Свято духовного оновлення

І, природно, спочатку він не був пов’язаний з біблійними традиціями. Своїм корінням Водохреще сягає найдавніших дохристиянських часів. Тоді воно було святом вшановування Води, яка є праматір’ю світу. Наші пращури знали, що вода є носієм інформації, і тому не лише намагалися у цей час вгадати майбутнє, а й скоригувати його засобами обрядовості. Кожне слово, кожна дія і кожна думка в ці дні була надзвичайно відповідальною.

У давніх римлян, ще до пришестя Христа, були свої звичаї, пов’язані з омовінням. Патрицій, набувши собі раба, занурював його повністю у воду, після чого давав нове ім’я. Ритуал символізував, що віднині ця людина — його раб, а минуле життя ніби змивається.

Спочатку християнство боролося з ушануванням води, але не змогло його перемогти і, врешті-решт, прийняло й освятило. Але сам обряд набув зовсім іншого змісту — духовного оновлення, очищення, переродження, обітниці праведного життя.

Грецькою мовою слово «хрещення» звучить як «баптисма» й означає «повне занурення». З Євангелія відомо, що хрещення (занурення у воду), яке проводив Іоанн Хреститель, було хрещенням покаяння. Люди визнавали свої гріхи, а обряд занурення у воду був зовнішнім символом омивання цих гріхів — духовного очищення.

Хрещення Ісуса Христа — прообраз хрещення для кожного християнина. Звісно, що самому Спасителю не потрібно було хреститися на відпущення гріхів, бо Він ніякого гріха не вчинив. І тому Іоанн Хреститель, як читаємо в Євангелії, дивується і каже: «Господи, я повинен хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до Мене?», але Ісус відповідає: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність». Адже Христос мав показати шлях до спасіння прикладом Свого життя.

Відтак, для віруючих хрещення — це наче друге народження. За словами Спасителя, хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Небесне. У самому чині таїнства хрещення прихована подоба смерті і воскресіння. За канонами, хрещення має відбуватися через занурення. В давнину так і робили. Занурення символізує духовну смерть. Коли людина повністю занурюється у воду, вона символічно помирає для цього світу, а коли знову з’являється з-під води — оживає, воскресає для життя вічного. Відбувається духовне воскресіння. Але сьогодні такий спосіб здійснення обряду використовується рідше. Частіше лише окроплюють водою. Втім, це не означає, що через поливання або окроплення водою таїнство хрещення не відбувається. Бо, власне, це лише символ, а хрестить не вода, а Сам Господь Духом Своїм.

У цей день відбувається й освячення фізичної основи всього живого на землі — води. Адже відомо, що без води життєві процеси практично неможливі. Люди, тварини, рослини — всі з великим відсотком створені саме з води.

Вважається, що цього дня вся вода — у колодязях та водоймах — набуває особливої енергетики і, набрана на Хрещення, зберігає свої властивості впродовж тривалого часу.

Водохреще завершує цикл різдвяних свят. Наступного дня — 20 січня — вшановується Іоанн Хреститель (Іван Предтеча). З цього часу вже переходять до звичайного трудового ритму. Колись господині діставали свої починки, полотно, пряжу, які перед Різдвом ховали подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав». І все ж на Предтечу, хоч люди й готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був свого роду ритуальний перехід, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі».