Як розкрадається Україна: схеми та дійові особи

Найпотужніший механізм — це відмивання грошей через рефінансування комерційних банків. Якщо не помиляюся, нині для рефінансування Нацбанком України видано майже 128 мільярдів гривень. Ці гроші видаються для того, щоб відновити платіжоспроможність банків. У цей час банкам заборонено видавати будь-які кредити. Але левова частка цих коштів, які бралися для перефінансування, переливалася й досі переливається за кордон, в офшори, на рахунки можновладців.

Згідно з даними журналу «Форбс», сьогодні втрати вкладників і державного бюджету України від корупційних схем, застосовуваних у банківській системі, становлять більше 50 мільярдів гривень. У банківській сфері таких схем — безліч: гроші, які беруться за видачу ліцензій та реєстрацію банків, практика реєстрації банків керівництвом НБУ «на своїх людей» з наступним продажем їх комерційним структурам, захмарні хабарі, які беруться за дозвіл на продаж банку.

Ще одна схема — маніпуляції з гривнею під час падіння валютних курсів. Механізм полягає в тому, що керівництво Національного банку знає, коли буде обвал гривні, і попереджає близькі комерційні структури, видаючи їм напередодні гривневу масу, яку вони швиденько конвертують у долари і після офіційно проголошеного обвалу віддають Нацбанку рефінансування вже в гривнях, а це в два чи три рази менше за те, що вони брали. Незрозуміло, чому організатору й багаторічному виконавцеві цих схем В.Стельмаху правоохоронні органи і з приходом нової влади не ставлять жодних запитань.

— Про все це, в тому чи іншому обсязі, довідався народ, який повстав проти влади Януковича. Чи можемо говорити, що Революція Гідності вирізала ці «метастази», що недаремно проливалася кров героїв Небесної Сотні, що недаремно тисячі героїв віддали й віддають свої життя на Східному фронті?

— В Україні свідомість громадськості набагато випереджає свідомість так званої еліти. Прикладами цього є революція, яка відбулася два роки тому, й поразка Путіна просунутися на Східному фронті, якої він зазнав за рахунок героїзму українських громадян — добровольців і військовиків.

На превеликий жаль, як я вже сказав, Революція Гідності не змогла знищити систему, а тому мало що змінилося в Україні. Між тим, перекриття кримінальних схем, які в даний момент існують, дало б можливість обійтися без позичок Міжнародного валютного фонду та інших державних позик, підвищити добробут народу, зміцнити безпеку й оборону нашої держави. Але кошти, які на все це потрібні, осідають у кишенях злодіїв-владоможців. Та боротьба з корупцією, яка нібито відбувається, це боротьба... перед телекамерами. Хоч можна було б давно вже зробити низку рішучих кроків, які дали б швидкий і конкретний результат, але нова українська влада їх не робить.

— Що це за кроки?

— Річ у тім, що кожен міністр добре знає корупційні схеми, які існують довкола його галузі. Думаю, що уряд повинен був дати завдання кожному міністру представити ці схеми Кабінету Міністрів, після чого їх опублікувати. Для викорінення цих схем потрібно зробити п’ять кроків: по-перше, оприлюднити їх, по-друге, назвати фірми, компанії, фонди, причетні до цього, по-третє, розробити план заходів ліквідації цих схем, по-четверте, проаналізувати економічний ефект, який дасть їх перекриття, по-п’яте, встановити чіткі й стислі терміни й відповідальних за притягнення до відповідальності винних. Це мали б зробити кілька структур: міністри (якщо якась схема не оприлюднюється, це означає, що він або не компетентний, або зацікавлений у приховуванні цієї схеми, бо сам бере в ній участь), керівники силових структур і неурядові організації, які займаються боротьбою з корупцією. Для боротьби з корупцією потрібно широко залучити громадськість.

У США діє False Claims Act або Lincoln Law — закон, який дозволяє будь-якому громадянину, якщо він бачить розкрадання державної власності, подавати відповідний позов. І якщо він виграє в суді, то отримає до 15 відсотків від коштів, повернутих державі. Із 1987-го по 2013 рік до державного бюджету США в такий спосіб було повернуто, якщо не помиляюся, майже 28 мільярдів доларів. Тобто, якщо зробити лише кілька рішучих кроків (а для цього треба не більше двох-трьох місяців), то це продемонструвало б реальні дії, а не порожні декларації, по-ліпшило б добробут народу й зміцнило б обороноздатність нашої країни.

— Більшість громадян України віддали голоси за Петра Порошенка, тому що їм здавалося, що він «прозорий» бізнесмен і вони все про нього знають, а потім уже під час його президентства з’ясувалося, що не все. Навіть у біографії тепер сумніваються. Чи не здається вам, що Україна ніяк не може вибратися із зачарованого кола, яке сама й творить?

— Треба слухати не лише слова, а дивитися, які активи мала особа до і після приходу до влади. Якщо ми бачимо, що влада не впорується зі своїми обов’язками й не виконує своїх обіцянок, то її треба затискувати між суспільством (нині існує велика кількість громадських організацій, які займаються боротьбою з корупцією) і світовим співтовариством. Якщо виділяються гроші міжнародними організаціями, то треба, щоб вони йшли на розвиток держави і сама громадськість створювала моніторингові механізми.

— Майдан, який переміг, створив Раду Майдану, але їй не дали жодних повноважень...

— Треба дивитися на базові проблеми в Україні, такі, як система виборів, наприклад. Важливо вдосконалити закон про фінансування політичних партій, законодавчо закріпити можливості рівного доступу до засобів масової інформації. Треба не чекати, що хтось дасть повноваження, а самим брати їх і контролювати владу. Адже народ і тільки він надає владні повноваження окремим особам, отож він має право контролювати, як ці особи виконують свої обов’язки і свої зобов’язання перед народом.

— Ваше ставлення до нового Антикорупційного прокурора?

— Віктор Чумак, голова Комітету Верховної Ради з питань боротьби з органі-зованою злочинністю й корупцією, в одному з інтерв’ю сказав, що за словами його джерела в Генеральній прокуратурі 95 відсотків працівників беруть хабарі, а з 5 відсотків, що залишилися, 3 відсотки не беруть грошей, бо їхні інтелектуальні здібності не дозволяють їм цього робити, й тільки 2 відсотки не беруть їх за своїми моральними принципами. За два роки, що минули з моменту Революції Гідності було заарештовано всього 10 прокурорів з 12 тисяч (!). Цікаво, на підставі яких критеріїв їх вибирали?

До речі, двоє з них, безпосередньо причетні до фабрикування моєї справи, випущені під заставу. Знаю, що розмір застави їм встановили 150 тисяч доларів — це сума, яку вони заробляли за тиждень. Тому що середньостатистичні прокурорські статки сягають мільйонів доларів. Правоохоронці в Україні «заробляють» не менше, ніж владоможці. Хоч на папері виводяться смішні суми їхньої платні.

Чому за цей час лише 10 прокурорів притягнуто до кримінальної відповідальності? Бо це все та ж кругова порука, всі один з одним пов’язані: якщо заарештувати когось, то він розкаже про всю піраміду. Прокуратура за часів Януко-вича була репресивною машиною, яка заробляла сама собі величезні гроші.

За кожну посаду, щоб туди потрапити, платили велетенські хабарі. Кожен, хто «отримував» членство в цій корпоративній кримінальній структурі, ставав недоторканим. Крім того, якщо проти когось з них порушують кримінальну справу, то члени цієї корпорації, котрі володіють не тільки реальною владою, а й сотнями мільйонів доларів, стають на захист системи.

Мою справу ведуть такі відомі адвокати, як Микола Сірий, один з фіналістів на голову Антикорупційного бюро, та Валентина Теліченко, яка веде справу Георгія Гонгадзе. Вони кажуть, що визнати справу сфабрикованою — це загроза всій системі, бо притягнення до відповідальності за спробу незаконного порушення кримінальної справи створює небезпечний для системи прецедент.

— Чи вірите ви в майбутнє України, якщо й за нової влади не наважуєтеся повернутися в Україну?

— Я постійно веду судові справи, щоб повернутися в Україну, але, як я вже казав, у правовій сфері в Україні змінилося не дуже багато. Якщо для того, щоб порушити кримінальну справу проти Януковича, потрібно було два роки, то проти моєї заступниці, яку переслідують за відмову давати брехливі свідчення, достатньо було двох тижнів, щоб пред’явити обвинувачення й передати справу до суду.

Я вірю в майбутнє України. Вірю, що, незважаючи на те, що влада озвіріла від своєї безкарності, нині в Україні відбуваються процеси, які унеможливлюють повернення до ситуації, аналогічної тій, яку ми спостерігали після Помаранчевої революції 2004 року. Тому що рівень громадянського суспільства абсолютно інший. У цьому контексті дуже важливі наступні президентські вибори.

Українську політику можна зрозуміти лише тоді, коли ти знаєш, які залаштункові домовленості веде між собою полі-тична еліта. Наприклад, були домовленості то з одним олігархом, то з іншим. Це все в обхід народу, це все та сама практика, ті самі схеми. Тому треба зараз дуже прискіпливо дивитися, якими мотивами керуються ті чи інші політики, й відстежувати мотивації ухвалення тих чи інших політичних рішень. Стежити, що стоїть за цими мотиваціями — державні інтереси чи прагнення утримання влади заради її трансформації в гроші.

— Ви володієте багатющою інформацією, в тому числі компроматною, співпрацюєте з американськими та європейськими міжнародними інституціями, в тому числі з тими, від кого залежить фінансова допомога Україні. Не боїтеся за своє життя?

— Я перебуваю під захистом однієї з найсильніших правових держав світу, і мою справу тут визнано сфабрикованою.

Розмову вели
Катерина КІНДРАСЬ
та Валентин ЛАБУНСЬКИЙ.
Джерело: http://novagazeta.info/corruption.html.