«Третій простір» на пленері

Нещодавно соціологи ввели новий суспільний термін «третій простір». Це публічний простір, де людина задовольняє свої потреби не лише в новій інформації, а насамперед — у спілкуванні, обміні досвідом і знаннями та духовно-психологічній підтримці. Таким «третім простором» у Татарбунарах і є районна бібліотека.

Чому на пленері? Пояснюю. В перекладі з французької мови це слово означає «відкритий повітряний простір». Так-от, усе літо щосереди наші бібліотекарі працювали на пленері, а конкретно — в центрі міста, коло водограю, у затінку крислатих дерев, де люблять відпочивати і татарбунарці, і приїжджі.

Моя онука пройшла ритуал зна-йомства з бібліотекою ще з дворічного віку, але середи чекала з особливим нетерпінням, адже скільки там було всього цікавого, яскравого, веселого, захоплюючого! А надто — працівники, гарні, усміхнені, доброзичливі, які могли привабити будь-кого з перехожих: діточок з мамами-бабусями, покупців морозива-водички, а то й просто нудьгуючих відпочивальників чи тих, хто чекав на маршрутку. Люди зупинялися, підходили і зацікавлено переглядали усе, що було розкладене на столиках.

Справді, роздивитися-подивитися-прочитати-почути було що на будь-який смак чи вподобання: останні газетні публікації — новини, свіжі молодіжні та жіночі журнали, книжкові виставки, тематичні огляди сучасних книг із читанням та обговоренням, роздача флаєрів із вказівкою всіх послуг бібліотеки. Проводилися майстер-класи з декоративного та побутового плетіння, які користувалися особливим попитом у жіночої частини жителів. А ще — організована імпровізована літературна вітальня під відкритим небом «Бібліотека без меж». Було багато бажаючих послухати натхненне читання віршів наших земляків Г. Лисої, В. Греся, Я. Бричак, А. Чиханцова. Запам’яталася своєю виконавчою майстерністю пані Світлана із с. Нерушай (прізвища не назвала, мотивуючи тим, що її всі знають як «Свєту-грузинку»). Крім того, бібліотека на пленері стала ще й волонтерським пунктом, де було організовано збір пластмасових кришечок для протезів воїнам — інвалідам АТО.

Зрозуміло, що всі ми дбаємо про екологію міста, і про це свідчать насамперед справи. Бібліотека не стоїть осторонь. Як активістка екологічної організації «Відродження», відкрила пункт збору відпрацьованих батарейок (до речі, ці пункти працюють постійно і запрошують не бути байдужими). Як бачимо, класичне поєднання прекрасного та корисного.

А я згадувала того одесита і хоті-ла, щоб він усе це побачив на власні очі й відчув: не перевелися (на щастя!) люди, для яких відвідини бібліотеки — не просто свято і місце зустрічей, а й одна із складових способу їхнього життя. І наші чарівні бібліотекарі зуміли кожну середу спекотного літа зробити незабутнім днем не тільки для городян, які проходили парковою доріжкою. Впевнена, що приїжджі з навколишніх сіл та міст особливо відчули ту сонячну ауру благодаті, яку створили небайдужі люди. Для малят (як моя Катеринка) — це милі і добрі тітоньки Лєна, Настя, Надя, Свєта, які не тільки запропонують цікаву книжечку із картинками, а й спонукають до діалогу, пригостять смаколиками. Таким чином відбувається дивовижний взаємообмін між дорослими і дітьми у світі КНИГИ. На жаль, нам сьогодні так цього не вистачає…

І я дуже рада, що до «третього місця» постійно підходили і дорослі, й малюки — полікуватися книготерапією від комп’ютероманії. Це літечко спливло швидко і непомітно, але попереду ще не одне — правда? І, дай Боже, мирне і спо-кійне! А бібліотека завжди рада всіх бачити, дивувати і просвіщати.

Сподіваюсь, що неодмінно доживемо, негаразди переживемо і знову прийдемо щосереди на «третій простір» біля голубого водограю.

Лариса ПАВЛЮК,
незмінна читачка бібліотеки.
м. Татарбунари.