Штурм на Воздвиження

В історіографії звертається увага на відзначення в дореволюційній Одесі дати її офіційного «заснування» – 22 серпня (2 вересня) 1794 р. [1, с. 115 – 123], однак практично не згадується про те, що у ХІХ ст. місцева влада та громада відзначали річниці штурму Хаджибея (Одеси) – 14 вересня 1789 р. День цей тоді припадав на свято Воздвиження Чесного Хреста (зараз – це 27 вересня) і, вочевидь, невипадково саме на нього припадав призначений від 1835 р. єдиний одеський ярмарок. Тут ми розглянемо деякі аспекти сторічного ювілею штурму за матеріалами газети «Одесский вестник» (далі – «ОВ»).

«ОВ» висвітлював роботу «комиссии, избранной городской думой для выработки программы торжества столетия завоевания Хаджибея», повідомляючи, що 2 вересня 1889 р. вона завершила свою роботу й «Судя по принятым комиссией решениям, торжество обставлено будет большой пышностью» [2]. Анонсувалося урочисте засідання міської думи, увічнення па-м’яті Й. Де-Рібаса в назві Міського саду та гімназії, гуляння. («Вечером город будет иллюминирован, а на Куликовом поле и Слободке Романовке будет зажжен фейерверк. Музыка будет играть в трех местах: на Куликовом поле, на Слободке Романовке и на Николаевском бульваре» та ін.[2]). До речі, повідомлялося, що «гласные [думы] отправятся в конец Николаевского бульвара, против дома Строганова, где сто лет назад происходило завоевание Ха-джибея и где… в память этого события, будет произведена закладка памятника… будет положена камянная глыба с надписью» [2]. З посиланням на «Одесский листок» «ОВ» повідомив, що автором креслення «сооружения в конце Николаевского бульвара колонны в память предстоящего 14 сего сентября празднования 100-летней годовщины взятия русскими войсками крепости «Хаджибей» був архітектор Ю. Дмитренко (пізніше він створив проект пам’ятника Катерині ІІ), однак офіційного рішення з цього приводу прийнято не було [3]. Останнє дало підставу уряду заборонити закладання пам’ятника («Одесский градоначальник, – писав «ОВ», – сообщает: что г. министр внутренних дел не разрешил закладки памятника впредь до представления и утверждения проекта…» [4]).

«ОВ» згадував про видання до ювілею, зокрема, книги А. Скальковського («В заседании [думы] будет роздана брошюра, написанная г. Скальковским… «Адмирал Де-Рибас и завоевание Хаджибея. 1764–1789»…. Брошюра отпечатана в 6000 экземплярах, …5000 было решено разослать для раздачи в день юбилея учащимся средних и других учебных заведений, а остальные 1000 экземпляров будут розданы на торжественном заседании думы») та В. Яковлева («14-го сентября выйдет из печати «История заселения Хаджибея»… профессора Яковлева, в количестве 600 экземпляров. Из которых половину городская управа употребит для раздачи ко времени празднования» [3]).

У ювілейний день «ОВ» присвятив річниці штурму більшість своїх пуб-лікацій. Були вміщені портрети Й. Де-Рібаса та А.Е. Рішельє, план фортеці Хаджибея та досить своє-рідний (складений за спогадами старожилів) план її штурму. Дописувачі згадували й український фактор («Даже в козацких летописях есть несколько сведений о набеге на Хаджибей»; «Задолго до взятия русскими вокруг него были зимовники козаков»; «Хаджибей издавна известен малороссийскому населению» тощо). Газета також вмістила недосконалий вірш якогось «кубанца» з нагоди ювілею:

С тех пор прошло уже сто лет,
Когда с Чепигой атаманом,
Одну из множества побед
Мы одержали над султаном.

Когда турецкие войска,
В открытый бой вступить робея,
Увидя нас издалека,
Засели в замке Хаджибея.

В то время храбрый Де-Рибас,
Войска скрывая за горою,
Нам отдал вечером приказ
Тот замок взять ночной порою.

Мы ночью к замку подползли,
Но турки там уже не спали,
Со стен и с моря корабли
Нас градом ядер обсыпали.

Когда  ж высоты ближних гор
Из мрака выплыли алея,
Был кончен наш кровавый спор…
Мы влезли в замок Хаджибея.
Теперь Одесса там стоит,
Блистая внешностью красивой,
И о кубанцах одессит
Толкует с гордостью спесивой.

У наступних числах «ОВ» містилися враження від святкування. За публікаціями газети помітно, що чимало одеситів сприймало ювілей штурму як ювілей міста (так, колишній міський голова М. Новосельський вітав думу телеграмою «…по поводу столетия существования Одессы» [5]). Один з постійних дописувачів «ОВ» подав свої враження у довгому недосконалому вірші, що починався рядками:

Да, славно праздновали мы
Столетье Хаджибея,
Признаться, я не ожидал
Такого юбилея… [6].

За численними публікаціями «ОВ», можна стверджувати, що 14 вересня 1889 р. було першим масштабним міським святом в Одесі, пов’язаним з її історією. На жаль, пізніше традиція святкування дати штурму Хаджибея була замінена відзначенням дати «заснування» – 22 серпня (2 вересня). Внаслідок цього місцева влада минулого року проігнорувала вшанування 225-ї річниці вищезгаданого штурму.

Література:

1. Новікова Л.В. До питання про роль А.О. Скальковського у встановленні дати святкування заснування м. Одеси // Записки історичного факультету. – Одеса, 1999. – Вип. 9. – С. 115 – 123.

2. Местная хроника // ОВ. – 1889. – 3 сентября.

3. Местная хроника // ОВ. – 1889. – 7 сентября.

4. Местная хроника // ОВ. – 1889. – 12 сентября.

5. Торжественное заседание городской думы 14-го сентября // ОВ. – 1889. – 16 сентября.

6. Мартын Боруля. Недавнее торжество // ОВ. – 1889. – 19 сентября.