Погана ознака

Втім, представник «ДНР» Денис Пушилін поклав відповідальність за підпал на українських диверсантів: «Нами вже розпочато розслідування цього кричущого нічного інциденту. На даний момент є багато версій, одна з яких, найімовірніша, — дія диверсійно-розвідувальної групи. Правоохоронні органи ДНР уже кинули всі сили на викриття і пошук винних. Від імені уряду республіки я б хотів висловити крайнє обурення тим, що сталося».

У ситуації, коли експерти говорять про фактичний зрив реалізації Мінських домовленостей, підпал машин спостерігачів — погана озна-ка. Добре, якщо йдеться лише про провокації або спробу чинити тиск на працівників місії. Значно гірше, якщо мета підпалу — перешкодити здійсненню функції спостерігачів упродовж певного періоду часу. Адже серпень — найзручніший час для проведення великої воєнної операції на Донбасі.

Можливі шляхи розвитку конф-лікту для російського видання «ЕЖ» аналізує професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань:

— Можливі дві версії. З одного боку, в районах, непідконтрольних Україні, у ЗМІ бойовиків та в ро-сійських ЗМІ, які там транслюються, ведеться цілеспрямована кампанія, яка розпалює антизахідні і конкретно антиєвропейські настрої. Перебуваючи в Росії, з цим теж можна зіткнутися — засоби масової інформації створюють відчуття, що проти Росії ополчилися всі, що це підступи імперіалістів і нехорошого Заходу і так далі. Нагнітається атмосфера «обложеної фортеці» і пошуку зовнішнього ворога.

Те ж саме, але в ще більшій мірі, відбувається на окупованій території Донбасу. Там іде й антиукраїнська кампанія, постійно чути розмови про «фашистський переворот у Києві, організований Заходом». Зрозуміло, коли створюється така атмосфера ненависті, з’являється ризик: як ми знаємо, рушниця, що висить на стіні, має вистрілити.

Але не можна виключати і того, що підпал машин був здійснений цілеспрямовано, щоб залякати ОБСЄ, зірвати моніторинговий процес і, в підсумку, Мінські домовленості.

З українського боку претензії до ОБСЄ є. Якщо говорити конкретно про моніторингову місію, то до неї ще недавно було дуже багато запитань. По-перше, спостерігачі часто просто не доїжджали до гарячих точок. І як вони могли тоді фіксувати порушення? По-друге, коли починалася стрілянина, деякі машини просто розверталися і їхали. І, по-третє, у складі ОБСЄ були представники Росії. Якщо говорити з бійцями на передовій, то можна почути, що вони не люблять, коли до них приїжджає ОБСЄ, тому що там є представники Росії та дружніх до неї країн. І після того, як така група проїжджає пости, по їх розташуваннях починається прицільний вогонь. Збіг це чи ні — я не можу сказати, але недовіра до місії ОБСЄ є. Хоча в останні дні ситуація покращилася, ОБСЄ представлена ширше й активніше відвідує гарячі точки. Я сам зараз під Маріуполем, був у Широкиному, і там проїхала група, що з’явилася з української території, але заїжджала і на територію бойовиків.

Крім моніторингової місії, ОБСЄ бере участь у тристоронньому форматі переговорів, у групах, пов’язаних з вирішенням економічних, політичних і гуманітарних питань. І це вже інший напрямок. З гуманітарними питаннями все зрозуміло. А ось економічні питання складніші, тому що неясно, як буде відновлюватися інфраструктура Донбасу, яка цілеспрямовано знищувалася бо-йовиками. Із заводів, розташованих на цій території, в Росію вивозилося обладнання — і як ОБСЄ планує сприяти відновленню таких об’єктів? Або як вони контролюватимуть проведення виборів? Треба розуміти, що вибори на українському Донбасі й на окупованих територіях — різні речі, і в обох процесах ОБСЄ братиме участь. Але якщо з виборами на українському Донбасі все більш-менш зрозуміло, то майбутнє прописаних у Мінських угодах виборів на окупованих територіях поки що в тумані. Зараз ніяких умов для цього нема, й ОБСЄ тут у досить складному становищі.

Очевидно, якщо відбудеться якийсь наступ, то він відбудеться за вказівкою Кремля і за підтримки російських військ. Самостійно ніякі «ДНР» і «ЛНР» нічого зробити не можуть. Впродовж останніх місяців на маріупольському напрямку було затишшя, основний обстріл і бої точилися навколо Донецька. А вчора українські позиції біля Маріуполя обстрілювалися досить інтенсивно. Чи варто чекати масованого наступу? На маріупольському напрямку, скоріш за все, ні, бо Ма-ріуполь неодноразово згадувався країнами Заходу як «червона лінія», перетин якої загрожує новими санкціями. Якісь наступи можуть бути на донецькому напрямку, але вони будуть локального характеру. Росія зараз стикається з досить сер-йозними економічними проблемами і навряд чи підставлятиме себе під загрозу додаткових санкцій.

Це — якщо говорити про раціональні аргументи. Зрозуміло, однак, що у диктаторів часто переважає ірраціональне. Й оскільки Путін у деяких питаннях діє, реалізуючи власні комплекси «а-я-їм-усім-покажу», не тільки Україні, але й Заходу, то виключати наступу не можна.

Джерело: http://www.ej.ru.