Практикуйте хаотичне добро
Не знаю, за що мене так любить головний ангел небесної канцелярії, але точно знаю — він мені пише щоденно щось на кшталт: «Тисячу, мільйон щастя цій дівчинці».
Ранок мене зустрів безлімітним абонементом сонячного світла, смс і співу пташок... Відчинила навстіж вікна — запахло морем і дивом... Побігла у справах. Традиційно за-йшла в «Мак» і: «Лате з карамеллю, будь ласка». Вдихала запах кави, змішаний із запахом ранку, тиші...
Неспішно йшла по Дерибасівській... Вулиця ще спала... Спала, як спить жінка... Граціозно, спокійно, дихаючи комусь у плече. Я йшла і відчувала кожен камінчик брущатки... Посміхалася після кожного кроку... Наспівувала «На не меня меня не меняй» (Мара). Мені пахло чудом... Дітьми. Квітами. Небом. Цікаво, чи пахне небо? І якщо пахне, то чому його ніхто не нюхає? Чому мені хочеться його нюхати? Певно, тому, що я знаю, як воно плаче, смердить порохом і кровить...
Та не про це мова.
Так-от. Поверталась ввечері. Втомлена. Проходжу салон краси... І тут мені так захотілося зробити манікюр. Просто. Без всіляких ви-требеньок. Глипнула на руки. Страшні. Зашкарублі. Після війни. Страшенно захотілося відчути запах крему і фарби... Зайшла.
Сиджу в черзі, чекаю. Відписую життєво необхідні послання. Сама в собі. (Останнім часом в собі.) Підійшла до майстра, сіла в крісло... Говоримо. Про терапію доглядом, жінок, життя... Зайшло про війну. Мовчу. Закрила очі. Дай засну, думаю. І так із заплющеними очима кажу: «Я звідти. З АТО».
Мовчання.
— Важко?
— Важко, — кажу.
Досиділа до закінчення процедури. Тягнусь за грошима в сумку — і тут:
— Не надо ничего. Пожалуйста.
В очах сльози...
Я в шоці. Починаю умовляти взяти хоч трошки. Не вмовляється...
Подякувала. Розплакалася... І тепло, і гірко... Вийшла...
Дорогою додому подивилася в небо... А там — зорі... Ясно так світять... Я стою одна і дивлюсь... Проходять люди і теж зиркають, мовляв: «Чо стала, шо там видивляєшся?»
І не бачать... А я стою і рахую ... Ага... Оно # ЮраДяковський,
# ЮраПоправка, # Нігоян,
# РомаГурик, # Німець, # Кульбабка...
Дякую, хлопці. Привіт вам. Я? Та добре. Шо? Буду берегтися...
І... Так добре... І дітки бігають, і обіймають собак, а потім тата... І кульками граються... І я купую шоколад з цинамоном... І обвіває вітер... І розлітається волосся... І все нове. І я — нова... І все добре.
Заходила Аліса. Казкова, мудра... Жіночна і глибока... І ми їли шоколад, і пили чай. І обіймались на прощання... Мене обвіяло спокоєм...
Добраніч...
І... знаю... Мене любить ангел тому, що він — Мій...
І я... викуплена дорогою ціною...
Дарія РУДИК.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
