Олександр Скіпальський: «Події біля ВР – це підготовка до виступу Путіна в ООН»

За його словами, розвал Збройних сил і грабіж України шляхом продажу військової техніки почався десь наприкінці 1993-го — на початку 1994-го. З-поміж тих перших кроків він назвав і продаж полку розвідувальної авіації в Лиманському, і передачу в цивільне управління військового компоненту залишків космічних структур із загальної радянської системи в Мукачевому та в Криму. «А космос — це в першу чергу розвідка», — наголосив фахівець.

Нижче вміщуємо уривок із цього інтерв’ю.

— Отже, ви переконані, що те, що сталося в Криму і зараз відбувається на сході України, — це не вина військової розвідки як структури, яка мала б це попередити чи передбачити?

— Абсолютно. Це не вина безпосередньо військової розвідки. Тим більше, наскільки я знаю з розмови з керівництвом військової розвідки, така інформація про загрозу і розвиток таких подій була, і її доповідали Януковичу. І якщо ви уважно стежите за військовою тематикою, то колишній начальник Генерального штабу Замана сказав в одному з інтерв’ю, що інформація з розвідки була в нас. І він, повернувшись із Криму, зайшов до виконуючого обов’язки президента України Турчинова і, маючи інформацію та реальні сили в Криму, які були готові, запропонував жорстко розправитися з тими першими купками «зелених чоловічків». На що Турчинов йому заявив, що «нам західні партнери не рекомендують цього робити».

Я багато років казав, що ми дочекаємося, особливо, коли відбувались події в Чечні... Уже тоді не тільки я, а й аналітики, з якими я працював (це 1994-й), стверджували, що, розібравшись з Чечнею, розібравшись на Кавказі, Росія обов’язково піде на Україну.

— На чому ґрунтувалися ваші припущення?

— На тому, що механізм такий. Якщо крокодил приречений їсти і хапати живу істоту, то він траву не їстиме. Він вмре, але не їстиме її. Так-от, агресивна російська машина, яка, починаючи ще з часів Івана Грозного, спаливши Казань і знищивши корінне населення Сибіру й так далі, — це військова машина, її дуже складно зупинити.

— Але після Чечні, як ми пам’ятаємо, у 2008 році під удар потрапила Грузія?

— Була Грузія. Після Грузії взагалі треба було готуватися до війни. Бо на черзі вже стояла Україна. І ми сьогодні не до кінця міняємо те, що потрібно.

— Чому? Ось нещодавно було оприлюднено, що у воєнній доктрині України нарешті конкретно прописано, що зовнішнім ворогом є Росія...

— Я не поділяю цього. Я вважаю, що подібне трактування мусить бути не стільки публічним, скільки реальним. Сьогодні про це можна говорити, тому що абсолютно Росія відкрила реальну агресію проти нас. І багато чого маскується під так звану гібридну війну. Ви й самі це чудово знаєте.

А зараз побачите, що Путін готується до виступу в Організації Об’єднаних Націй. Головним стрижнем його доповіді буде те, що в Україні йде громадянська війна.

— До речі, на вашу думку, нещодавні події під Верховною Радою — це збіг обставин чи чітко спланована спецоперація?

— Це підготовка до виступу Пу-тіна в ООН.

— Тобто це справа рук Росії?

— Ну, безумовно! Він буде стверджувати, що Росія тут ні при чому, що російських військ тут нема, а в Україні йде громадянська війна. Це вже всім відомо, що вони лукавлять у Луганську і Донецьку. Але їм цього замало. І раптом в Києві елементи громадянського протистояння. Чому вони зараз ставлять питання про закриття, про засудження партії «Свобода» і так далі? Якщо ми зараз будемо це робити, ми будемо лити воду на його млин. Все це антураж для аргументації Путіна перед світовою спільнотою, що в Україні йде громадянська війна. І якщо наші горе-політики цього не зрозуміють і продовжуватимуть далі це партійне внутрішнє протистояння, то ми підіграємо Путіну. І дуже багато членів ООН потім скажуть, що, мовляв, в Україні, виявляється, справді йде громадянська війна на зразок подій у Сирії. І це робиться для того, щоб Росія мала можливість сказати: «Що ви на нас санкції накладаєте, гляньте на них. Вони самі, ми тут ні при чому». Ось для чого відбулася ця провокація біля Верховної Ради.

Росія нав’язала і Європі, і нашому керівництву фальшиву тезу про загрозу з боку націоналістичного руху в Україні. Таким чином вона виконує два своїх стратегічних завдання. Навіть уся ця ситуація на Донбасі, вона є не такою страшно важливою для Росії, ніж ті два напрямки, які я назву. На сході реалі-зується операція примусу України до виконання цих двох завдань.

Перше — це зробити все, щоб показати всьому світу, що українці не є державотворчою нацією, що ми не можемо побудувати державу. Це вже було на початку минулого сторіччя, коли підписувався Ризький договір. Почитайте Липинського та інших істориків, чому нас не підтримали тоді як незалежну державу, звинувативши, що в нас не виходить державу побудувати. Сюди ж включається еконо-мічний колапс, колапс банківської системи, тобто руйнівний процес.

І друге — вбити національну ідею об’єднуючу, одягнувши її в мундири фашизму, нацизму, кого завгодно. Вони вбивають ці дві фундаментальні цінності, на яких базується кожна держава: національна ідея і досконалість державного механізму.

Так-от, щодо національної ідеї. Я думаю, що багатьом, і в тому числі і в оточенні президента, людям, які ніколи природно не сповідували українську національну ідею, дуже легко попастися на їхню вудочку. Й очима російських інтересів дивитися на мене, на українця, який кричить: «Я люблю свою Україну!», і звинуватити, що моя любов — фашизм. От у цьому була помилка страшенна Януковича. А спочатку Кучма вагався: «Скажіть, яку Україну ви хочете?». Це десь 97—98 рік був. Це абсолютно не міг зрозуміти Янукович за своєю природою, за природним відбором, генетичним. І сьогодні багато хто в оточенні Президента цієї сутності не розуміє. Це наша біда. Вони бояться всього того українського, що для нас є сутністю, як для кожної нації. Бо в них це місце було зайняте їхнім попереднім генетичним корінням. Це простий, але дуже важливий нюанс, який у нас ніхто не оцінює і не обговорює. Мовляв, незручно. Але це в собі несе величезну загрозу.

Я задоволений, що Президент зрозумів і не став проводити полі-тику руйнації добровольчого руху далі. Це ж, якщо вибити цю енергію волонтерського добровольчого руху, який зупинив загрозу, тоді все — іди і бери. Не можна цього робити. Я не ідеалізую «Свободу». Але не «Свобода» гранату кидала, а співробітник МВС. Нехай МВС відповість, як у його лавах опинилася людина з посвідченням. Це юридичний факт. Тоді чому ми перекладаємо це все на «Свободу»? Не беріть — ви взяли, тому несіть відповідальність. Тому тут є один рецепт, і я був би радий, як би ви написали це. Не підігравати Росії! Безумовно, треба притягнути відповідальних — спокійно, без апломбу, без істерики. Реально розібратися, хто виконавці. Тому що, я не виключаю, бо маю оперативні дані, що окремі співробітники ФСБ, ГРУ тут вільно роз’їжджають з фальшивими українськими документами, представляючись тут бізнесменами, і так далі. У нас дуже слабенький ще контррозвідувальний режим, не відловлює їх тут. Вони абсолютно спокійно себе почувають. І як приклад скажу, що представники так званої проросійської організації «казачої» на Оболоні вибухівку підривали. Це добре, що їх затримали. Це перше затримання, де спрацювала успішно СБУ. А скільки таких організацій в Україні? Більше 50 проросійських організацій. Керівник однієї з таких організацій живе на Банковій і спостерігає через вікно, що там відбувається за загорожею у президента.

— Зараз основна увага суспільства прикута до змін до Конституції України у так званій частині щодо децентралізації. Як вони вплинуть на безпекову ситуацію в державі? Їх прийняття покращить обороноздатність держави або ж, навпаки, країна стане слабкішою в протистоянні з російською агресією? До речі, знаковим є те, що «Опозиційний блок» повністю підтримав ці зміни...

— Безумовно, не ми з вами придумали таке правило, що, оцінюючи те, що відбувається, завжди спитай: кому це вигідно? І якщо «Опозиційному блоку», не тільки носієві, а й виконавцеві російських намірів, це одностайно вигідно, то елемент загрози існує.

Не можна приймати такі рішення, в тому числі й оці зміни з формування територіальних громад. Ця все робота важлива, але я би її робив частинами. Ніхто ж не заважає передати повноваження з наповнення і розпорядження бюджетом просто так, як експеримент, хоча б двом-трьом областям.

— Це можна зробити без внесення змін до Конституції?

— Так. Передайте, подивіться, як воно запрацює. А та ситуація, в якій нині опинилася влада, є дуже складною. Не можна їй сьогодні позаздрити. Та єдине, що мені хотілося б порадити, як людині старшій за віком за них: дуже обережно все робити. Не розвалюйте хату, не побудувавши нової.

Мені не сподобалася атмосфера прийняття тих змін до Конституції у Верховній Раді. Поведінка Гройсмана нічим майже не відрізнялася за формою від поведінки Калетника. Не розумію, навіщо вони створюють таку картинку, яку самі ж стільки разів засуджували. Ну уникніть цього! Закрийте засідання, зробіть перерву, не робіть цього. Але маємо те, що маємо.

Щодо моєї позиції. Мій підпис стоїть під зверненням групи інтелігенції до президента про недоцільність таких змін в період війни...