№ 32 (21604) субота 25 квітня 2015 року

На інформаційних стрічках цього тижня практично одночасно з’явилися два повідомлення. Здавалося б, зовсім не пов’язані, вони спочатку не привернули уваги. Відкликання для консультацій турецького посла в Австрії та заява президента Броніслава Коморовського про труднощі, які виникли у польсько-українському історичному діалозі, аж ніяк не порівняти зі зведеннями бойових дій у різних частинах світу або результатами зустрічей глав держав. Але тільки на перший погляд.

Про факти та міфи

Відкликання посла Туреччини спровокувала заява парламенту Австрії, який визнав геноцидом масові вбивства і депортації вірменського населення на присмерку Османської імперії в 1915 році. Складності у польсько-українському діалозі виникли після прийняття Верховною Радою закону «Про правовий статус і вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті».

Верховна Рада підтримала внесення змін до закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону їхньої пропаганди та символіки».

Відповідно до них, заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного і тоталітарного режимів, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму на документах державних органів та органів місцевого самоврядування (місцевих органів державної влади і управління), прийнятих або виданих до 1991 року; на документах, які видані закладами освіти і науки, підприємствами, установами, організаціями до 1991 року; в експозиціях музеїв, тематичних виставках, музейному фонді України, а також бібліотечних фондах на різних носіях інформації; у творах мистецтва, створених до набрання чинності цього закону.

Служба безпеки України 22 квітня затримала активістку одеського «Антимайдану» і так званого «Куликового поля», яка обґрунтовано підозрюється у причетності до низки терактів в Одесі.

Встановлено, що одеситка особисто закладала саморобні вибухові пристрої під час терактів поблизу бізнес-центру «Адміральський» у грудні минулого і березні цього років.

Розслідування масових заворушень, які відбулися 2 травня минулого року в Одесі та призвели до трагічних наслідків, проводилося слідчими підрозділами МВС та слідчими ГПУ за кількома напрямками. Про це, посилаючись на першого заступника генпрокурора Володимира Гузира, повідомляє прес-служба відомства.

За інформацією Володимира Гузира, внаслідок масових заворушень, які відбулися в місті Одесі, загинули 48 та було поранено понад 250 осіб.

Сьомого квітня президент підписав зміни до закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». Головною метою документа, розробленого парламентарями із залученням експертів «Реанімаційного пакету реформ» та громадськості в рамках медіа-реформи, є перетворення державного телебачення в суспільне мовлення.

«Канали суспільного мовлення повинні відповідати, перш за все, потребам звичайного українця, який має право отримувати об’єктивну та повну інформацію з екранів телевізорів», — переконаний Тарас Шевченко, директор Інституту медіа-права, експерт групи «РПР». Він нагадав, що зобов’язання про створення суспільного мовника в Україні зафіксовані також коаліційною угодою та угодою з ЄС.

17 квітня відбулася чергова сесія Березівської районної ради. На порядок денний було винесено 19 питань, 17 з яких запропоновано президією, 2 — депутатами. Щодо останніх, то це «Про звернення депутатів Березівської райради до Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України щодо проведення в Україні децентралізації влади» (запропоноване В.П. Желіховським) та «Про звернення депутатів Березівської райради на підтримку рішення Верховної Ради про визнання Росії агресором» (автором цих рядків — А.В. Ладиненком).

У зв’язку з хворобою В.П. Желіховського і неможливістю взяти участь у роботі сесії запропоноване ним питання, на його прохання, було зняте з порядку денного.

Іноді буває так: спіткнешся об якусь думку, і вона не відпускає тебе, муляє, як ось ця, з мого прадавнього записника: «Я б ніколи не зміг намалювати війну у космосі, після того, як побачив з космосу нашу тендітну Землю, таку маленьку, як шкільний глобус».

І забилося у скронях: чому, ну чому радянський космонавт Олексій Леонов заговорив несподівано про війну у ті далекі й мирні для нас часи, коли у повітрі нею, здавалося, ще і не пахло? Чому він, людина такої мужньої професії, раптом занепокоївся долею планети Земля — такого щедрого і надійного прихистку всього людства?

Коло замкнулося

Історичний віз із військовим супроводом, заганяючи на смерть коней, розбиваючи колеса, вищерблюючи в січах шаблі й втрачаючи вершників, за 546 років приїхав туди, звідки й вирушив — до Любліна. «Ми — діти Вісли і Дніпра, слов’янського коріння й роду…» мала би співати із цієї нагоди, гамселячи плац черевиками, маршову пісню литовсько-польсько-українська бригада. Навряд чи співала. Може, тому, що у ній загубилася іще одна річка — Німан. Чи Вілія. Щем Литви. Може, тому, що завершення шляху у 546 років вимагає більше осмислення, як параду.

Це тільки здається, що давно минуле — сторінка перегорнута і мало важить для сьогодення. Не осмислене, не усвідомлене минуле є блуканням в нетрях, із яких немає виходу. Люблінська унія, з якої почалися великі нещастя Литви, України, Білорусі і Польщі, довго лишалася невивченим уроком. Першою його осмислила Польща. Після чотирьох переділів, які щораз були спробою знищення її державності і нації. Потім Литва. Найменша, вона не тільки дивом вціліла після двох поглинань у круговерті імперських жорен, а й загартувала національну гідність. На відміну від Білорусі, що свідомо обрала роль слухняного сателіта.

Даруйте, редакціє, шановні читачі газети. Для декого це неприємні слова, але з висоти мого віку, а мені вже 82 роки минуло, не можу не сказати відверто, що болить у моїй душі.

Спочатку про наших депутатів. Як же вони перед виборами з ніг падали один перед одним, присягаючи нам служити, захищати, рятувати країну від ворогів!.. Та щось поки що мало від них толку. Що бачимо? Чимало з них прийшло до Ради, аби набити собі кишені чи зберегти раніше награбоване. Зупиніться, нещасні! Скільки вам треба? Ото намалювала я на листочку, де ми всі колись опинимося, — на клаптику землі в півтора-два метри кожному. Нічого туди із собою не візьмемо. Як прийшли на цей світ з голими руками, так і підемо. А от що по собі залишимо... Ті, що кривдили, глумилися над нами, повірте старій, ще довго перевертатимуться у домовині. Не буде їм спокою, доброї пам’яті — не заслужили. Та ще й свої гріхи накладають на поко-ління власних нащадків.

26 квітня — 125 років від дня народження Миколи Зерова (1890—1937), українського поета, літературознавця, перекладача, педагога

«Микола Зеров — не герой легенди, не прижиттєво канонiзований клясик, навiть не автор якогось знаменитого твору... I разом з тим навколо його iмени залишається те магнитне поле, яке було навколо його особи. Зараз нам уявляється Зеров як одна з наймаштабнiших постатей часу, що заповiдався як доба українського вiдродження». Так оцінив роль Миколи Зерова відомий український письменник, доктор філософії, громадський діяч Євген Сверстюк (1928—2014).

Упевнена: більшість зрозуміла, що означають у цьому контексті слова «магнітне поле» — людина, її думки, вчинки, погляди притягують до себе інших. А Зерова навіть найбільші вороги називали «академічним авторитетом». Пояснюючи, що ж то за сила така притягальна, яку мав Микола Костянтинович, дослідники називають довжелезний перелік усіх його багатогранних, воістину енциклопедичних здібностей. Поет, талановитий педагог, літературознавець, перекладач, науковець, критик, блискучий оратор, полеміст, редактор, видавець, знавець 20 мов. А ще він міг прочитати цікаву лекцію про зоряне небо, умів за розташуванням сонця і зірок досить точно визначити час, вражав знанням географії, природознавства...

Від першого Дня землі минуло 45 років, і «зелений» спосіб життя став нормою для багатьох. Та чи всі екологічні звички справді допомагають довкіллю? «Німецька хвиля» (http://www.dw.de) розвіює деякі екологічні міфи.

День землі було встановлено 22 квітня 1970 року для того, щоб спонукати людей уважніше ставитися до довкілля й опікуватися його захистом. За 45 років від першого відзначення Дня землі проблеми забруднення повітря, енергозбереження, раціонального використання відновлюваних природних ресурсів та зниження викидів вуглецю в атмосферу перейшли з царини спеціалізованих зацікавлень екологів у суспільний дискурс.

З метою посилення державного контролю за станом охорони, використання і відтворення рибних та інших водних живих ресурсів у весняно-літній нерестовий період з 15 квітня розпочато операцію «Нерест».

У період нересту на всій території України заборонено будь-яке рибальство та добування водних живих ресурсів. Як виняток, дозволено любительське рибальство з берега однією вудкою з одним гачком та спінінгом з одною блешнею на визначених ділянках рибогосподарських водних об’єктів Одещини.

Команда провідних учених Міжнародного інституту прикладного системного аналізу запропонувала почати відраховувати старість не із 65, а із 74 років.

Таку інформацію автори наукових експериментів повідомили після того, як провели спеціальне дослі-дження. Зокрема, вчені стверджують, що зрілість і похилий вік слід визначати не за абсолютним показником, а по тому, скільки чоловікові або жінці ще залишилося прожити.

Ще кілька років тому кесарів розтин виконувався суворо за медичними показаннями. Нині ж дедалі менше жінок наро-джують природним шляхом. Всесвітня організація охорони здоров’я стурбована цим фактом, пише Meddaily.

Згідно з даними ВООЗ, у світі лише 55 відсотків жінок народжують самостійно. Це пов’язано з тим, що багато породіль просять провести їм кесарів розтин навіть у тих випадках, коли мати і дитина абсолютно здорові. Ця тенденція особливо поширена в розвинених країнах.