Долари і зброя

Ціла низка експертів вважали раніше і зараз вважають, що перетворення економічної та тісно пов’язаної з нею політичної систем України вимагає багаторічної наполегливої роботи і докорінної зміни законодавства, зокрема прийняття нової Конституції.

Про таку точку зору знають, безумовно, і у Вашингтоні. Тому схвалення механізму EFF — скоріше, аванс, ніж керівництво до дії для українських реформаторів. Рятувальне коло для країни, яка потрапила у вир війни. Політичний акт, іншими словами. Традиційний критерій позичальника (оцінка можливості повернути позичені гроші) в даному випадку доповнюється здатністю України виконати неоголошену умову. Погасити воєнну пожежу на своїй території якомога швидше.

Згадана умова, треба чітко па-м’ятати, гласно або приховано присутня на будь-яких переговорах офіційних осіб України з керівництвом Євросоюзу та США. І хоча доброзичливці від Обами до Меркель без кінця повторюють, що Росія за агресію заплатить велику ціну, реальну ціну за мир всі без винятку західні політики хочуть звалити на Україну.

Аргумент
для «законної» агресії

Такою ціною, це тепер очевидно, є угоди, підписані в Мінську 12 лютого. Поки в зоні АТО йшли бої, поки «в організованому порядку» українські генерали виводили війська з чергового котла, поки точилися суперечки про відведення важкого озброєння від лінії зіткнення з агресором, на час можна було забути про те, під чим, з благословення Путіна, Олланда, Меркель і Порошенка, поставили підписи учасники Тристоронньої контактної групи.

Але ось велика стрілянина припинилася, дипломатичний пил розсіявся, і ціна за перемир’я стала явною. При буквальному виконанні «Мінська плюс» Києву доведеться піти на легалізацію терористів, на прямі переговори з ватажками «ДНР» і «ЛНР» щодо зміни Конституції України, на відновлення бан-ківської системи та бюджетного фінансування захоплених бандитами територій, на повернення державних установ туди, де закони України зараз не діють.

Якщо українська влада погодиться на проведення місцевих виборів на окупованих територіях, то під дулами автоматів, хоча й за українськими законами, до влади прийдуть ті ж бандити. І розмовляючи з центральною владою в новому статусі, вони зажадають (причому справедливо) припинення блокади «народних республік» і вільного переміщення людей через лінію розмежування військ. А це негайно призведе до проникнення лавини терористів і російських агентів на всю територію України, наслідки чого страшно уявити.

Зрозуміло, що погодитися на виконання «Мінська плюс» навіть при повному припиненні стрільби на сході країни неможливо. Ніхто і не погодиться. В результаті порушником перемир’я формально виявиться не агресор, а жертва агресії, а це дасть Путіну привід для «законного» продовження гібридної війни.

Висловлена міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим в Іспанії вимога про запровадження Євросоюзом економічних санкцій проти України за зрив Мінських домовленостей — перша, але не остання демонстрація такої логіки. Причому ця логіка в контексті ро-сійської пропаганди знаходить розуміння у частини європейських і навіть американських політиків.

Якщо пізно,
то краще ніколи

Намагаючись будь-яким способом уникнути подальшого загострення відносин з Росією, адміністрація Барака Обами винаходить нові й нові хитрощі, щоб зберегти не оголошене, але фактичне ембарго на постачання нашій країні летального озброєння. Доходить до анекдоту. Європейські країни чекають рішення Білого дому, а Білий дім посилається на те, що відмовити Україні Обаму вмовила пані Меркель. Причому  сталося це на початку лютого, до підписання Мінських угод.

З часу умовлянь, однак, пройшло більше місяця, і відмова Вашингтона поставляти летальну зброю Україні не призвела до відповідної стриманості Росії. Цього тижня Кремль заявив про остаточну відмову від Договору про обмеження звичайних озброєнь в Європі. Це пряме визнання підготовки великої війни, що з боку США вимагає хоч якоїсь реакції.

Реакцію, нарешті, зобразили. Але яку! Рішення про відправку в Україну 230 одиниць спеціальної автотехніки, контрбатарейних і контрмінометних радарів, приладів нічного бачення, безпілотників, засобів зв’язку та надання першої допомоги, прийняте ще в грудні минулого року, оголосили як сенсаційну новину, як прорив фактичного ембарго.

Тим часом агресор нахабніє. Плани організації «третього котла» і захоплення Маріуполя терористами обговорюються в передачах центрального російського телебачення, через відкритий російсько-український кордон перекидаються нові танки та артилерійське

озброєння, а Володимир Путін у ролику анонсованого телефільму без сорому розповідає про те, як особисто вирішив приєднати Крим до Росії.

Американські радари, прилади нічного бачення і безпілотники до моменту початку бойових дій, можливо, і прибудуть в Україну, але до лінії фронту навряд чи доїдуть.

Товариш Мао Цзедун, якщо хто пам’ятає, радив китайцям ні на кого не сподіватися і спиратися на власні сили. Китайці вождя почули. Результат очевидний.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.