Переговори на шляху в нікуди

У світі слів та інтерпретацій

Новий раунд переговорів необхідний тому, що Мінські угоди (у варіанті 12 лютого 2015 року) перестали працювати, а нічого нового для врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі ніхто досі не придумав. І, судячи з усього, придумати поки що не може. Розбіжності починаються з фундаментального визначення. Представники Німеччини, Франції та України обґрунтовано вважають однією із сторін конфлікту Росію, а російські представники, як і раніше, наполягають на своїй ролі посередника між Києвом і «народними республіками».

Щоб цю розбіжність обійти, була створена Тристороння контактна група з представників України, Росії та ОБСЄ із залученням до роботи для узгодження документів керівників «ДНР» і «ЛНР». Про легалізацію «народних республік» при цьому не йшлося. Як зрозуміле, передбачалося, що виконання Мінських домовленостей забезпечують не підписи сепаратистів, а словесні гарантії російських керівників. У тому числі і слово президента Росії.

Як показав розвиток ситуації, покладатися на це слово не можна. Інтерпретації і вільні трактування зобов’язань не дозволили виконати навіть першого пункту досягнутих угод. Замість повного і негайного припинення вогню знизилася тільки інтенсивність стрілянини, а відведення важкої техніки від лінії зіткнення перетворилося на неконтрольоване переміщення артилерії, систем залпового вогню і танків, що надходять сепаратистам з Росії. З боями «місцевого значення» і щоденною загибеллю солдатів та мирного населення.

«Цікаві» означає провальні

Незважаючи на очевидний провал воєнної складової Мінських угод, ватажки терористів і російські куратори вимагають якнайшвидшого втілення в життя їх політичної частини — зміни Конституції України з урахуванням особливого статусу окремих територій Донбасу і проведення місцевих виборів на цих територіях. При цьому ніким не обрані озброєні до зубів бандити намагаються диктувати українській державі умови. І загрожують відновленням військових дій по всій лінії фронту.

Зміна Конституції, згідно з останніми висловлюваннями сепаратистів, повинна супроводжуватися відмовою України від Криму, а місцеві вибори, за їхніми планами, пройдуть під дулами автоматів без участі українських політичних партій і без спостерігачів ОБСЄ. Але зате, відкрито знущаються бандити, будуть збережені територіальна цілісність і суверенітет держави.

На зустрічі «нормандської четвірки» в Парижі 10 червня представники Росії спробували розгорнути дискусію щодо виконання політичної та гуманітарної частини Мінських угод, але наштовхнулися на жорстку позицію Німеччини, Франції та України, які солідарно заявили, що без повного припинення вогню з боку «республік» подальший прогрес у «мінському процесі» неможливий. Таку ж відсіч отримала пропозиція російської сторони розширити склад Тристоронньої контактної групи, включивши до неї як рівноправних членів представників «ЛНР» і «ДНР», з наданням їм офіційного статусу.

Напружені суперечки з російською делегацією тривали більше шести годин. У спробах зрушити переговори з мертвої точки і перейти до конструктивних обговорень взяли участь тепер уже колишній представник ОБСЄ в Три-сторонній контактній групі Хайді Тальявіні та її можливий наступник (ім’я не називається). Був присутній також голова спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Ертугрул Апакан. Але зусилля залишилися марними. Заступник Сергія Лаврова Григорій Карасін назвав паризькі контакти цікавими. У подібних випадках це синонім провалу.

Альтернатива «Мінську» — блокада

Незважаючи на тупикову ситуацію в «нормандській четвірці», 16 червня вкотре збереться Тристороння контактна група. Перший і, ймовірно, єдиний пункт її порядку денного: що робити далі? А конкретніше — в який бік рухатися. Якщо метою «мінських угод» є глибоке заморожування конфлікту і перетворення «окремих районів Донбасу» в українське Придністров’я, всі зусилля необхідно спрямувати на припинення вогню і посилення контролю на лінії розмежування. Перетворення цієї лінії в укріплений кордон на замку.

Судячи з усього, президент України схиляється саме до цього варіанту. А призначення голови управління Генпрокуратури Павла Жебрівського головою Донецької обласної державної адміністрації замість Олександра Кіхтенка — чіткий сигнал, що від російських найманців і місцевих сепаратистів відгородяться не рідкими армійськими блокпостами, а добре обладнаною лінією укріплень по всій лінії оборони. З прикордонниками і митниками.

Таку перспективу, попри лемент про майбутню гуманітарну катастрофу на окупованих територіях, відстоює голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль і ті, хто не соромиться вимовляти вголос незвичне слово «блокада». Блокада, хоча й елемент війни, але під час неї кожен день гинуть люди. А заморожений конфлікт з добре орга-нізованою блокадою в наших умовах скоріше призведе до ліквідації вогнища тероризму і до повернення окупованого Криму, ніж погано організовані воєнні дії.

У рамках Тристоронньої контактної групи і в контексті Мінських угод питання «глибокого заморожування» конфлікту на Донбасі і в Криму обговорювати, звичайно, не можна. Але в рамках «нормандської четвірки» діалог трійки з Росією на таку тему можливий і навіть імовірний. Сьогодні це єдина альтернатива «Мінську», який веде в нікуди.

Якщо в Кремлі наживку проковтнуть, вирішать, що з допомогою заморожування конфлікту можна зберегти обличчя, вийти з війни і послабити економічні санкції Євросоюзу, — Бог їм на поміч. Тривалий і такий, що влаштовує усіх, перепочинок в обстановці відносної безпеки дозволить нашій країні зосередитися на відновленні економіки, на реформах й організації життя «по-новому».

А заживемо по-новому — поговоримо з ворогом по-іншому.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.