Лев, що став всемилостивим

Згідно з церковним переказами великомученик і цілитель Пантелеймон народився у місті Нікомидії в сім’ї знатного язичника Євсторгія. Мати його — Єввула — була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юним. Батько віддав Пантолеона (таким спочатку було його ім’я) в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак почав навчатися лікарському мистецтву у знаменитого в Нікомидії лікаря Євфросина і став відомий імператору Максиміану (284—305), що захотів бачити його при своєму дворі.

У той же час у Нікомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, що вціліли після спалення 20 тисяч християн у Никомидійській церкві в 303 році. Якось пресвітер Єрмолай покликав юнака до своєї оселі і розповів про християнську віру. Після цього Пантолеон щодня відвідував священномученика.

Якось юнак побачив на вулиці укушену єхидною мертву дитину. Пантолеон почав молитися Господу Ісусу Христу про воскресіння померлого. Він твердо вирішив, що у разі здійснення його молитовного прохання стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах у Пантолеона.

Після цього дива Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з ім’ям Пантелеймон (всемилостивий). Коли батько святого побачив, як син зцілив сліпого, закликавши ім’я Ісуса Христа, то увірував і хрестився разом з прозрілим сліпим.

Після смерті батька Пантелеймон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Він безоплатно лікував усіх, хто звертався до нього. Залишивши інших лікарів, жителі почали приходити тільки до нього.

Із заздрощів лікарі донесли імператору, що Пантелеймон лікує християнських в’язнів. Максиміан вмовляв його спростувати донос і принести жертву ідолам, але Пантелеймон визнав себе християнином і на очах імператора зцілив хворого іменем Ісуса Христа. Розгніваний Максиміан стратив оздоровленого, що прославив Христа, а самого Пантелеймона віддав на жорстокі тортури.

Великомученика кинули на розтерзання диким звірам у цирку. Але звірі лизали його ноги і відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Глядачі піднялися з місць і почали кричати: «Великий Бог християнський!» Розлючений Максиміан наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив Ім’я Христове, а Пантелеймону повелів відрубати голову.

Коли голову відсікли, із рани потекло молоко. Маслина, до якої був прив’язаний святий, у момент його смерті вкрилася плодами. Багато присутніх при страті увірували в Христа. Тіло святого, кинуте у вогонь, залишилося неушкодженим і було поховане християнами (305 р.).

Святі мощі великомученика Пантелеймона частинками розійшлися по всьому християнському світу: чесна глава його зберігається нині в Афонському монастирі, який носить його ім’я.

Пантелеймон-цілитель шанується православною церквою як грізний святий, покровитель воїнів. Ця сторона шанування розкриває його перше ім’я — Пантолеон, що означає «лев у всьому». Друге ім’я, дане при хрещенні, — Пантелеймон, тобто «всемилостивий», розкривається із шанування великомученика як цілителя. У західних християн він вважається покровителем лікарів.

Православна церква ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона згадує також при здійсненні таїнства Соборування, освячення води і в молитві за немічного.

У XIV ст. в Україні св. Пантелеймона ще називали Палієм. Селяни глибоко шанували пам’ять Палія й остерігалися братися в день його пам’яті за будь-яку роботу, щоб він не побив за це громом. У давнину на Пантелеймона особливо боялися грози і вважали, що «хто на Палія працює, у того гроза спалить хліб».