Гідний нащадок козацького роду

Літературною творчістю почав займатися ще у студентські роки, переповівши віршем українською мовою «Краледворський рукопис». Першим його друкованим твором була романтична оповідь про історичне минуле України «Козаки і море» (1854). І хоча в його творах нема, за словами Івана Франка, «сильних і енергійних акордів», а персонажі зазвичай миряться зі своєю долею, письменник, однак, вказує на суспільні суперечності як у житті минулих поколінь, так і в побуті сучасних йому людей.

По закінченні у 1854 році Петербурзького університету Данило Мордовець призначається на службу в Саратов, де стає помічником секретаря статистичного комітету. Тут він подружився з Миколою Костомаровим, відомим істориком і письменником, який відбував десятирічне заслання у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Разом вони підготували збірник літературно-етнографічного характеру, куди увійшли поема Мор-довцева «Козаки i море», чотири українські казки, записані в рідній Данилівці, його переклад українською мовою «Вечорів напередодні Івана Купала» та передмови до «Вечорів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, а також чотири українські вірші М. Костомарова і 202 пісні, записані ним на Волині. Однією з головних причин заборони друкувати цей збірник було те, що, за словами цензора, «зобразивши козацтво й Україну колишнього часу як країну незалежну і самостійну, автор є всюди малоросійським місцевим патріотом». Дозвіл на друк було отримано лише через п’ять років (1859), коли «Малоросійський літературний збірник» і побачив світ.

Данило Мордовець, мало не першим, перекладає українські повісті Миколи Гоголя, пише реалістичні оповідання із життя покріпаченого українського села Донщини й Жовтого Клину — «Старці», «Дзвонар», «Солдатка». Почувши про відродження українського літературного життя в Петербурзі, їде до столиці, де знайомиться з Тарасом Шевченком, друкується в журналі «Основа».

Відтак створює низку дослідницьких праць: розгорнуту рецензію на «Кобзар», статтю «Роковини Шевченка в Петербурзі», передмову до «Иллюстрированного «Кобзаря» Т.Г. Шевченко», спогади про зустрічі з поетом «З минулого та пережитого». Він високо оцінював творчість Тараса Шевченка, обстоював думку, що Кобзар заклав основи справжньої народності в українській літературі.

Для того, щоб краще ознайомитися з життям українців на корінній Батьківщині, у 1880-х роках Данило Мордовець двічі подорожує Україною, надовго зупиняючись у Києві та Харкові. Під враженнями від поїздок пише нариси «Під небом України» та «За що ж?», а 1885-го видає в Петербурзі книжку «Оповідання».

Живе письменник у цей час то в Саратові, то в Петербурзі, а з 1885-го остаточно перебирається на рідну Донщину, у Ростов-на-Дону, час від часу виїжджаючи

в українських справах до російської столиці. Крім  художніх творів, пише полемічні й біографічні праці з актуальних питань українського сьогодення, а в умовах російського самодержавства це була єдина можливість взяти участь у національному та громадському житті.

Данило Мордовець був одним з організаторів Шевченківських вечорів 1880 — 1904 років у Петербурзі, Товариства імені Т.Г. Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, що навчаються у вищих навчальних за-кладах Петербурга, а також Благодійного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книг (перший його голова). Водночас  активно сприяв друкуванню творів українських письменників у Петербурзі, публікував статті на захист українського театру від нападок російської шовіністичної преси на вистави труп Марка Кропивницького і Панаса Саксаганського, не раз виступав проти гонінь і цензурних заборон українського слова, за дозвіл викладати в школах рідною мовою.

Проживши довге й активне життя, Данило Мордовець на схилі літ пише автобіографічні твори про свої зустрічі з видатними діячами української культури «З минулого та пережитого» (про Тараса Шевченка) і «Про незабутнє» (Микола Костомаров та Михайло Драгоманов). Пишучи й російською, свій духовний заповіт він залишає українською мовою — це свідчення того, що український народ, українська культура були  головними чинниками всього його свідомого життя.

У травні 1905-го, будучи вже в похилому віці й захворівши на запалення легенів, Данило Мордовець їде на Північний Кавказ для лікування в Кисловодську. Але кавказький клімат не допоміг. Життя Данила Мордовця обірвалося

10 червня у тих самих місцях, де через три десятиліття згасне навіки інший великий українець — Михайло Грушевський. Найбільшому українському письменникові Донщини було тоді 74 роки. Похований на батьківщині — у Ростові, на Новоселівському цвинтарі.

Підготував

Ярослав ШЛАПАК.