Здоров’я вам, діду Атахане!

Зустрітися з ветераном порадив мені мій давній друг Вахід Гусейнов, співробітник Одеського національного морського університету, запевнивши в тому, що «це дуже цікава людина». І ми домовилися з ним, що з хлопцями, молодим поколінням, поїдемо до фронтовика, допоможемо по господарству і послухаємо його розповіді про війну, про життя.

Приїхали в гості до ветерана на його садову ділянку. Справа в тому, що, вийшовши на заслужений відпочинок, Атахан Набієвич зайнявся садівництвом і бджільництвом. Добре, що в ті роки землю під садові ділянки роздавали людям праці безкоштовно. У 1986-му товариству садівників і бджолярів «Таїровське», членом якого є дід Атахан, під розміщення пасік на осінньо-зимовий період відвели земельний наділ площею 1,4 гектара в Овідіопольському районі. Територію розбили на 24 частини — за кількістю членів товариства, і кожен з них отримав ділянку. Зараз тут багато фруктових дерев, пасіка. Доглядати ветерану за цим господарством дедалі важче за станом здоров’я. Ми допомогли йому прибрати ділянку, побілили дерева. Сіли перепочити.

Й ось сидимо ми з дідом Атаханом в тіні фруктових дерев, п’ємо чай по-азербайджанськи з його власним медом і ведемо неспішну бесіду.

Дід Атахан — неординарна особистість. Він — правнук найвідо-мішого в СРСР довгожителя Ширалі Муслимова. Про нього ще зовсім недавно гриміли газети всього світу. Адже народився Ширалі Муслимов у 1805-му, при імператорові Олександру I, а помер у 1973-му, проживши 168 років. З них півтора століття він пас овець і разом з отарою проходив по 10—15 кілометрів за день. У 136 років Ширалі Муслимов втретє одружився на 57-літній Хатумі-ханум Нурієвій, і в них народилася дочка. Горець став найстарішим батьком у світі. У 163 роки він згадав, що ніколи в житті не літав. Не бажаючи померти, не випробувавши цієї радості циві-лізації, одягнув папаху, парадний халат і вирушив в аеропорт. Повітряну подорож старець переніс відмінно, хоча й особливого захоплення при погляді з неба на нашу грішну землю не відчув. Ймовірно, він був найстаршим пасажиром в історії авіації — ще один рекорд довгожителя. Сам Ширалі Муслимов стверджував, що прожив довге щасливе життя, ніколи не відчував вантажу свого віку, йому завжди допомагали ба-дьорість духу і почуття гумору.

Дід Атахан дуже скромна людина, але в нього також цікава біографія. Народився він у 1922 році в горах, в селі Барзаву Лерикського району Азербайджану. Коли сповнилося 18, призвали в армію. Служив Атахан Фарзалієв у Ленін-градському військовому окрузі і з перших днів війни брав участь у боях. Потім був довгий важкий бо-йовий шлях до самого Берліна. Був кілька разів контужений, тричі поранений. За свій героїзм, за подвиги старший лейтенант Фарзалієв нагороджений орденами Червоної зірки та Великої Вітчизняної війни I ступеня, медалями «За відвагу», «За оборону Ленінграда». А до 60-річчя Перемоги вже незалежна Україна відзначила ветерана орденом «За мужність».

Після війни військову частину Фарзалієва перевели в Одесу. Невдовзі його демобілізували за станом здоров’я. Й Атахан Набієвич, як і всі солдати та офіцери тієї далекої пори, активно включився у відбудову народного господарства країни. Тут, в Одесі, оселився, тут зустрів свою майбутню дружину, виростив двох синів і дочку. У діда Атахана нині велика родина: сім онуків і правнуків, а загалом — 17 осіб.

Незважаючи на важкі поранення, Атахан Фарзалієв усе життя трудився. Спочатку працював шофером, потім завгаражем на Одеському експериментальному заводі. Через кілька років став начальником транспортного цеху заводу «Верстатонормаль». З цього підприємства його урочисто провели на заслужений відпочинок.

Дід Атахан захоплюється бджолами професійно. Він — заслужений бджоляр України. Бере участь у різних конференціях, форумах, присвячених розвитку цієї галузі. Коли президентом був Віктор Ющенко, теж професійний бджоляр, Атахан Набієвич зустрічався з ним в Одесі. Президент цікавився у ветерана про його життя, про його пасіку, про розвиток бджільництва. Зійшлися на тому, що Україна може бути лідером з експорту меду у світі.

Атахан Фарзалієв — інвалід першої групи. Осколки ворожих снарядів, які глибоко засіли в тілі, досі нагадують про себе ниючим болем. Але оптимізму, працездатності від цього не меншає. Його сьогодні радує велика сім’я й улюблена робота, можливість займатися улюбленою справою — бджільництвом.

Діда Атахана часто запрошують на зустрічі з молодим поколінням, щоб він поділився своїм життєвим досвідом, розповів про важкі роки війни, про героїзм воїнів. Держава й адміністрація області теж не забувають ветерана: йому виділили автомобіль «Ланос» як засіб протезування та гараж на кооперативній стоянці.

Зі своєю історичною батьківщиною Атахан Фарзалієв постійно підтримує стосунки, зустрічається з молодим поколінням азербайджанців Одеси, розповідає їм про війну, про життя, про те, як треба любити свою країну. Розповідає дуже цікаво, з любов’ю до України і до історичної батьківщини, до життя. Іноді в його голосі вчуваються нотки смутку, ностальгія за рідними місцями, і він одразу переводить розмову в інше русло.

З ним можна говорити дуже довго, на будь-яку тему, не помічаючи, як біжить час. Я дуже вдячний своєму другові Вахіду, що він познайомив мене з такою цікавою, мудрою людиною. Дай вам Боже здоров’я і довгих років життя, діду Атахане!

Фаміл НАБІЄВ,
член Конгресу азербайджанців України.
м. Одеса.