«Не стримуй добра потребуючому...»

Що ж заважає нам бути такими, як святий Миколай? Егоїзм, байдужість, лінощі? Духовний досвід святого Миколая може бути прикладом досконалості в служінні людям і для нас — усіх тих, хто живе сьогодні.

Із житія святого бачимо багато прикладів, як він допомагав бідним і немічним, здійснюючи заповідь Господню — по-справжньому любити ближнього свого. Відома і розповідь про безкорисливу допомогу трьом бідним дівчатам, що надихнула багатьох його послідовників.

Ця історія сталася у місті-колонії Патара (за іншими джерелами, в Мирах Лікійських). Тоді ще юний Миколай дізнався про те, що одна родина потрапила у біду: її глава розорився, зневірившись видати трьох своїх дочок заміж, вирішив зробити їх блудницями, щоб зібрати необхідне придане.

Миколай, будучи дуже заможною людиною, вирішив допомогти, причому таємно, щоб люди не спокушали його своїми похвалами, а його чесноти міг бачити лише Бог. Уночі, загорнувши золоті монети у шматок тканини, Миколай просунув дорогоцінний згорток крізь віконні ґрати всередину. Батько сімейства прокинувся від шуму і, побачивши гроші, неймовірно зрадів: тепер він міг забезпечити старшу дочку приданим і не ганьбити її та свою честь. Потім Миколай зробив те ж саме і для другої доньки.

Батьком опанувало непереборне бажання дізнатися ім’я таємного благодійника. Він був упевнений, що невідомий спробує допомогти і молодшій дочці. Так і сталося: однієї ночі почувся дзенькіт гаманця з монетами, що впав на долівку. Тієї ж миті батько вибіг на вулицю. Хоча юний Миколай стрімко віддалявся, батько дівчат з подивом упізнав у таємному благодійникові одного зі своїх молодих сусідів та почав пристрасно йому дякувати. Миколай узяв з нього слово не розповідати нікому про цей вчинок. Але вдячний батько не міг стримати радості і повідав городянам про доброту Миколая.

Відтоді почала рости його слава як щедрого благодійника, котрий на своєму віку зробив ще дуже багато добрих справ. Згодом святий Миколай став священиком. Він здійснював своє служіння у IV столітті в межах Малої Азії (територія сучасної Туреччини) і був архієпископом Мирлікійським. Сам Миколай не шукав кар’єрного росту, а був людиною надзвичайно скромною.

До архієрейського служіння він був покликаний чудесним чином. Коли проходили вибори єпископа, старшому серед архієреїв напередодні в сонному видінні було явлено, що саме Миколая слід призначити архієреєм. Так він і вчинив.

Закінчивши свій земний шлях, святий Миколай продовжував чинити добрі справи, перебуваючи в іншому — духовному світі. Відомий випадок, коли він врятував життя воєводам, звинуваченим несправедливо перед царем і засудженим до смертної кари. У сні він з’явився цареві і сказав, що ці люди поса-джені до в’язниці через наклеп і їх слід відпустити. І цар, прокинувшись вранці, віддав наказ звільнити приречених бранців.

До Миколая Чудотворця — одного з найшановніших святих — і сьогодні звертаються віруючі, що мають якісь життєві негаразди, під час складного матеріального становища або духовної скорботи. На його честь зведено багато храмів, як в Україні, так і в інших країнах світу. Святий Миколай шанується і східною церквою, і західною. Хоча він служив у межах тодішньої Візантійської імперії — колиски православ’я, його святі мощі зберігаються в італійськоіму місті Барі, в католицькому храмі.

На честь Миколая-благодійника встановилася гарна традиція: до його свята (19 грудня) робити добрі вчинки, подарунки, особливо дітям, як схвалення їхнього доброчесного життя. Церква стверджує, що людина, яка уподібнюється святому Миколаю, прийме нагороду Божу, подібну до тієї, яку прийняв від Господа і сам святий.

Прославляють Миколая Чудо-творця нарівні зі святими апосто-лами, вшановуючи день його упокоєння — 19 грудня та день перенесення мощів у місто Барі — 22 травня.