Переглядів: 901

І бути нам тепер усім бандерівцями

Члени ОУН (революційної) стали називати себе бандерівцями після Варшавського процесу над 12 побратимами у травні—червні 1936 року. Польський суд покарав їх за причетність до вбивства міністра внутрішніх справ Б. Перацького. На процесі були кореспонденти з багатьох країн світу. Із виступів 26-літнього лідера оунівців Степана Бандери та його однодумців, котрі, всупереч забороні, говорили українською мовою, присутні дізналися про геноцид проти українців на землях, окупованих Польщею. Факти про боротьбу ОУН та мужня поведінка Бандери, який задавав тон іншим націоналі-стам, через пресу набули розголосу на весь світ. Відтоді ім’я Степана Бандери стало символом безком-промісної боротьби проти національного поневолення.

У період Другої світової війни бандерівці вели нерівну боротьбу проти польських, німецьких і більшовицьких окупантів на своїй землі. А коли була створена Українська повстанська армія, її називали бандерівською, хоч головнокомандуючим був Роман Шухевич (Тарас Чупринка), а сам провідник відбував ув’язнення у німецькому концтаборі Заксенхаузен. Оскільки бандерівський рух спрямовувався проти імперських інтересів Росії, до того ж був ефективним, добре організованим, спирався на масову підтримку місцевого населення, то радянський агітпроп вів велику роботу з його демонізації, тобто очорнення. Визнати право України на самостійність Москва не могла, бо це призвело б до перегляду власної історії та кордонів. Як влучно зазначив І. Лосєв у популярній статті «Феномен бандерофобии в русском сознании», щодо оунівців у свідомості росіян формувалася модель найгірших рис українця «як живе втілення «поганої України», на відміну від ідеалу хорошої України-Малоросії, котра перебуває під повним політичним і духовним контролем Москви».

З початком неоголошеної війни на Сході України РосТБ-агітпроп у традиціях радянської пропаганди зразу ж замінив слово «українці» на «бандерівці», добавляючи емоційно забарвлені уточнення: «бандити», «фашисти», «німецькі найманці» і т.п. І з цим варто розібратися детальніше. Насамперед воїнів ОУН—УПА не можна вважати «бандитами», адже вони успішно воювали і залишилися непереможеними, бо користувалися всебічною підтримкою місцевого населення. По-друге, вони не були «фашистами», бо вели національно-визвольну боротьбу на своїй, споконвічно українській, території, а фашисти втілюють свої ідеї за рахунок завоювання чужих земель і поневолення інших народів. По-третє, вони не були «німецькими найманцями», а лише два підрозділи «Нахтігаль» і «Роланд» у Німеччині освоювали майстерність ведення бою і ніколи не приймали присяги на вірність рейху. Керівництво ОУН розуміло, що без власних збройних сил Україну вибороти не зможе. Як бачимо, в методиці Кремля з очорнення і залякування українців нічого не змінилося.

Чому Бандера такий страшний для ворогів нашої держави? Він, за словами Я. Стецька, «був втіленням ідей цілої української нації», ідеологом і практиком революційної боротьби за державність України. У своїх статтях (вперше були опубліковані у збірнику «Перспективи української революції» у 1978 році у Мюнхені) провідник визначив стратегічні засади ОУН: Самостійну Соборну Українську Державу можуть вибороти тільки самі українці; для завоювання незалежності слід використовувати всі легальні і нелегальні форми боротьби; власна держава має забезпечити українському народові соціальну справедливість і надійний захист; лише принцип національного суверенітету і народовладдя є запорукою мирного співіснування національних держав. Він підкреслював, що для побудови держави необхідна насамперед відданість ідеї української незалежності та правильний підбір і підготовка кадрів.

Сам Бандера був людиною мужньою, чесною, безмежно відданою справі. Хочу навести два приклади з його життя, які варто знати нам усім.

Коли в 1944 році німецькі війська були вигнані з України і лідер ОУН уже не становив для рейху небезпеки, його звільнили. Перед цим німецька сторона запропонувала

С. Бандері підписати угоду про співробітництво УПА з Німеччиною, обіцяючи натомість зброю й амуні-цію для українських повстанців. Але безправний в’язень концтабору відмовився від спокусливої пропозиції. Коментуючи цей факт, І. Лосєв згадує «Пакт Ріббентропа—Молотова»: «Так що на фоні співробітництва Сталіна з Гітлером «співробітництво» з Гітлером Бандери ви-глядає зовсім інакше».

А пізніше, коли після звільнення Бандера жив у Мюнхені, нова німецька влада запропонувала йому репарацію, тобто грошову виплату, за весь час перебування в Заксенхаузені, а це понад три роки. Від цього він також відмовився, хоч мав трьох дітей і після ув’язнення довго лікувався.

Як шкода, що наші очільники не перечитують твори Бандери і не цікавляться його біографією. Як боляче, що й нині, після Революції Гідності, продовжується нищення української мови — основи національної держави, що в системі освіти в незалежній Україні все ще виховуються діти, які стають зручним матеріалом для створення єдиного російського народу.

Нині основне завдання добитися, щоб більшість українців усвідомила масштаби руйнації нашої духовності. Нещодавно міністр інформації Ю. Стець подав у відставку. Але не пояснив широкому загалу, чи хоч намагався обмежити кількість російськомовних програм на телеканалах, чи робив спроби співпраці з міністерствами освіти і культури в справі відродження державної мови. На жаль, наші високопосадовці переважно не несуть відповідальності за свою роботу, не вчаться у Бандери, обмежившись виголошенням гасла: «Україна — понад усе!».

Як же домогтися, щоб у нас запанував бандерівський дух і бандерівське прагнення зробити Україну вільною від чужих впливів, еконо-мічно багатою? Як позбавити наше суспільство від яничарства, наса-дженого століттями московського панування? Адже малорос, якого виховували в радянській системі, — це людина без національної гідності, яка відмовилася від своєї мови, культури, звичаїв, для якої головне в житті не держава, а власний добробут, людина без принципів. Малорос змирився зі своєю меншовар-тістю порівняно з росіянином і захотів сам стати росіянином. Малорос обожнює Путіна, вибирає собі в керівництво своїх ворогів.

Перший симптом хвороби яничарства — глибока відраза до осві-ти, небажання знати своє коріння і водночас прагнення жити, «як усі». А проте, яничара можна вилікувати лише національною освітою, апелюючи до автентичних глибин його душі. Адже українська культура формувалася впродовж кількох тисяч років і народ передавав її з покоління в покоління у формі звичаїв, традицій, фольклору. У більшості тисячолітній досвід роду обізветься на генетичному рівні, якщо відкривати ці глибини розумно, не під тиском. А це під силу лише національній системі освіти, донесенню основних наших духовних цінностей через театр, музику та засоби масової інформації. Щоб кількість свідомих українців не збільшувалася, українську пресу в Одесі намагаються задушити. Попробуйте серед кількох сотень назв газет і журналів на розкладках, у кіосках знайти всеукраїнську часопис «День», бодай у російськомовному варіанті, чи обласну «Чорноморські новини». Навіть більше, попробуйте з першого разу передплатити «Чорноморські новини» в приміських селах, хоча б у Чабанці. У поштових відділеннях знайдуть десятки причин, щоб цьому завадити. Все це не випадковість, а новий виток русифікації з метою перешкодити малоросу прозріти і стати бандерівцем.

Важко будується наша держава, та все більше українців, і, що відрадно, молодих, уже засвоїли основний постулат у вченні Бандери: українська нація може повно-цінно розвиватися лише у власній державі на своїй землі.

А закінчити свої міркування хочу словами з думи професора О. Птащенка «Варшавський суд Степана Бандери»:

Бандера — це прапор,
знамено свободи,
Це— смерть окупантам,
що гноблять народи!
І вічно гримітиме клич
в наших лавах:
«Слава Вкраїні!» —
«Героям слава!»

Аліна ПЛЯЧЕНКО.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net