№ 24 (21596) четвер 2 квітня 2015 року

Польова кухня, саджанці дуба з Хортиці і розпис писанок. Наші волонтери об’єдналися і збираються відзначити День визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників у дусі українських традицій, залучивши до організації заходу козацький театр із Запоріжжя. Серед веселощів не забули і про доброчинність: патріоти обіцяють влаштувати благодійний ярмарок, зібрані кошти від якого спрямують на створення в Одесі реабілітаційного центру для українських військовослужбовців із зони АТО.

Не пусті обіцянки, а об’єднання заради порятунку українських солдатів. Волонтери Одещини запланували масштабний фестиваль у день звільнення міста від фашистських загарбників. З 10 по 12 квітня (з 12-ї дня і до «побєдного») в Кіровському сквері проходитиме патріотичний захід, спрямований на консолідацію сил волонтерських організацій навколо спільної біди — війни РФ проти України та її наслідків для наших захисників.

4 квітня в Одеському національному академічному театрі опери та балету відбудеться масштабний благодійний концерт пам’яті Квітки Цісик. Частина коштів від продажу квитків буде передана на потреби Одеського онкологічного центру для жінок, адже саме рак свого часу забрав життя 44-річної співачки.

Українсько-американська координаційна рада, продюсер Алекс Гутмахер (США) за підтримки Міністерства культури України вперше представлять цей спільний українсько-американський культурний проект «Незабутня квітка», присвячений пам’яті американської співачки українського походження Квітки Цісик.

    Борітеся — поборете!
    Вам Бог помагає,
    За вас правда, за вас слава
    І воля святая!
                Тарас Шевченко.

Випало й мені (див. «Чорноморські новини» за 5 березня) побувати на випуску молодих лейтенантів в Одеській військовій академії.

Складні почуття витали над стройовим плацом молодого військового вишу (як мені розпо-віли, академія створена 2011 року). Незаконна анексія Криму, терористично-сепаратистська колотнеча на Сході України вносили до урочистої події певну долю тривоги. Проте третій випуск військової академії проходив за встановленим порядком (хоча на фасаді центрального навчального корпусу висіло число «144», що означало, з доповіді начальника академії, 144-й випуск). Невже і в період війни з російськими окупантами, що прагнуть відновити імперію, ми повинні пишатися військово-навчальними «папєреднікамі» сучасного українського військового вишу? Адже і кадетське та юнкерське училища московської імперії, і військові училища кривавої «красної армії» в Одесі служили зміцненню окупа-ційного кремлівсько-імперського режиму на нашій українській землі.

«Укрпошта» закликає всіх українців долучитися до національної патріотичної хвилі з підтримки української льотчиці, активної учасниці бойових дій у зоні проведення АТО Надії Савченко.

Національний оператор поштового зв’язку пропонує кожному українцеві власноруч написати листа Надії Савченко та відправити його на адресу: «Савченко Надежда Викторовна, 107076, г. Москва, ул. Матросская Тишина, дом 18, ФКУ СИЗО-1 УФСИН РФ».

ОкремІ проросійські ЗМІ розповсюджують фейкову інформацію про те, що нібито Державна прикордонна служба України незаконно застосувала зброю проти громадян Молдови на ділянці відділу прикордонної служби «Степанівка» Білгород-Дністровського загону.

Держприкордонслужба відразу перевірила викладену в повідомленнях інформацію, в результаті чого було встановлено, що вона повністю не відповідає дійсності. Це підтверджується попередніми висновками роботи комісії з одностороннього роз-слідування цієї провокативної ситуації. Зокрема і тим, що зброя та боєприпаси у прикордонних нарядів, які несуть службу на місцевості, перевірені і є в наявності.

Як уже повідомляли «ЧН», в останні дні березня гостем Одеси був швидкохідний і невловимий для радарів французький фрегат «La Fayette».

Із кінця січня це судно ВМС Франції з військово-морської бази Тулон виконувало свої завдання у східних районах Середземномор’я, а з березня — в Чорному морі. Повертаючись додому після виконання бойового патрулювання, «La Fayette», у рамках двостороннього співробітництва з Україною, зайшов з візитом у наше місто для поповнення запасів. На жаль, відвідування корабля одеситами, яке планувалося на ці дні, з міркувань безпеки було скасоване.

Із 2 по 28 квітня Одеса стане місцем проведення вже традиційного міжнародного фестивалю «Французька весна в Україні», організованого посольством Франції, Французьким інститутом та «Альянс Франсез» Одеси.

Про це на прес-конференції, що відбулася 27 березня у приміщенні культурного центру «Альянс Франсез» Одеси (вул. Садова, 3), розповів посол Франції в Україні Ален Ремі (на знімку). Він особливо підкреслив, що в організації фестивалю велику участь взяла українська діаспора Франції. Особливістю цьогорічного фестивалю є те, що паралельно з ним у Парижі проходитиме фестиваль української культури «Вільна сцена», і це свідчить про поглиблення зв’язків між нашими країнами.

6 квітня письменниця Оксана Забужко і гурт «ТЕЛЬНЮК: Сестри» презентують в Одеській обласній філармонії літературно-музичний проект «Жива книга». Цього вечора одесити познайомляться з антологією видавництва «Комора» «Літопис самовидців» та піснями спротиву сестер Тельнюк. (Нагадаємо, ця зустріч планувалася в Одесі на 16 березня, але грип уніс свої корективи.)

Авторами видання «Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву», яку видавництво «Комора» презентувало восени 2014 року, є реальні свідки й учасники найдраматичніших подій у новітній історії України від листопада 2013-го до літа 2014-го. За матеріалами українського сегмента інтернету книжка у хронологічній послідовності простежує зміну настроїв і глибинні психологічні трансформації в українському суспільстві та створює своєрідний колективний портрет «народження нації», що за дев’ять місяців пройшла шлях від мирного протесту на Майдані до визвольної війни. Ідея видання належить письменниці Оксані Забужко.

7 квітня в Одесі відбудеться низка заходів з нагоди 110-річчя від дня народження видатного українського хореографа, народного артиста СРСР, засновника Державного ансамблю танцю України, лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка Павла Вірського.

З-поміж заходів: 15.00 — відкриття меморіальної дошки (скульптор Микола Худолій) на будинку, де мешкав П.П. Вірський, — вул. Новосельського, 78; 17.00 — концерт в Одеській обласній філармонії за участю хореографічних колективів-лауреатів, дипломантів та призерів Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хореографії імені Павла Вірського.

«Оцінка громадянами ситуації в Україні та стану проведення реформ, ставлення до політиків та суспільних інститутів, електоральні рейтинги» — дослідження на таку тему провела соціологічна служба Центру Разумкова з 6 по 12 березня. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької і Луганської областей, за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95. Дослідження проведене за підтримки уряду Швеції.

Вінниця, перлина Поділля, останнім часом привертає до себе особливу увагу. Саме тут тривалий час працював президент Петро Порошенко, саме у Вінниці робив свої сміливі кроки у галузі місцевого самоврядування голова Верховної Ради Володимир Гройсман.

Особисто познайомитися з цим чудовим українським містом мені довелося у рамках проекту для журналістів «Схід і Захід разом — простір діалогу», що втілюється за сприяння польсько-канадської Програми підтримки демократії і реалізується польським фондом «Освіта для демократії», «Товариством Лева» (Львів), ВМГО «Наше Поділля», Лабораторією соціальних комунікацій (Одеса) та Вінницьким прес-клубом. Гостями Вінниці були представники регіональних ЗМІ зі Сходу та Півдня України.

Понад 70% відсотків одеситів вважають, що наш аеропорт потрібно повернути в комунальну власність. Не підтримують цю ідею лише 25% респондентів. Такі результати соціологічного опитування, проведеного ГО «Європейський інститут соціальних комунікацій» 15—22 березня. Опитано 1000 осіб в усіх районах міста.

Дані дослідження показують: 64% городян впевнені, що передача одеського аеропорту інвестору в 2011 році була результатом «таємних політичних домовленостей» з використанням «злочинної економічної схеми організаторів аукціону». На думку респондентів, прибуток від діяльності аеропорту після його повернення в комунальну власність насамперед слід спрямувати на поліпшення якості медичного обслуговування і розвиток транспортної інфраструктури міста.

В Україні формально одна державна мова — українська. Насправді ж в Україні дві державні мови, хоч це не записано в Конституції.

Ступінь русифікації України такий високий, що записане в Конституції неможливо запровадити на практиці. Очевидно, що мовну орієнтацію людей не можна виправити статтею в Конституції. Тому щирі патріоти України змушені користуватися на державних посадах мовою окупанта. І на це наразі нема ради. І не буде ще яких 40 — 50 років.

Графічна поповерхова карта Будинку профспілок, на якій можна простежити всі етапи пожежі, починаючи від загоряння барикади біля центрального входу в будівлю, дає повне уявлення про те, що насправді сталося 2 травня на Куликовому полі, і допоможе надалі при дослідженні причин загибелі людей. Це стало темою брифінгу членів «Групи 2 травня» Владислава Балинського, Володимира Саркісяна та Сергія Діброва в Одеському кризовому медіа-центрі.

Як зауважив Сергій Дібров, з тих трагічних подій минув майже рік, але ясності про них у нас так і нема. Ми не знаємо, про що йдеться в офіційних документах, не знаємо про висновки медичних та пожежно-технічних експертиз. Таких документів не має ні «Група 2 травня», ні суспільство. Відтак інформаційний вакуум заповнюється бозна-чим: домислами, чутками. Властивість людської психіки така, що вона сприймає найстрашніші й найжахливіші домисли, й вони починають жити своїм життям. «Ми ж хочемо внести ясність у те, що сталося. У нашій групі працюють журналісти, завданням яких є збір й опрацювання інформації, експерти, котрі мають спеціальні знання і навики, які дозволяють відповідати на запитання, що було і чого не було 2 травня, — сказав Сергій Дібров. — Ми постараємося розповісти, що відбувалося в Будинку профспілок, від чого і чому там так швидко загинули люди. Чи можна було їх врятувати, і в який момент катастрофа стала неминучою».

Програма розвитку ООН в Україні почала прийом попередніх заявок від місцевих органів влади, підприємств, організацій та установ державної чи приватної форми власності, ФОП, громадських організацій щодо створення робочих місць для внутрішньо переміщених осіб в Україні, а також для місцевого населення Донецької та Луганської областей.

Пропозиції можуть стосуватися створення як тимчасових, так і постійних робочих місць для переміщених осіб в усіх областях України, а також для місцевого населення у Донецькій та Луганській областях. Запрошуються до подачі й ініціативи зі створення дистанційних робочих місць (тимчасових чи постійних) для тих осіб, які мешкають у місцях компактного проживання, віддалених від населених пунктів або від роботодавця.

Нестримно минає час. Калейдоскопічно міняються події. Ось і 3 квітня сповниться 107 років, як у Пасицелах Балтського району на Одещині в багатодітній сім’ї хліборобів народився видатний поет-гуморист, сатирик Степан Олійник (1908—1982). Він майже чотири десятиліття віддав невтомній літературній і понад півсто-ліття — журналістській праці. Своїми творами Степан Іванович всіляко намагався викривати людські пороки — міщанство, хабарництво, ницість, сутяжництво, нечесність й утверджувати правду й добро, порядність, шляхетність. Своєю творчістю Степан Олійник назавжди посів одне з провідних місць в українській літературі.

Невдовзі сім’я переселилася у Третю Миколаївку (нинішню Левадівку), звідки батька мобілізували на фронт Першої світової війни. Малий Степан у родині був найстаршим. Він якраз пішов до школи. Навчався легко, з великим бажанням. Першокласником уже писав листи до батька, який потрапив в австрійський полон, звідки йому вдалося повернутися додому живим. Після того, як Степан закінчив чотирирічку, батько звернувся за порадою до вчителя: як далі бути? Той відповів: «Сын ваш способный к учебе, но у него «суконный язык». Батько не повірив і повіз Степанка до Одеси, де він продовжив своє навчання у школі імені Лесі Українки.

Добре знаючи Дмитра Шупту як гарного лірика зі своїм непере-січним голосом ще з 60-х років уже минулого століття, який на сьогодні є автором більш як 30 віршованих збірок, з цікавістю взяв до рук його нову книгу, що вийшла в одеському видавництві «Астропринт» і вміщує поему «Дивани Роксолани». Однак не зовсім подивувався такій зміні його творчих орієнтирів, бо, подумки повертаючись у ті вже далекі минулі літа, коли Д. Шупта мешкав у Криму, згадав, що починав він свій творчий шлях як гуморист-сатирик з коротких мініатюр-епіграм та дружніх шаржів.

А вчитись цьому молодому тоді поетові було в кого — це, перш за все, «генерал» сміху, незабутній Степан Олій-ник і наш кримський «класик» Дмитро Черевичний. Тож вряди-годи ще тоді зустрічав Дмитрові сатиричні й гумористичні твори в кримській пресі, а окрема їхня добірка з’явилася в колективному збірнику під назвою «Лучи, которые горячи», до того ж ілюстрованому його власними карикатурами. Вже тільки з тодішнього доробку Д. Шупти можна було б укласти окрему збірочку, та починалися часи чергового «полювання на відьом» радянською службою безпеки, і наш автор був занесений до «чорного списку» 63-х українських націоналістів. А тут ще й знайомство з Василем Стусом, з яким він зблизився в 1963 році на Всеукраїнському семінарі творчої молоді в Одесі, організованому Спілкою письменників України. Учасників того семінару кадебісти тримали на прицілі. І згодом були репресовані В. Стус та В. Захарченко, а В. Сорока — молодий поет і скульптор, автор погруддя В. Стуса, яке він зліпив тоді ж на очах учасників семінару, був знайдений мертвим. Керівника ж семінарської секції поезії, знаного літературознавця, критика, чи не найвідомішого дослідника тодішньої української лірики, завідувача відділу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Академії наук України його директором М. Шамотою (звісно, за рекомендацією всюдисущого ЦК) було вигнано з роботи.

RURU

«Портали міфу» — під такою символічно-багатозначною назвою в Одеській філії Грецького фонду культури 27 березня відкрилася виставка творів відомих одеських митців, які є гордістю українського образотворчого мистецтва другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Їх об’єднала в єдину експозицію воля промоутера проекту «Золотий вік образотворчого мистецтва Одеси», доктора мистецтвознавства Ольги Тарасенко та автора презентованого видання «Порталы мифа. Изобразительное искусство Одессы второй половины ХХ — начала ХХI века в пространстве «большого времени», кандидата мистецтвознавства Андрія Тарасенка.

З цією подією авторів проекту і книжки привітали директор Одеської філії Грецького фонду культури Софроніс Парадисопулос, аташе генерального консульства Греції в Одесі Спиридон Мокос та відомий меценат Сергій Гриневецький, під патронатом якого реалізується проект.

Концертний сезон 2014—2015 років Національного одеського філармонійного оркестру продовжує відкривати своїм шанувальникам не лише багато нової музики, але й маловідомих виконавців — як диригентів, так і солістів-інструменталістів. Щоправда, знаний піаніст Одеської філармонії Сергій Терентьєв, який значною мірою забезпечив аншлаг під час концерту 22 березня, до таких не належить. А з харків’янином Віталієм Протасовим місцеві меломани могли вже познайомитися на сцені Одеської філармонії під час фестивалю «Два дні і дві ночі нової музики».

Зауважу, що самі головні винуватці концерту познайомилися лише напередодні під час репетиції. Під орудою гостя-диригента Національний одеський симфонічний оркестр виконав твори Моцарта, Прокоф’єва та Енеску. Програма різноманітна й цікава, охоплює різні епохи і національні школи. Цьому ми великою мірою завдячуємо художньому керівникові і головному диригентові НОФО Хобарту Ерлу, який наполегливо урізноманітнює репертуар колективу.

Уже вп’яте Одеський обласний центр української культури (Польська, 20) напередодні Великодня
провів конкурс «Воскресни, писанко!»

У змаганні, журі якого традиційно очолила майстер писанкарства зі Львова Оксана Наконечна, взяли участь 12 команд юних майстрів народної творчості з Одеси, Овідіополя, Южного, Біляївки і Татарбунар.

Конкурсне завдання складалося з двох частин: перша — подання роботи, підготовленої заздалегідь, а в другій слід було безпосередньо в центрі за три години виготовити писанку, що відповідає всім канонам цього стародавнього мистецтва.

8 квітня в Одеському російському театрі відбудеться прем’єра ви-стави «Женихи» за п’єсою Миколи Гоголя «Одруження».

«Приємна інтригуюча комедія» — саме так визначив жанр спектаклю режисер-постановник, народний артист Росії Володимир Стєклов.

В Одесі починається перший міжнародний фестиваль фотографії під назвою «Одеса — Батумі. Фотодні».

Цей великий міжнародний проект за участі всесвітньо відомих митців у галузі фотографії придумала і реалізовує одеситка Катерина Радченко. Через вузько-профільність, на жаль, він не отри-мав підтримки міжнародних фондів. Але сьогодні в Україні дивовижний час — за останні три місяці до проекту приєдналася ціла когорта волонтерів, які вирішили, що проекту — бути.

Після зимових випробувань, прощаючись з рукавичками, беремо «шефство» над руками. У домашніх умовах нескладно зробити шкіру рук м’якою, а нігті — красивими за допомогою кількох рецептів з натуральних продуктів.

Ефективний і простий у приготуванні цукрово-олійний пілінг для рук — суміш оливкової олії та цукру. Змішавши трохи того й іншого, потріть отриманою масою шкіру рук дві-три хвилини, і відразу після змивання цього липкого субстрату  помітите, як ваші долоні змінилися: стали м’якими і гладенькими. Для посилення ефекту можна додати до пілінгу 3 — 5 крапель будь-якої ефірної олії, що зараз продаються в широкому асортименті у будь-якій аптеці.