На те й дорога, щоб іти
А чи знаєте ви, скільки зірок на літньому небі? Не рахували? Не здіймали навіть голову в нічну височінь? Дарма. Світ довкола такий дивовижний неповторний, як, утім, дивовижно-неповторна і кожна мить. Пізнавати той світ і радіти кожній миті дарованого Богом життя — то найбільше щастя. Так вважає і цьому вчить усіх, хто шукає себе в цьому прекрасному (нехай і складному, не завжди доброму, а то й, бува, жорстокому) світі моя старша колега і, сподіваюся на взаємність, мій друг — Оксана Миколаївна Поліщук.
Якось, давно уже, запитав: «А чи не хотіли б ви, Оксано Миколаївно, вирушити у цей світ удруге, із самого початку? Щоб без війни, без незагойних втрат, без зрад, без гуль і без, можливо, власних помилок». «Ні, — відповіла не вагаючись. — То була б не я, а хтось зовсім інший. То було б не моє, а чуже життя».
У нашого славного поета, шевченківського лауреата Бориса Олійника, до речі, однокурсника Оксани Поліщук, є такі ємні слова: «На те й дорога, щоб іти». І в кожного та дорога, без сумніву, своя. Ще не було такого, щоб хтось прожив чуже життя, щоб перебрав чиюсь долю. Як забути землянку в розбомблених, але все одно найкращих на шкільному глобусі Семиполках? Якою фарбою замалювати закарбований ще в дитячій пам’яті предковічний ліс? Хіба можна чимось стерти мамине й татове лиця? А той збережений дотепер трикутник із зловісним «Пропав безвісти»? Сусідів, щирих, працелюбних односельців, цих велетнів, не зростом — духом, на яких трималася, тримається і триматиметься вічно земля українська. Зовсім юний, як і вони самі, у сивочолому Київському університеті журналістський факультет. Тоді ще не вбиті Чорнобилем Новошепеличі. Відкриту всім вітрам — зі степу і з моря — Одесу. Задерикувату й романтичну — всім же по 20—25 — «молодіжку». Й потужний корабель на ймення «Чорноморка», в екіпажі якого вона вже чотири з лишком десятиліття. То як усього цього і багато-багато іншого, що випало на її одній-єдиній, обраній нею ж самою дорозі зректися?! Тому й не треба другої спроби, не треба іншого життя.
Я мало зустрічав людей, таких залюблених у життя, як Оксана Миколаївна. Здавалося б, безвихідь, здавалося б, сідай і плач. Й інший одразу б опустив руки, здався на милість долі: ото плине течія — кудись та й винесе. А якщо вона плине не туди? А звідки ти взяв, що тобі найприкріше, найважче? А чи виклався ти до клітини, до волоска, щоби втриматися, щоб не впасти? Чи все зміг, зумів, устиг? О ні, доленько, я так просто не здамся!
«Бути щасливим, — казав наш великий Григорій Сковорода, — це значить пізнати, знайти самого себе». Дорога до щастя — до пізнання й знаходження самого себе — то, мабуть, найтрудніша з усіх доріг. Скільки ям, камінців, шлагбаумів, скільки незвіданого на ній! Але ж — на те й дорога, щоб іти!
Як і зорі на те, щоб споглядати їх нічної пори.
З роси і води Вам, дорога наша Оксано Миколаївно!
Іван МЕЛЬНИК
і весь колектив
«Чорноморських новин».
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
