Колоніальний топонім

Чи не найбільш загрозливою і знаковою є ситуація зі спробою повернути назву Єлисаветград місту Кіровограду, одному з обласних центрів України.

Назва Єлисаветград була накинута Росією у XVIII ст. із метою пошанування імператриці Єлизавети, а також демонстрації того, що Степова Україна — це російська земля. Недаремно вже тепер за повернення «історичної назви» активно виступають такі одіозні пропагандисти «русского мира», як Жіріновський.

На жаль, значна частина депутатів нинішньої Кіровоградської міської ради (здебільшого — колишні члени Партії регіонів) підігрує жіріновським, цілком ігноруючи політичний аспект проблеми й агітуючи жителів міста «за Єлисаветград». Невдовзі передбачається проведення відповідного опитування, яке не може бути репрезентативним, оскільки воно базуватиметься не на законі, а на цілком довільних, нерегламентованих формах виявлення волі громадян.

При цьому ігноруються як досить широкі протести громадськості Кіровограда, так і підсумки громадських слухань, що відбулися у Кіровограді 27 серпня 2015 р., наукові рекомендації всеукраїнської науково-практичної конференції «Перейменувальні процеси як циві-лізаційний вибір українського су-спільства» (Кіровоград, 11 червня 2015 р.), а також експертизи Інституту історії України НАН України, Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які вичерпно обґрунтовують категоричну неприйнятність перейменування Кірово-града на Єлисаветград.

Вважаємо, що заклики перейменувати Кіровоград на Єлисавет-град становлять загрозу національній безпеці України. Адже вибір назви Єлисаветград може засвідчити, що самі українці вважають Степову Україну не своєю землею, а частиною «русского мира». Такий вибір рівнозначний відмові від права бути самодостатньою нацією і самодостатньою державою.

Реанімація назви Єлисаветград

— засвідчуватиме, що сучасні українці схвалюють поневолення України Росією у минулому, вкорінюватиме в Україні та поза нею переконання про тимчасовість Укра-їнської держави і нездатність українців до самостійного державного життя;

— продемонструє Росії, що українці психологічно продовжують перебувати в її орбіті, а отже наснажуватиме Путіна на подальшу війну;

— дасть Кремлю додаткові аргументи на міжнародній арені для навіювання своєї імперської концепції «Новоросії», що включає територіальні претензії до України;

— стане ударом у спину українській армії, яка захищає Україну від російської агресії і буде актом цинічної наруги над світлою пам’яттю Героїв, які загинули у війні з Росією в 2014—2015 рр., а також над почуттями поранених на цій війні; руйнуватиме рішучість українців давати відсіч російським окупантам;

— ідеологічно обеззброюватиме Україну перед російською агресією та майбутніми цивілізаційними викликами;

— зруйнує атмосферу стабільності у Кіровоградській області аж до можливих відкритих протестів та появи тенденції до виходу окремих районів з її складу, адже більша частина мешканців області довела під час Революції Гідності, а згодом після початку російської агресії свій патріотизм та європейськість;

— спровокує протести по всій Україні та міжрегіональну напругу.

Спроби припасувати до вибору на користь Єлисаветграда нібито «історичні аргументи» у вигляді первісної назви міста погано приховують прагнення залишити Україну в російській орбіті. Адже свого часу Росія, як і всі інші імперії, нав’язувала поневоленим народам свої топоніми, щоб вкорінити у свідомості населення та всього світу, що це її предковічна земля. Звідси тисячі російських імперських та російських радянських назв в Україні. І Єлисаветград зокрема.

Про це аргументовано йдеться в наукових експертизах, підготовлених провідними українськими на-уковими інституціями історичного профілю... Ними ж запропоновано надати Кіровограду назву Інгульськ, яка є ідеологічно нейтральною, милозвучною, відповідає україн-ській та світовій практиці надання населеним пунктам назв за гідроні-мом, перегукується з козацьким минулим міста і краю (Інгульська слобода, Інгульська паланка, Інгулогородська сотня).

Отож ситуація, що склалася з перейменуванням Кіровограда, потребує державницького підходу та негайного реагування. Закликаємо Президента України, Верховну Раду, Кабінет Міністрів використати всі передбачені законодавством заходи, щоб захистити національні інтереси України. А з огляду на те, що подібні топонімічні випадки можуть стати непоодинокими, найкращий вихід полягає в тому, щоб на законодавчому рівні раз і назавжди унеможливити реанімацію російських імперських назв.