Парне молоко не п’ють

«Згідно з цим законом, — зауважила заступник керівника проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні» Яна Добідовська, — створюється єдиний компетентний орган. Наразі цю роль відіграє Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, яка згодом буде трансформована в Державну службу безпечності харчових продуктів та захисту споживачів».

У президента Асоціації свинарів України Артура Лози своє пояснення причин тих труднощів, з якими стикалися розробники «харчового» закону. «Ми зараз переходимо від філософії контролю за кінцевим продуктом харчування до філософії контролю самого процесу виробництва — від лану до столу. І, як показує світова практика, ця система працює значно ефективніше, ніж попередня», — зауважив він.

Зрештою, Україна була зобов’язана ухвалити згаданий закон. На цьому наголосила заступник директора департаменту ветеринарної медицини Державної ветеринарної та фітосанітарної служби Ольга Семенчук. За її словами, Угода про асоціацію України з ЄС передбачає наближення нашого національного законодавства до європейських вимог, й одним із ключових пунктів є наш «харчовий» закон, який включає в себе гігієнічний пакет Євросоюзу. Йдеться про основні регламенти ЄС, які регулюють питання фітосанітарних заходів.

Втім, з’ясувалося, що зобов’язання щодо забезпечення харчової безпеки на рівні світових стандартів Україна взяла на себе значно раніше — ще тоді, коли оформляла своє членство у Світовій організації торгівлі (СОТ). Про це нагадала радник з питань харчового законодавства проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Інвестиційний клімат в аграрному секторі України» Катерина Онул. Вона, зокрема, сказала: «В цій угоді із СОТ зазначено, що міжнародними стандартами в даному випадку є стандарти Кодексу Аліментаріус (Codex Alimentarius). Європейське законодавство, яке було взято за основу в цьому нашому законі, також ґрунтується на міжнародних стандартах цього кодексу».

Що важливо: на міжнародні стандарти Кодексу Аліментаріус переходять і країни Митного союзу, який нині пере-йменований на Єдиний економічний простір. А це означає, впевнена Катерина Онул, «якби Україна не прийняла цього закону, ми були б змушені працювати і торгувати лише всередині своєї країни, без можливості вийти на міжнародні ринки, а отже, і без можливості нарощувати власний експортний потенціал». Отож закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» є вхідним квитком не лише на ринки ЄС, а й на інші міжнародні ринки.

Один із основних принципів безпечності харчової продукції в усіх розвинених країнах, нагадала Катерина Онул, полягає у відповідальності операторів ринку за свою діяльність. І кожен з тих, хто відступає від встановлених правил безпечності виробництва, зберігання, переробки та реалізації продукції, несе за це персональну відповідальність. Такий же підхід запроваджує й український «харчовий» закон.

Він також запроваджує систему управління безпечністю продукції НАССР. Остання, як відомо, була сформована ще кілька десятиліть тому американським космічним агентством NASA. Потреба в ній диктувалася необхідністю гарантування безпечності харчових продуктів для астронавтів, коли ті вирушали у довготривалу космічну подорож. Та невдовзі з’ясувалося, що саме таких підходів до безпечності харчування потребують і земляни. Відтоді технологія НАССР набула поширення не лише в США, а й у європейських та інших країнах світу.

Фахівці називають систему НАССР «рятувальним жилетом для бізнесу», бо вона дозволяє йому самостійно і по-стійно контролювати безпечність та якість харчової продукції на всіх етапах її просування від поля до споживачів. І в разі виникнення якихось негараздів оператори ринку можуть оперативно реагувати на їх усунення.

Що важливо, наголосила Катерина Онул, в «харчовому» законі міститься вимога до запровадження системи НАССР. А стосовно сертифікації за цією системою виробник ухвалює самостійне рішення —  вдаватися йому до таких дій чи ні. Бо за це йому доведеться платити кошти.

«Якщо будуть вироблятися безпечні харчові продукти, якщо підприємства матимуть систему НАССР, то повернеться довіра споживачів. Таке виробництво буде більш конкурентоспроможним порівняно з тими компаніями, які не запровадять у себе відповідні системи управління безпечністю харчування», — сказала Катерина Онул.

І це не єдина перевага. Як підкреслювали учасники засідання прес-клубу, до підприємств, які працюють за вимогами НАССР, зростає довіра і з боку партнерів. Бо для них це позитивний сигнал, який засвідчує, що з таким виробником можна мати надійні ділові стосунки.

Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» ухвалений Верховною Радою ще минулого року. Відтермінування набуття чинності знадобилося для того, щоб сільгоспвиробники, переробники та інші оператори ринку могли належним чином підготуватися до його реалі-зації. Проте Катерина Онул впевнена, що його імплементація буде непростою.

З цим згоден і керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола Гриценко. «Закон досить важливий, — підкреслив він, — і цілком відповідає європейським нормам, однак є одне «але». Річ у тім, що структура нашого сільськогосподарського виробництва дещо інша, ніж у ЄС. Сьогодні найбільша проблема його впровадження на місцях і саме в секторі малих та середніх виробників».

У країні нараховується 4,6 мільйона особистих селянських господарств. Вони роблять вагомий внесок у сільгосп-виробництво. У таких секторах, як виробництво тваринницької, овочевої, плодово-ягідної продукції, виробляють левову частку від загального обсягу. Тож постає питання: а що робити з особистими селянськими господарствами — впроваджувати в них хоча б елементи простежуваності сільськогосподарської продукції?

Над вирішенням цієї проблеми «АгроІнвест» працює впродовж року. Зокрема, для малих сільгоспвиробників розроблено два посібники — методичні рекомендації. Один стосується сфери впровадження елементів системи НАССР для тваринницької продукції, другий — для рослинницької. Матеріал подається в популярній формі, щоб виробникам було зрозуміло, як діяти на практиці з максимальною вигодою для себе. «АгроІнвест» підготував і 24 консультантів, які можуть надавати допомогу дрібним сільгоспвиробникам у підготовці ними пакетів документів для того, щоб проводити сертифікацію чи запроваджувати елементи НАССР у практику. Така робота здійснюється в шести регіонах. «Досить складно, але процес пішов», — сказав Микола Гриценко.

Однією з проблем впровадження системи НАССР в Україні є подвірний забій худоби. Віднедавна почала поширюватися думка, ніби ця проблема вже остаточно вирішена. Та Микола Гриценко запевняє, що це зовсім не так: «У багатьох випадках ситуація залишилася незмінною: тварин забивають в антисанітарних умовах».

Що потрібно робити, аби допомогти селянам у вирішенні цієї проблеми? «АгроІнвест» нині впроваджує два проекти, які передбачають створення сервісно-забійних цехів. Сільське населення зможе, таким чином, у нормальних санітарно-гігієнічних умовах здійснювати забій тварин і передпродажну підготовку. І відразу ці цехи готуються до сертифікації за системою НАССР. Коли ми говоримо про безпечність та якість кінцевої харчової продукції, то маємо розу-міти, що такі її параметри значною мірою залежать від безпечності та якості сировини, яка використовується при виробництві. «Тому потрібно, як і в Європі, впровадити систему GlobalGAP. Вона передбачає сертифікацію сільськогосподарської сировини».

На думку учасників засідання прес-клубу, попри всі переваги «харчового» закону, для вирішення проблем, пов’язаних з безпечністю та якістю харчів в Україні, потрібно розробити цілу низку інших законів та нормативних актів. Виробники готові до їх впровадження, бо розуміють, що лише таким чином можуть витримати конкуренцію, яка загострюється як на внутрішніх, так і на зовнішніх продовольчих ринках.

Вкрай важливо, щоб такі підходи сприйняли й самі споживачі харчової продукції. Бо якщо американський фермер, який виробляє молоко, перед споживанням пастеризує його на виробництві, то ми наразі помилково вважаємо найякіснішим парне молоко від бабусиної корови, яку вона подоїла вручну. Що, зрештою, також є нонсенсом для цивілізованого світу.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ.
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань.