Територія змін

Питання територіальної реформи та децентралізації влади активно обговорювалися під час робочого візиту голови обласної ради Михайла Шмушковича у північні райони Одещини.

— Ця реформа, перш за все, стосується малих та малонаселених районів області. Що буде з ними, чи залишаться наші райони після впровадження змін? — ділиться своїми побоюваннями голова Савранської районної ради Олександр Бринза.

— Щоб територіальна реформа пройшла ефективно, необхідно максимально врахувати інтереси місцевих громад, — зауважує зі свого боку голова Іванівської ра-йради Олексій Мазур. — За 90 років існування області Іванівський ра-йон кілька разів намагалися реформувати, але він все одно повернувся до своїх оптимальних нинішніх кордонів.

Депутат Верховної Ради третього, шостого та сьомого скликань Сергій Гриневецький вважає прийняття закону передчасним. На його думку, спершу необхідно внести зміни  до Конституції, які стосуються децентралізації влади. «Адміністративно-територіальний устрій України недосконалий, його необхідно змінювати. Поки що всі спроби здійснити адміністративно-територіальну реформу були безуспішними. Але автори закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» поставили воза поперед коня і, до того ж, ще й вступили у протиріччя з Конституцією», — цитує політика «Контекст-Причорномор’я». Сергій Гриневецький висловлює побоювання, що «добровільне» об’єднання стане примусовим, оскільки уряду, згідно із законом, надаються чималі повноваження, починаючи від організаційної допомоги і до виділення субвенцій.

Андрій Худик, член експертної групи «Реанімаційний пакет реформ», менеджер інформаційних проектів реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, вважає, що програма об’єднання громад, прийнята в Україні, — одна з найкращих у світі, оскільки увібрала в себе досвід найуспішніших країн, які проводили аналогічні реформи.

Закон прийнятий, тепер — справа за людьми. Ініціаторами процесу визначені чотири суб’єкти: голова місцевої ради, не менше третини депутатів ради, члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи та органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менше третини членів відповідної громади).

Ці суб’єкти можуть внести пропозицію про об’єднання, після чого починається її розгляд за певною методикою. Вона, зокрема, передбачає створення перспективного плану, який покаже, як конкретна громада вписуватиметься у структуру області в цілому. Сюди включені сім кроків, у результаті здійснення яких і сформується нова карта області.

Перший крок — визначення потенційних центрів громад, де є вся необхідна інфраструктура. Це можуть бути і міста обласного підпорядкування, і райцентри, і великі села. Найоптимальніший радіус охоплення навколо центру — не більше 20 кілометрів. Так можна визначити, до якого з центрів те чи інше село розташоване ближче. Далі визначаються території, які деградують, а тому потребують особливої уваги. Результатом об’єднання стануть нові, більші громади. Зараз у країні одинадцять тисяч сільрад. З них понад 40% мають населення менше тисячі осіб, а саме кількість мешканців обумовлює інфраструктуру. Наприклад, ефективна школа можлива при чисельності громади не менше трьох тисяч.

Подальші кроки — визначення громад, які можуть стати центрами району. У районів є те, чого не може бути у громад. Скажімо, великі спортивні споруди, районні лікарні. Після визначення території майбутніх райцентрів, розглядатиметься питання балансування їх інфраструктури.

Поки що необхідність такої реформи люди розуміють мало. Найпоширеніша думка, що зараз — не час. Насправді ж час кризи — найкращий для структурних змін. Польща проводила подібну реформу в набагато гірших умовах.

Закон про об’єднання громад спрямований насамперед на тих, хто хоче щось змінити і вирватися вперед. Опір йде з боку людей, які бояться втратити місця, тому розпускають різні чутки.

— З початком втілення реформи зміниться принцип вирівнювання бюджетів, — зазначає Андрій Худик. — З центру надходитиме менше грошей, зате платежі з багатьох податків залишатимуться в громаді. Головне — активізувати діяльність на місцях, і тоді доходи місцевих бюджетів подвояться, а можливо, й потрояться. А поки ми житимемо за радянською системою, прийнятою ще в 1967 році, змін чекати не варто.

Олена ВОЛИНСЬКА.