Життя спочатку

18 серпня зробили операцію, а 25 жовтня Віктор уже повернувся до Одеси, як то кажуть, на своїх нових двох. Ходить майже п’ять тижнів.

Операцію в Німеччині одеські лікарі оцінюють дуже високо й беруть за взірець для інших, подібних до Віктора, поранених. «Сам процес від моменту отримання протезу й до вставання на ноги зазвичай триває півроку. Те, що продемонстрував Віктор, — приклад для нас. Він іде з випередженням графіка», — зазначив представник реабілітаційного центру Ярослав Сроковський.

Без допомоги людей, щедрості самих лікарів нічого цього не було б. Проект обійшовся десь у 20 тисяч євро. Це не враховуючи, що реабілітація була безкоштовною, нічого за свою роботу не взяв і лікар Віктора Роланд Кіфер, який робив йому переампутацію. «Ми намагалися дати йому нові перспективи. В своїй роботі я зіштовхнувся з тим, що довелося робити повторну ампутацію, яка була незапланованою. Три тижні все заживало, потім була терапія та адаптація до протезів. Він пішов дуже швидко», — розповів Роланд Кіфер, лікар-протезист з Німеччини.

Сам Віктор свій другий шанс сприймає наче диво, зізнається: не вірив до останнього. «Був шок. Я не розумів, як усунути туди ноги, як зможу піти. Але все склалося. Роланд сам дивувався, що я пішов так швидко», — згадує захисник.

Родом із села Ісаєве Миколаївського району Віктор Жуков — сирота. Змалечку звик розраховувати лише на себе. А згодом і на свою родину — дружину і доньку. Допомога сторонніх для нього як дивовижа. Вдячний усім надзвичайно й зазначає, що, навіть знаючи про наслідки, пішов би захищати Батьківщину і вдруге. У Німеччині хлопцеві сподобалося, встиг знайти нових друзів. «Коли про мене там написали в газеті, показали по телевізору, багато хто захотів зі мною познайомитися. Навіть з росіянином одним спілкувався, з Донецька люди приходили. Возили на екскурсії, підтримували як матеріально, так і морально», — розповів Віктор. Разом з чоловіком у Німеччині весь цей час перебували дружина з тринадцятирічною донькою. З проживанням їм теж допомогли волонтери.

Протез має прослужити нашому землякові зо п’ять років. «Ми всі сподіваємося, що наша держава таки виплатить Вікторові належні кошти і в нього будуть гроші для подальшого життя, реабілітації вже вдома й на обслуговування своїх нових ніг», — зазначила Кіра Кафт.

Українських солдатів з долею, схожою на Вікторову, які через розв’язану Росією війну можуть назавжди залишитися каліками, у нас чимало. Всі вони потребують допомоги держави. Але тій, за визначенням волонтерів, не до них.

«Якби наша держава в особі чиновників різного рангу не займалася популізмом, не роздавала пусті обіцянки, а почала діяти, рятувати українців було б простіше. В кожного з політиків є впливові, забезпечені друзі. Прийдіть у госпіталь, оберіть людину, якій хочете допомогти, дізнайтеся, скільки це буде коштувати, знайдіть спеціалістів у Європі і допоможіть. Якщо кожен зробить це, допомогти вдасться всім», — зауважила Кіра Кафт.

Допомогти захисникам можуть і прості люди — звичайною моральною підтримкою. В українських шпиталях чимало бійців, які складний шлях лікування долають на самоті. Не в усіх є рідні, а в декого вони далеко й приїхати не мають змоги. Воїни потребують і психологічної допомоги. Волонтери за-кликають відгукнутися психологів, як професійних, так і початківців. Не будьте байдужими!

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.