Ікебана та піввіку партнерства

У ботанічному саду Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова відбувся майстер-клас з ікебани та виставка бонсай.

Олена Капранова, викладач школи Ікенобо, приїхала до нас з Києва, де викладає в Українсько-японському центрі. «У 2012-у в Японії святкували 550-ліття школи Ікенобо, — розповідає пані Олена. — Щороку нас відвідують професори ікебани. Можливо, в Одесі добре знають професора Ямаду Мідорі, яка приїжджала вже кілька разів і до вас. У жовтні чекаємо, що вона приїде знову».

— З яких рослин складатимете композиції?

— З форзиції, вона має довгі гарні гілочки, рудбекії і як доповнення — польові квіти, дельфініум та різні трави. Використовуватимемо все, що зараз росте у ботанічному саду, те, що люди мають змогу купити на ринку чи вирощують на своїй ділянці. Жодних екзотичних рослин тут не буде. Ми використовуємо лише ті рослини, які ростуть у цей сезон та в цьому місці.

— А японці можуть у себе купити на ринку, або зірвати такі ж?

— Схожі квіти у Японії продаються, але в них зазвичай піти й зірвати десь на вулиці не прийнято. Це купується у крамниці чи на ринку, тобто їм складніше, ніж нам. Адже ми можемо піти до лісу чи десь у парку зібрати букет. У японців так не заведено.

— Інколи можна почути від «знавців», що ікебана — це композиція із сухих квітів. Це так?

— Це зовсім не так! Адже слово «ікебана» складається з двох ієрогліфів, які в перекладі з японської означають «живі квіти», тобто ікебана — це композиція у вазі обов’язково із живих квітів.

Охочих навчитися основам ікебани зібралось чимало. Пані Олена вправно чаклує над своїм квітковим дивом та розповідає захоплюючу історію.

Основи ікебани зародилися ще у глибоку давнину. Це було підношення божествам різних квітів. У всіх культурах це було. Коли у Японію в VI столітті прийшов буддизм, зародилася традиція ставити парні композиції біля вівтаря Будди. Їх створювали монахи. Вони робили це в монастирях не просто як прикрашання, це була своєрідна медитація і складання мандали з квітів. Тобто це було сакральне дійство. Як відомо, основна ціль буддизму — це досягнення стану Будди, стан просвітлення і повного заспокоєння. Складання цих композицій було практикою, медитацією саме для того, щоб отримати просвітлення та увійти в стан Будди. Слід сказати, що це було таємне вчення і передавалося від вчителя учням, тобто не міг будь-хто прийти до монастиря і навчатися цьому. Це було закритим. Але 1462 року  імператор вирішив влаштувати своєрідний конкурс — виставку серед своїх підлеглих-аристократів, щоб їх розвеселити. Він запросив до столиці всіх найвідоміших майстрів, які складали при монастирях композиції з рослин.

Історія ікебани нерозривно пов’язана з історією школи Ікенобо. Ця традиційна школа була заснована в XV столітті в м. Кіото, в буддійському храмі Роккакудо. Там 45 поколінь ченців носили прізвище Ікенобо, очолюючи однойменну школу. Складаючи чудові композиції, навчаючи інших, вони започаткували ікебану та в нерозривній традиції донесли це мистецтво до наших днів.

У японській ікебані віддзеркалюється природа: в кожній класичній композиції — міні-пейзаж, «лісова галявина» з високими «деревами», середніми «кущами», низькими «травами та квітами». Тому ікебана й асиметрична, адже в природі нема нічого застиглого, все рухається, змінюється. Бо ж коли квіти однакової довжини — це вже «теплиця», а не природна «галявина».

Коли починаєш займатися ікебаною, то починає мінятися погляд на довкілля — на дерева, квіти... Раптом помічаєш, які рослини ростуть біля твого дому, вчишся їх розрізняти. І вже зовсім інше ставлення з’являється до тих «геометричних» букетів, які продають на ринках, до букетів із троянд з однаково довгими стеблами...

«За традицією, ми використовуємо гілки та квіти для створення ідеального образу внутрішньої краси рослин — образу, заснованого на природній формі квітів та дерев, що ростуть у полях, лісах, біля озер. Саме так потрібно ставитися до квітів...» (Ікенобо Сенкей, засновник школи Ікенобо, 1462 рік).

Олена Капранова ділиться таєм-ницями майстерності з присутніми. Усі охочі отримують інструменти та рослини і вправляються у створенні власних композицій. Робота кипить. Готову ікебану можна буде забрати додому.

У розпал творчого процесу урок відвідали Надзвичайний та Повноважний посол Японії в Україні Сумі Шігекі з дружиною.

Ікебану складав

Володимир ГЕНИК.