Чорногорія іде в НАТО. Чи дійде?

Російські депутати стверджують, що поважають права суверенних держав, і зразу ж після цього твердження намагаються нав’язати своє бачення розвитку окремих країн, регіонів та цілого світу як єдине правильне, все інше називаючи шляхом до конфронтації та поверненням до протистояння.

На звернення Державної думи РФ уже відреагував прем’єр-міністр Чорногорії Міло Джуканович: «Кожна незалежна держава має право обирати свій шлях у майбутнє. Ми боролися за незалежність, щоб самостійно і відповідально йти власним шляхом. Ми його бачимо як просування до європейської та євроатлантичної інтеграції».

На думку очільника чорногорського уряду, окремі групи, які виступають проти входження Чорногорії до НАТО та руху в ЄС, борються проти національних інтересів країни.

«Зрозуміло, що Росію не влаштовує розширення НАТО. Це російські політичні інтереси, але ми не мусимо свої державні плани узгоджувати з тим, що подобається чи не подобається Росії. Росія має право проводити політику проти розширення НАТО, але й Чорногорія як незалежна держава має право обирати свій шлях у майбутнє», — наводить слова Міло Джукановича Al Jazeera Balkans.

Нещодавні широко розрекламовані в Сербії та Росії «протести» проти чинної влади та євроатлантичної інтеграції не дали очікуваних у Москві результатів, тож російські «друзі» тепер намагаються впливати на чорногорців відозвами й емоціями, посилаючись на історичний досвід співпраці та думки моральних авторитетів чорногорської нації, наприклад Петра Нєгоша.

Для кремлівських керманичів вступ Чорногорії, цієї давньої православної союзниці, до НАТО буде справжньою зовнішньополітичною поразкою. Так само і для Белграда ця подія означатиме неможливість відновлення Великої Сербії, ідею якої досі не забули сербські політики.

Але російські намагання вплинути на Чорногорію мають досить кумедний вигляд. Державна машина РФ не досягла потужності радянських аналогів, тож зовні-шньополітичних зусиль Росії бракує для одночасного бою на всіх фронтах. Напруження сил в Україні та Си-рії автоматично послаблює всі інші напрямки, тож на Балканах Росія поки що програє, навіть з огляду на останній «хід конем» — обіцянку Сербії продати озброєнь на 5 млрд доларів (цікаво, чому не рублів?).

У будь-якому разі, Держдума продемонструвала, що російська влада не вважає Чорногорію другом і партнером.

«Росія своїм ставленням відверто показала, що не має ні дружнього ставлення до Чорногорії, ні мінімальної поваги», — йдеться в заяві «Чорногорського руху», де головує відомий журналіст і громадський діяч Слободан Йованович. «Нові терористичні напади в Парижі й заклики до спільної боротьби з тероризмом Росія сприйняла як сигнал до відновлення політики, яку вона провадила до запровадження міжнародних санкцій через агресію щодо незалежної України. Нам слід мати на увазі і попередити союзників про можливість введення в Чорногорії надзвичайного стану. Дехто може подумати, що це занадто, але цілком очевидно, що ситуація свідчить про агресію і щодо Чорногорії. Якщо хтось вважає, що такі країни, як Росія, зупиняються на деклараціях, — він просто наївний. Росія не була пасивна досі і не збирається заспокоюватися надалі. Слід очікувати активних нападів на нашу країну», — вважають у «Чорногорському русі».

Тим часом до Сербії завітав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Окрім питань двосторонньої співпраці між Альянсом та цією країною, генсек обговорював з прем’єром Александром Вучичем і зовнішню політику. Планується, що на саміті 1 та 2 грудня Чорногорія отримає запрошення на вступ, і саме наближення цієї дати викликало мало не істеричну реакцію російської Державної думи.

«Буде ухвалено рішення про запрошення Чорногорії до НАТО. Але тут важливо, що ніякі треті країни не мають втручатися в цей процес. Будь-яке втручання може призвести тільки до посилення готовності запросити Чорногорію до повноправного членства», — сказав Єнс Столтенберг.

З цього випливає такий варіант: якщо НАТО вдасть, що в питання вступу Чорногорії до організації ніхто не втручається, вона може і не надати Подгориці запрошення — «посилення готовності» не сталося. Наразі цей варіант цілком можливий, адже складається враження, що Захід не хоче подальшого загострення стосунків з Росією. На догоду Путіну Білий дім і Брюссель разом з європейськими столицями можуть застосувати весь свій вплив, аби НАТО не зважився на розширення. Зараз ні США, ні ЄС не хочуть послаблення війни проти ІДІЛ, хоч їм і не подобається російська поведінка на театрі. Утім, для Заходу краще побороти ІД російськими руками, і в ідеалі — викликати хвилю ісламських терактів у РФ. Заради цього можна й пожертвувати маленькою Чорногорією.

Залишається сподіватися, що НАТО не знехтує своїми обіцянками і не віддасть на поталу Росії Балкани, повертаючись таким чином у «доберлінську» епоху протистояння двох блоків. Україна ж тим часом могла б докласти і своїх зусиль до підтримки євроатлантичного курсу Чорногорії — нашої природної союзниці на Балканах, яка теж потерпає від російського втручання.

Володимир КРИНИЦЬКИЙ.