Визвольний внесок 416-ї

Напередодні цієї знаменної дати хочу розповісти про бойові подвиги доблесних воїнів 416-ї Таганрозької Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії в складі 32-го стрілецького корпусу 5-ї ударної армії. Про дивізію, яка на 90% складалася з азербайджанців і яка брала безпосередню участь у звільненні Одеси. Дуже прикро, що багато одеситів досі не знають нічого про цих визволителів міста.

Трохи історії про створення національних військових з’єднань. Ще в часи царської Росії, через існування мовного бар’єру, почали формувати військові з’єднання за національним принципом. Ця практика застосовувалася і в часи СРСР, але в 1939-у від неї відмовилися. Після початку війни, у зв’язку з дуже важким становищем на фронті, Державний комітет оборони вирішив повернутися до створення національних військових з’єднань.

1942 рік на війні був дуже жорстоким. Після розгрому в листопаді — грудні 1941-го під Москвою командування фашистської Німеччини почало великомасштабний наступ на Сталінград і Кавказ. Вермахт дуже хотів захопити Баку, який забезпечував фронт пальним більш як на 80%. Радянське командування змушене було терміново формувати нові військові з’єднання, посилити цей напрямок. Наказом командувача військами Закавказького військового округу від 22 лютого 1942 року починається формування 416-ї стрілецької дивізії зі штабом у місті Уджари в Азербайджанській РСР. 22 березня особовий склад дивізії складає військову присягу. З усього її особового складу 11050 осіб, або понад 90%, були азербайджанцями.

У період з травня 1942-го по листопад 1943-го дивізія брала участь у визволенні Північного Кавказу. Особливо відзначилася при звільненні Таганрога, за що отримала почесне найменування «Таганрозька».

Отримавши поповнення з Азербай-джану чисельністю 1500 бійців, з 30 серпня 1943 року по березень 1944-го 416-а дивізія, у складі 5-ї ударної армії, в ході запеклих боїв звільнила південні райони України, в тому числі міста Ма-ріуполь, Мелітополь, Нікополь. За звільнення Мелітополя була нагороджена орденом Червоного Прапора.

26 лютого 1944 року розгорнувся загальний наступ 5-ї ударної армії в напрямку Миколаєва. 28 березня 416-а разом з іншими військовими з’єднаннями звільнила від ворога Миколаїв. Беручи участь в Одеській наступальній операції, 29 березня 416-я дивізія звільнила районний центр Березанку, а наступного дня — села Червоноукраїнку і Нечаяне. 1 квітня дивізія проривається до Тилігульского лиману біля сіл Анатолівка та Червоноукраїнка і, незважаючи на сильну заметіль, з ходу форсує його.

5 квітня 416-а стрілецька дивізія разом з іншими частинами 5-ї ударної армії переходить у наступ з метою визволення Одеси. Наступаючи в напрямку радгоспу імені 1 Травня, до кінця дня вона просунулася вперед на 15—17 кілометрів. У наступні дні, ведучи запеклі бої з ворогом, частини дивізії до 10-ї години 8 квітня оволоділи рубежем Гільдендорф (Красносілка) — Фонтанка.

У ніч з 8 на 9 квітня дивізія звільняє хутір Шевченка, а до 18-ї години 9 квітня займає район Пересипу і до 20-ї години входить у північну частину Одеси. Протягом ночі на 10 квітня були ліквідовані осередки опору противника в районах Балківської, станції «Товарна», південніше вокзалу і площі Жовтневої революції, у міському парку та на Чумці, в результаті чого 10 квітня 1944 року Одеса була повністю звільнена від німецької окупації.

У боях за Одесу 416-а взяла в полон понад 2 тисячі солдатів та офіцерів противника. Втрати дивізії склали 27 осіб. Указом Президії Верховної Ради СРСР за визволення Одеси дивізія була нагоро-джена орденом Суворова II ступеня, а понад 500 бійців — медалями й орденами.

У травні 1944 року дивізія брала участь у Яссько-Кишинівській операції. Потім звільняла Польщу, вела запеклі бої на території країни, яка розв’язала Другу світову війну. Апогеєм героїзму і доблесті воїнів 416-ї стали бої в самому Берліні. Рано-вранці 2 травня бійці Мамедов, Ахмедзаде, Бережний та Андреєв під керівництвом лейтенанта А. Меджидова встановили прапор перемоги над Бранденбурзькими воротами.

416-а азербайджанська дивізія про-йшла бойовий шлях від Кавказу до Берліна, знищивши 23 тисячі і взявши в полон 5474 солдатів та офіцерів ворога. Всього за час війни 14369 бійців і командирів дивізії були нагороджені орденами і медалями, 8 з них стали Героями Радянського Союзу.

Героїзм 416-ї дивізії, проявлений у роки війни, увічнений у музеях слави в містах Таганрог, Ростов, Моздок, Мелітополь; монументах слави на Самбекських висотах поблизу Таганрога. У с. Анатолівка (Первомайський район, Миколаївщина) споруджений пам’ятник «Монумент дружби» на честь подвигу старшого сержанта 416-ї К. Асадова. Жителі села Стрюкове (Миколаївський район, Одещина) увічнили пам’ять гвардії капітана медичної служби М. Гусейнова, присвоївши його ім’я місцевій школі. 8 травня 2013-го в Бессарабці (Березанський район, Миколаївщина) відкрили Мемо-ріал слави та Музей-панораму, присвячені звитяжним синам Азербайджану, які воювали у складі дивізії і поховані в братській могилі цього села.

Минають роки і десятиліття, йдуть із життя люди, які були свідками та активними учасниками тих жорстоких, героїчних і переможних подій. І сьогодні важливо, щоб ім’я кожного солдата, який брав участь у визволенні нашого улюбленого міста, було увічнене в історії, в пам’яті городян. Вважаю, що внесок 416-ї азербайджанської дивізії у звільнення Одеси заслуговує на те, щоб на її честь у місті-герої була названа вулиця, школа, встановлений пам’ятник.

Надир АРАЗ,
член Національного конгресу азербайджанців України.