Простір творчого експерименту

Саме під такою назвою цими днями в Одеському художньому музеї відкрилася виставка, яка об’єднала десятки митців із різних куточків України: Києва, Одеси, Миколаєва, Херсона, Макіївки, Обухова, Броварів, Кам’янця-Подільського, Білої Церкви, Полтави, Львова, Хмельницького. Великим є стилістичний та видовий діапазон представлених робіт — від реалізму до абстракціонізму й кубізму, від напівфігуративного й абстрактного експресіонізму до концептуалізму та contemporary art, а також естетства на кшталт «Мира искусства». Можна бачити також стилізації у дусі народного примітивізму та інсталяції. Домінує живопис. Цей проект, як своєрідна лабораторія, акумулював художню практику ХХ — початку ХХІ століть — більшість відомих на сьогодні стилістичних напрямків. На виставці і камерні твори, і такі, в яких простежується монументальний підхід, різновиди живопису, графіки і декоративної пластики.

Таку різноманітну і, як було сказано, масштабну виставку годі охопити водночас. Для нас також важливо, що останнім часом Одеса дедалі частіше стає головним майданчиком для багатьох всеукраїнських і міжнародних проектів у різних видах мистецтва та наукових напрямках, що інтегрує наш величезний творчий та інтелектуальний потенціал у ширший ареал.

На відкритті були присутні очільник департаменту культури і туризму Одеської міськради Тетяна Маркова, директор Дирекції художніх виставок України Ольга Говдя, директор ОХМ Віталій Абрамов, голова обласної організації НСХУ Анатолій Горбенко, доктор мистецтвознавства Ольга Тарасенко. До речі, того дня у виставковій залі облорганізації НСХУ відкрилася виставка дипломних робіт випускників художньо-графічного факультету ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, приурочена 50-річчю його заснування.

«Це симптоматично, що виставка відкрилася в день відзначення професійного свята українського кінематографа, — сказала у вітальному слові Тетяна Маркова. — Ви погодитеся, що нині український кінематограф переживає особливе піднесення, є багато сподівань, віри і любові до кіно, і те, що ця виставка відкрилася сьогодні — це добрий знак, адже стільки ж любові, надій і віри ми покладаємо на нашу творчу молодь зі знаком «плюс».

«Ви знаєте, що латинське слово іnspiratio означає натхнення, поклик до зрушень у культурі, мистецтві, житті, — розпочала свій виступ мистецтвознавець Ольга Говдя, зробивши акцент на творах киян, які помітною групою персонально представлені на цій імпрезі. — Вони (кияни) пережили усе те, що відбувалося в Києві як столиці України минулого і цього року. Багато з вас, художників різних міст України, вже відомі за її межами, але не завжди відомі в нашій державі. Цим проектом ми прагнемо дати уяву, як саме розвивається українське мистецтво сьогодні... Чому ми цей проект презентуємо в Одесі? Перш за все, зважаючи на поважну історію мистецької Одеси, яку хочеться познайомити з творчістю молодих митців поза її межами, а також щоб була комунікація. У вас відбулася бієнале молодих художників (у Музеї сучасного мистецтва Одеси. — В.К.), і художникам із Києва ця виставка, безперечно, буде цікавою. Сподіваємось, що у майбутньому ми продовжимо нашу творчу співпрацю».

Обнадійливою була заява Віталія Абрамова, який висловив побажання у перспективі в залах ОХМ організувати персональні виставки молодих художників із столиці. Серед киян, які приїхали на відкриття: Ігор Канівець, Маргарита Шерстюк, Саша Богомаз, Маша Крижанівська.

Показово, що значна частина представлених творів створена у період 2014—2015 років. Окремою групою можна виділити роботи, в яких актуалізований наш драматичний час. У них — тривога і біль за Україну. Наприклад, асоціативний натюрморт М. Радіонова «Червоне, жовте і синє», Т. Василенко «Маки», Т. Шевчук «Буря», В. Грозивчак «Без назви», Т. Вдовиченка «Голос свободи», серія офортів Г. Лук’яненко («Вогонь», «Попелище», «Па-м’ять»). Соціальна проблематика, породжена негативами урбанізації, відображена у низці полотен, зокрема вже згаданих І. Канівця та Т. Вдовиченка. (На жаль, організатори в атрибуції не вказали міста, які представляли учасники виставки, а імена подані лише ініціалами).

Приємно відзначити, що одесити демонструють великий творчий потенціал і помітно представлені на цій виставці. Про це, зокрема, говорив під час відкриття голова Одеської обласної організації НСХУ Анатолій Горбенко. В експозицію включені твори таких перспективних митців, як Ганна Васькевич, Дмитро Величко, Жанна Дрига, Варвара Гаврилюк, Анна Носенко, Марина Яндоленко, Альбіна Ялоза, Анна Щербина та інші, вже достатньо відомі публіці. Деякі з них позиціонують себе на творчій антитезі київському спрямуванню (яке теж неоднорідне). Зрештою, це нормально, адже на протиставленні відбувається поступ у мистецтві. Зазначу, що виставкова площа не дозволила презентувати в повному обсязі відібрані комісією роботи, але цей проект матиме своє продовження.

Ця подія викликає в пам’яті славнозвісний і так часто цитований нині в українських мас-медіа вислів У. Черчілля: коли війна не ведеться задля культури, то вона втрачає сенс.

Володимир КУДЛАЧ.