Мені їх по-людськи шкода, але це їхній вибір — жити без вибору...

— Нова ідеологія «ДНР» — це спадщина «совдепії», спроба реанімувати колишню епоху, — вважає народний депутат, координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук. — У людей не вистачає креативу, щоб розвивати власну ідею, а Росія, яка нав’язує образи «совдепії», — далеко не соціалістична країна. Там панує звірячий капіталізм.

Незабаром, наприкінці лютого, у Дебальцевому має зібратися «ідеологічний форум» «ДНР», на якому російські політ-технологи спільно з «ДНРівськими керівниками міністерств» працюватимуть над ідеологією «республіки». Вирішуватимуть цікаве завдання: як відобразити «криву» пику в «кривому» ж дзеркалі.

Ольга ФІЛІППОВА.