Десять втрачених цивілізацій

До вашої уваги — десять стародавніх цивілізацій, культура яких практично втрачена, але сам факт, що ми про них все ж знаємо, вселяє оптимізм. Можливо, і наш час будуть пам’ятати, тільки не хотілося б, щоб про культуру рубежу XX—XXI століть археологи майбутнього судили тільки за залишками актуального мистецтва.

1. Майя

Класичний приклад цивілізації, більша частина спадщини якої безповоротно загублена. Дивовижно красиві палаци й цілі міста колись могутнього народу, що населяв півострів Юкатан (територія сучасної Мексики, Белізу і Гватемали), зараз практично зруйновані або поглинуті джунглями.

Розквіт цивілізації майя припав на перше тисячоліття нашої ери: вони створили складний календар, придумали писемність і математичні формули, розробили інженерні конструкції, що дозволяли їм будувати величезні піраміди і багатоступінчасті системи зрошення сільськогосподарських угідь.

Поступове згасання цивілізації почалося близько 900 року, тобто задовго до візиту Христофора Колумба на американський континент. Історики досі точно не знають, що послужило причиною втрати колишньої могутності і загибелі майя, проте, за деякими версіями, винні міжусобні війни і погіршення клімату, через що почався голод, і майя були змушені покинути свої міста.

2. Індська цивілізація

Одну з найбільших цивілізацій давнини називають також Хараппською (місто Хараппа було одним з її центрів). Число жителів долини річки Інд у період розквіту цивілізації досягало 5 мільйонів осіб — близько 10% від загального населення світу на той час.

Хараппці могли похвалитися розвиненою металургією, монументальною архітектурою, скульптурою, живописом й унікальною писемністю, яка, до речі, досі не розшифрована. Індський народ активно торгував з Месопотамією, Шумером, Аравією та державами Середньої Азії.

Високий рівень культури і промисловості не врятував Хараппську цивілізацію від загибелі: приблизно 3,5 тисячі років тому велика частина населення долини перемістилася на південний схід, залишивши величезні міста з широкими проспектами, багатоповерховими будинками і системою водопроводу.

Найімовірнішою причиною відходу хараппців з насидженого місця вважається погіршення природних умов. Протягом декількох століть переселенці втратили практично всі досягнення предків, а останні носії хараппської культури були знищені вторгненням аріїв.

3. Острів Пасхи

Заселення острова почалося, за деякими даними, близько 300 року нашої ери, перші жителі прибули зі Східної Полінезії на величезних човнах, які дозволяли долати величезні відстані.

До приходу на Рапа-Нуї (місцева назва острова) європейців тут проживало два племені: «довговухих», які створили знамениті статуї моаї, і «коротковухих», які фактично були у становищі рабів. У XVI столітті «коротковухі» підняли повстання, в результаті якого практично всі представники панівного народу були знищені, а їх культура і писемність швидко занепали.

Зараз про цивілізацію стародавніх рапануйців практично нічого невідомо. На думку вчених, період її розквіту був зовсім недовгим і закінчився з вирубуванням лісів близько 1200 року, після чого населення острова почало скорочуватися — більшість перебралася на інші острови, а інших знищили «коротковухі».

4. Чатал-Гююк

Чатал-Гююк — одне з найдавніших міст світу: його історія почалася понад 9500 років тому. Місто було частиною досить розвиненої неолітичної цивілізації, яка існувала на території сучасної Туреччини.

Від більшості інших поселень того періоду Чатал-Гююк відрізняє унікальна архітектура: в місті не було вулиць у сучасному розумінні цього слова, будинки зводилися впритул один до одного, а входили в них через дах. Жителі займалися землеробством і тваринництвом, вирощували пшеницю і бобові, збирали горіхи і фрукти. Більшість знарядь праці вони виготовляли з обсидіану, причому забезпечували ними й інші поселення.

Чатал-Гююк для свого часу був справжнім мегаполісом — його населення налічувало близько десяти тисяч людей, а археологічні знахідки свідчать про складний сус-пільно-політичний устрій міста і розвинену культуру. Що змусило жителів покинути місто з більш ніж 2000-річною історією — невідомо.

5. Кахокія

Розташовані на території американського штату Іллінойс кургани Кахокії — все, що залишилося від цивілізації індіанців, яка існувала тут задовго до приходу європейців. Кахокія довгий час була найбільшим містом Північної Америки, її площа становила понад 15 км2, а кількість населення досягала 40 тисяч.

109 курганів, що збереглися до нашого часу, — частина церемоніального комплексу, де проводилися різні релігійні торжества. У центрі комплексу розташований знаменитий чотириярусний Монахів курган, розміри якого справді грандіозні — 28 метрів у висоту і 290 метрів у довжину.

Деякі археологічні знахідки свідчать про те, що індіанці з берегів Міссісіпі були прекрасними художниками, скульпторами та архітекторами. Вони створювали прикраси з міді і черепашок, оздоблювали стіни храмів майстерним орнаментом і зображеннями богів та навіть розробили складну систему зрошення полів, у якій використовувалися води річок Міссісіпі та Іллінойс.

Близько 1200 року жителі почали залишати місто. На думку деяких вчених, через страхітливу антисанітарію довкілля, яка стала причиною численних епідемій і голоду.

6. Гебеклі-Тепе

Храмовий комплекс Гебеклі-Тепе був побудований, імовірно, близько десяти тисяч років до нашої ери. Це одна з найзагадковіших споруд давніх епох — про нього практично нічого невідомо.

«Пузатий пагорб» (саме так перекладається назва археологічної пам’ятки) розташований на південному сході сучасної Туреччини. Навколо «Пагорбу» не знайдено жодних слідів поселення, тому історики вважають, що він служив основною релігійною спорудою місцевим кочовим племенам. Швидше за все, у храмі постійно жили кілька служителів культу, а кочівники приходили сюди для проведення обрядів і ритуалів.

Храм побудований у формі концентричних кіл, поверхня його колон прикрашена рельєфними зображеннями тварин і людей. Досі вивчено лише близько 5% території комплексу, тому археологам ще належить відповісти на багато питань, головні з яких — який народ його створив і кому молилися в цьому храмі.

7. Ангкор

Ангкор-Ват — одна з найзнаменитіших пам’яток Камбоджі, проте не всі знають, що храмовий комплекс колись був частиною величезного міста Ангкор, столиці кхмерської імперії. Розквіт Ангкора припав на 1000—1200 роки нашої ери, а кількість його населення, за деякими оцінками, досягала одного мільйона — ймовірно, тоді це було найбільше місто світу.

Існують різні версії щодо того, чому місто занепало — від війни до стихійного лиха. Велика частина руїн, які є чудовими зразками індуїстської архітектури, заросла джунглями, що ускладнює їх дослідження.

8. Фірузкух

Чудовий Джамський мінарет — єдина вціліла до нашого часу споруда міста Фірузкух («Бірюзова гора»), столиці імперії Гурідів, до складу якої входили території сучасного Афганістану, Пакистану та Ірану.

Мінарет побудований у кінці XII століття на честь перемоги султана Гіяз-ад-Діна над газневидами і був однією з головних культових споруд міста, але буквально через кілька десятиліть військо Чингісхана стерло Фірузкух з лиця землі, і про мінарет надовго забули.

На жаль, через важкодоступність пам’ятника і нестабільність ситуації в Афганістані археологи досі не можуть розпочати повноцінні розкопки в цій місцевості. Нещодавно фахівці забили тривогу: повені та землетруси можуть зруйнувати мінарет, тому в терміновому порядку розробляється система заходів щодо його зміцнення та відновлення, адже це єдиний зразок середньовічної культури Гурідів.

9. Ния

Більше 1,5 тисячі років тому Ния була квітучим оазисом, у якому зупинялися на відпочинок каравани, що йшли Великим Шовковим шляхом. Хоча здогадатися про це важко — зараз тут пустеля, посеред якої розташувалося невелике селище Ния, що входить до складу Сіньцзян-Уйгурської автономної області Китаю.

Пустеля надійно сховала руїни дерев’яних будинків, храмів і палаців, тому про існування тут величезного міста довгий час ніхто не підозрював. Ния стала справжньою скарбницею для археологів: тут знайдені сліди безлічі культур і народів, яких пов’язував між собою Шовковий шлях. У місто тисячами прибували купці, вчені, паломники і всілякі авантюристи, що перетворило його в киплячий котел, у якому «варилися» цивілізації Китаю, Європи, Африки та Центральної Азії.

Поступово Шовковий шлях втратив своє значення: торговці дедалі частіше обирали морські подорожі, тому Ния занепала. Зараз залишки цього унікального культурно-історичного поселення ретельно ви-вчають археологи.

10. Поселення на Набта-Плайя

Важко повірити, але на території сучасної Сахари колись жив народ з високорозвиненою культурою і наукою — про це свідчать залишки стародавньої обсерваторії, яка, ймовірно, була побудована 7—6,5 тисячі років до нашої ери.

Жителі поселення на березі озера Набта-Плайя вміли обпалювати і розписувати кераміку, займалися скотарством і землеробством.

Астрономічна споруда, яка на тисячу років старша за Стоунхендж, дозволяла мешканцям цих місць визначати день літнього сонцестояння, за яким щороку починався розлив озера — так вони дізнавалися, що пора переселятися на «зимові квартири». Як і багато інших стародавніх міст, поселення на озері Набта-Плайя знищив клімат — поступово він ставав дедалі посушливішим, і, врешті-решт, люди покинули ці місця.

Джерело: vsviti.com.ua.