Зерно проростало 25 років

Ось стаття О. Олійникова з промовистою назвою «Коріння Одеси» у «Чорноморській комуні» за 14 жовтня 1990 року, де читаємо про першу згадку (яка багатьом історикам була давно відома): «Перша згадка про нього відноситься до 1415 року, коли Качибей був уже порівняно значним портом, звідки вивозилося зерно...».

Але ось остання фраза з цієї статті — пророча? крамольна? смілива? сенсаційна? чи як її назвати? — звучала так: «Таким чином, цього літа ми сміливо могли б відзначати 575 річницю першої згадки про Одесу в Литовському літопису як про місто Кочубей».

Себто, як бачимо, Олег Олійників посіяв зерно ідеї кільком десяткам чи й, може, сотням читачів нашої найулюбленішої газети! Які ж корінці воно пустить? — думалося тоді автору. Але — леле! — знадобилося цілих 25 років, поки воно проросло і дало щедре коріння.

Кажуть, крапля камінь довбає.

На сторінках Олегової книжки «Украина и Черноморский флот», виданої 1992 року у перекладі російською мовою групою одеських військових (полковник А. Русин, подполковник Г. Темко, подполковник А. Воловин, майор И. Чернецкий), читаємо на стор. 6: «…Но есть доказательства, что отдельные вооруженные славянские корабли появились в водах Черного моря. Так, например, в 1415 году польский король Владислав отправил из Коцюбеева (так тогда назывался город-порт, который ныне носит гордое имя Одесса) несколько судов с хлебом в осажденный турецкими войсками Константинополь». Й Олег Олійників дає посилання на книгу німецького професора Надлера «Одесса в первые эпохи ея существования» (Одесса, 1893 г., стр 12).

У газеті «СіЧ» від 14 січня 1994 року Олег Олійників знову називає ту саму дату у статті «Хто розбудував наше місто?». Тут є такі слова: «Саме в цей час на місці сьогоднішньої Одеси виникає поселення Качибей. Перша ж згадка про нього відноситься до 1415 року, коли Качибей уже був порівняно значним портом, звідки вивозили зерно. Коли ж у 15 ст. Качибей знову потрапив під залежність татарів, васалів Османської імперії, то був перейменований на Хаджибей…»

Кажуть крапля камінь довбає… Тому знову Олег Олійників закінчує свою статтю такими ж словами: «Таким чином, ми сміливо могли б відзначити і річницю першої згадки про Одесу в Литовському літопису як про місто Кочубей».

Нарешті за цю справу береться серйозний і досвідчений одеський історик. Того ж 1994 року Олесь Болдирев публікує у газеті «Юг» свої статті і заходами редактора Юлія Мазура видає книжку «Одесі — 600». Але знову нема пророка у своїй вітчизні! Через два роки вона перевидається аж у Данії.

Та знову тиша. Корінці не проростають.

Проходить ще 10 років, і до того зерна, закинутого Олегом Олійниковим, і политого Олександром Бол-диревим, береться відомий письменник Богдан Сушинський. У газеті «Одесские известия» за 3 вересня 2005 року, а потім у розлогому інтерв’ю з Іваном Нєновим (та ж газета за 8 жовтня 2005-го) він підтримує справжню дату народження міста.

Але письменник, на жаль, не згадав у цих публікаціях ні Олега Олійникова, ні Олександра Болдирева. Тому на захист Болдирева стають нові люди. Заходами енергійної Ірени Ткач, голови обласного Педагогічного товариства ім. проф. Г. Ващенка здійснюється повторне видання книжечки з передмовою самої пані Ірени.

Іще рік-два-три панує мовчанка.

І нарешті 2014 року — мабуть, тому, що все-таки 600 років аж занадто кругла дата — молода поросль одеситів — істориків, журналістів — підхоплює ідею. Наприкінці літа 2014-го створюється самодіяльний організаційний комітет на чолі з Валерієм Лівериновим. Реєструються, збираються на засідання, виступають, пишуть! Створено громадську організацію «Одесі — 600». Туди залучені Тарас Гончарук, Анатолій Мисечко, Олена Бачинська, В’ячеслав Кушнір, Володимир Кудлач, Сергій Савченко, Наталя Болдирева, Олена Синявська, Надія Яшан, Костянтин Тіганій, Тарас Максим’юк, депутат міськради Олександр Остапенко, просвітянин Олександр Степанченко, Геннадій Чижов, Анатолій і Галина Кравченки. До них долучаються і старші дослідники, деякі депутати, деякі політики. Прийшли студенти університету, інших інститутів. Нарешті Верховна Рада України приймає постанову про відзначення 600-ліття Одеси!

«Чорноморські новини», ті ж самі, що 25 років тому закинули зерно нової ідеї, активно підтримали проростання його, друкують багато новин та інформацій, подають розділи з нової книги професора Тараса Гончарука «Одеса в золотих променях історії».

Аж тепер зерно, посіяне Олегом Олійниковим і газетою «ЧК», почало буяти. І на 25-му році дало плід. Розкішний і привабливий, чия привабливість ростиме з року у рік, аж коли кожен одесит гордо скаже: «Одесі — 600!».

Уже вся Україна відзначає 600-ліття нашого міста. 29 травня 2015 року на базі Одеського національного політехнічного університету відбулася перша Всеукраїнська наукова конференція «Історія Одеси: від середньовіччя до сьогодення (до 600-річчя першої письмової згадки про Кочубіїв — Хаджибей — Одесу)». Її організував знаменитий, запальний новатор, професор Григорій Гончарук, справжній кит історії Одеси.

Отже, щоб зерно ідеї проросло, треба, дорогий читачу, 25 років, чверть століття! Дуже неповоротка і вайлувата історія наша.

Олекса РІЗНИКІВ,
лауреат літературних премій,
двічі репресований за пошуки Правди.