Ігор ЮХНОВСЬКИЙ: «Люди, які виступають проти двопалатного парламенту, не розуміють його суті»

В інтерв’ю «Главкому» учасник групи «Першого грудня» Ігор Юхновський розповів, хто мав стати першим президентом незалежної України, як за 70 років радянської окупації ми створили державу, а за 24 роки незалежності почали її втрачати, чому поразка під Іловайськом є тим же для українців, чим стала Сталінградська битва під час Другої світової для німців.

Але почали ми нашу розмову зі звернення до Президента України із закликом не змінювати Конституцію в умовах війни. Ініціаторами підписання цього листа стали поважні громадсько-політичні діячі: Дмитро Павличко, Мирослав Попович, В’ячеслав Брюховецький, Левко Лук’яненко, Тарас Возняк. Загалом, більше 40 авторитетних прізвищ, серед яких і Юхновський.

— Ви — один з ініціаторів звернення «Ні змінам до Конституції в умовах воєнного стану!» до Президента і парламенту. Чому виступаєте проти, адже де-юре воєнного стану у нас нема, та й необхідність змін до Основного Закону, про які всі говорять, була зумовлена подіями, які ми маємо на Донбасі?

— Зміни до Конституції є необхід-ними, посилення місцевого самоврядування є необхідним. Безумовно, ці зміни мають бути старанно проробленими в тому сенсі, що це має бути зроблено однорідно по всій країні. Самоврядними мають бути громади в районах, у містах. Але я вважаю, що самоврядними не можуть бути області. Саме тому в проекті Конституції, який розробляється за моєю редакцією, область не є самоврядною, вона є зв’язуючою ланкою між центральною владою і самоврядними одиницями: районами, містами-громадами, сільськими громадами. Такий порядок речей перешкоджатиме будь-яким відцентровим рухам з боку областей. В області має бути губернатор, який призначатиметься президентом, в області має бути обласна рада. У цій раді має бути однакова кількість представників від кожного району і громади міста, яке входить до цієї області. Обласна влада не має мати свого бюджету, тобто ніякі податки не можуть збиратися в області. Податки збираються в громадах, в містах-громадах і в районах. З цих податків вони живуть й управляють.

— Тобто ви не проти змін Конституції, просто хочете, аби ухвалили саме ваш варіант змін?

— Хочу сказати, що не можна наперед робити неправильні рішення. Це перше. Друге, щодо особливого статусу районів на Донбасі, які перебувають у стані війни… Якщо говорити про Донецьку і Луганську області, то там є райони, які перебувають під владою України, а також є райони, які окуповані. Самоврядними мають бути і ті, й інші. Вони мають жити з того, що вони зароблять зі своїх податків. Але не має бути нічого особливого (особливого статусу. — «Главком»). Я згоден із тим, що там є злочинці, які вбивали наші військових і наших людей, тобто люди, які ганьблять не тільки Україну, а й людство. Тим не менше, я вважаю, що стосовно них має бути загальна амністія.

— Під час урочистого засідання Верховної Ради 8 травня ви висловили думку про доцільність створення двопалатного парламенту. Чи має ця ідея підтримку у політичних лідерів сучасної України?

— Я спілкуюся з тими, хто може дати свої пропозиції. Справді, проти двопалатного парламенту виступає досить багато людей. Зокрема, Василенко (Володимир Василенко — екс-суддя Міжнародного кримінального суду .— «Главком») спершу виступав, а тепер і він починає погоджуватися, що це необхідно. Ті люди, які виступають проти, не розуміють суті двопалатного парламенту. Вони думають, що двопалатний парламент одразу веде до федералізації України. А це якраз навпаки. Верхньою палатою має бути Сенат, який складатиметься, наприклад, зі ста депутатів, а нижня палата із 350. Так-от, Сенат матиме однакове представництво, однакову кількість сенаторів від кожної області. Тому, що кількість областей, прихильних до України, набагато перевищує кількість областей, які не є дуже прихильними до України, Сенат буде стійким з точки зору державності. Окрім того, Сенат ніколи повністю не переобирається. Відбувається лише ротація членів окремих його палат. Сенат створює найголовніше — регламент роботи всіх владних структур України і стежить за їх дотриманням, у тому числі і самоврядними структурами влади, він же розробляє і регламент поведінки президента, Кабміну, Нижньої палати тощо. Тобто держава, у якої нема поняття субординації, має жити за більш-менш розумними і розумно створеними регламентами, які можуть вдосконалюватися.

— Але двопалатний парламент притаманний здебільшого державам з федеративний устроєм, Росія, США, наприклад…

— …Наприклад, Польща має двопалатний парламент, але вона не є федеративною, Чехія також має двопалатний парламент, Англія, Італія мають двопалатний парламент. Більшість європейських країн мають двопалатний парламент.

— 24 роки — достатній термін, щоб оцінити здобутки і поразки? Чи не здається вам, що нинішнє покоління українців не готове до створення власної держави, як не було готове в 1917-у?

— Боже вас борони, задавати такі питання. Ніколи не кажіть про себе, що ви є нерозумною людиною, ніколи не кажіть про себе, що не можете справитися з тим, що вам доручено. Ви можете погано це робити, але не топчіть себе. От це основний принцип, який ми повинні зараз сповідувати. Нині ми маємо всього 25 років за дві тисячі років життя етносу, яким ми зараз називаємо українською нацією. За дві тисячі років він ніколи не мав своєї держави. Київ-ська Русь — це була окупація варягами. Але тому, що на українській землі все одно все стає українським, ці варяги асимілювалися. Те саме стосується й інших областей України, де були окупації. Була литовська, польська, румунська, ро-сійська. Я вас запевняю, що згодом, якщо ми наполягатимемо на своєму, на українському, вони всі асимілюються в українців. Якщо ми, Боже борони, не говоритимемо про себе, що ми дурні і нездатні створити державу. Ми робимо помилки, але мусимо старатися і знайти правильний шлях.

— Минулого року ми також святкували, але в цей самий час відбувався Іловайський котел. Може, не варто в часи війни щось святкувати?

— Святкування Дня незалежності завжди є доречним, обов’язковим. Питання лише в тому, яку форму матиме це святкування, бо ця форма має відповідати часові і обставинам. Мудрість керівництва полягає в тому, щоб воно знайшло розумну форму святкування Дня незалежності зараз. Тепер щодо Іловайського котла. Це була страшна поразка української армії, Збройних сил. Ця поразка, за моїм розрахунком, співмірна поразці німців у Сталін-градській битві, після якої почалася зворотна дія у Другій світовій війні. Німці, щоправда, мали поразку і під Москвою взимку 1941-го. Але я вважаю, що Сталінградська битва була абсолютним поворотним пунктом. Іловайський котел саме таким і був.

— Німці програли битву, а згодом програли і війну. Ви хочете сказати, що Україна також програє?

— Я хочу сказати, що Німеччина зараз прекрасно почувається. Іловайський котел виник через те, що у нас було неорганізоване військо. Тобто там була регулярна армія, яка мала своїх генералів, і їх було багато. Також там були добровольці, які цих генералів не визнавали, бо прорив до Іловайська здійснили добровольчі батальйони. Я був на війні мінером, я знаю, що таке поставити міни, загородити прохід. Так-от, замість того, щоб одразу скомандувати, прорватися з півночі на південь до Іловайська, оточити Донецьк, замість того, щоб прикрити фланги мінами, не дати себе оточити, ми цього не зробили. Перемога була би в руках. Чому цього не відбулося? Коли ви маєте справу з добровольчими батальйонами і з регулярними військами, має бути один командуючий — Президент України, якого визнають усі. Мені дуже жаль, але сталося так, що той прорив відбувся без відома президента. Він, здається, у той час був у США і ніхто його не питав. Тобто ми програли тому, що без узгодження добровольцями був здійснений наступ. Але замість того, щоб оговтатися від того, що відбулося, мені здається, що командування регулярними військами стало в позу. Це абсолютно дурна позиція. Тому я не розумію, як було не скористатися такою несподіваною нагодою (отримати перемогу). Росія це дуже швидко збагнула.

Михайло ГЛУХОВСЬКИЙ.

Джерело: http://glavcom.ua.

(Далі буде).