Cтеповою чайкою я полину...

Звучить вона й нині там, де наші герої мужньо боронять Україну від її одвічного, історичного ворога. Лине рідна пісня з вуст артистів «народної філармонії», котрі їздять до воїнів з фронтовими концертами, принагідно привозячи й волонтерську допомогу. Співають і самі воїни, коли мають таку можливість. Адже пісня — також зброя, вона також — воїн, а ще — один з оберегів, які так само потрібні на війні. Там, на фронті, вона їм нагадує про рідну домівку та про тих, котрі чекають їх живими та неушкодженими, додає снаги перемагати підступного ворога.

Свій бодай невеличкий внесок у перемогу прагне сьогодні зробити кожен український патріот. Внеском одеситки Галини Могильницької є її літературна праця, передусім — оцей кишеньковий співаник українського воїна-захисника Вітчизни. Тоненька книжечка на 40 сторінок в одну чвертку паперового аркуша містить, поряд з оригінальними творами письменниці, також низку переробок під назвою «Старі пісні на новий лад», — числом усього 14. Додаються й ноти. І тут важливо підкреслити: поки ще осмисляться ці трагічні події та заки будуть написані більші та більш розгорнуті твори на тему війни (а вони будуть обов’язково), треба привітати поетесу з такою творчою ініціативою.

«Хай ці пісні, сумні й смішні, піднімають твій дух, будуть запорукою перемоги миру й свободи, любові й щастя на рідній, квітучій, єдиній і незалежній Українській землі». Так написала авторка у коротенькому вступному слові «Любий воїне!» та підписавшись «Одеситка Галина й уся Україна».

А відкриває цей співаник пісня «Па-м’яті Небесної сотні й усіх, полеглих за честь і незалежність України». Головна думка її висловлена в рядках:

Нас предків могили на прю
благословили
В урочий, невстояний час.
А буде потреба — ми злинемо з неба
І станем до бою поміж вас.

Пісня присвячена всім, хто без вагань офірував себе у виборюванні вільного майбуття Вітчизни в часах протистояння на Майдані, як рівно ж у боях на сході зі знавіснілим окупантом. «Ми вийшли на прю майбуття боронити, щоб гідності дух не погас». Ми вийшли на прю… Не хочеться думати про те, що є українці, котрим бачиться інакше майбутнє, бо не розуміють, що те майбутнє — глухий кут. Нехай спитають про це у тих, котрі на Донбасі гинуть під руїнами власних осель, де

… над зболеним світом,
Як тополі під вітром,
Матері українські
У скорботі стоять.

Тополя-матір, тополя-дівчина — класичний образ в українському фольклорі, часто використовуваний поетами. Часом авторка звертається до воїна в образі його коханої.

Хай тебе, коханий мій, зігріє
Чар мого сердечного тепла.

Ці та деякі інші рядки повертають нас до віршів Олени Теліги, у яких вона надихає воїна своєю любов’ю, — ця алюзія сама спадає на думку.

Листопадовий вітер
Покотив кураї.
Й над невстояним світом
Не стихають бої.

…………………………………

Я тебе дочекаюсь
Через тугу і біль.
Я тебе дочекаюсь
Крізь війни заметіль.

Пісенник Галини Могильницької за-кликає згадати бойові традиції українців, людей мирних і добрих, для котрих мир — найдорожче на землі, але вони завжди були добрими вояками, і не їхня вина в тому, що ворог часто перемагав, бо застосовував підступність, безчестя, підлість, брехню… Тож сьогодні мусимо пам’ятати про те, що супроти нас на сході — бандити без честі й совісті і що агресора страшить приклад народу, котрий прокинувся, усвідомив самого себе. Агресор заповзявся знищити Україну як державу, він до зубів озброєний, жорстокий і нахабний. Але

…нас не зломити —
Воля в нас єдина.
Ми на бій відважно ідемо.

І, звичайно ж, є у книжечці гумор, без якого в солдатському житті не обійтись. Поетеса бере за основу народну пісню та наповнює мелодію новим змістом («Ой у Верховній Раді (Витоки)». Або ось ще: «Дивлюсь я на небо».

Часом авторка прагне зберегти гостроту висловлювань з використанням ненормативної лексики. Там, на фронті, певна річ, не вибирають слів — попри те, що українцям це не властиве. Зберігаючи задану тематику, вона делікатно ставить трикрапку і… заримовує слово-відповідник — з урахуванням змісту.

Колорадів проженем,
Терористів знищим,
Дружно «к Путіну» пошлем
Всіх сепаратистів.

Без сумніву, це сподобається нашим воїнам. А ось пісня на мотив популярної української «Черемшини»:

Знов кує зозуля на тополі,
Піднімайтесь, хлопці ясночолі,
Бо москаль приперся в нашу хату,
Треба, чень, Вітчизну рятувати.

………………………………………………

Знов за обрій сонечко сідає,
А москаль з Донеччини втікає,
Захопив з собою всі манатки
І біжить з Вкраїни без оглядки.

Збірничок пісень кожним своїм рядком вселяє віру у нашу перемогу. Всі пісні Галини Могильницької містять у собі той заряд оптимізму, який також — зброя.

Дуже вдало використана популярна колись пісня «Шахтарочка».

Шахтарочка молодесенька,
Візьму в руки автомат —
Утікай, московський гад!

Напевне, багато донбасівців кусають собі лікті через те, що самі накликали на Україну та на свою власну голову біду, яка спричинила нечувані жертви не лише в середовищі військовиків, а й серед мирного населення. Обдурила Росія, як завжди це робила й робить. «Обманули, підвели» — перефразовується у збірнику відома народна пісня.

Ти ж нас в лиху годину
З ума, з розуму звела.
А таки ж звела! Так само, як і свій власний народ.

Народні пісні, на загал, дуже добре надаються до різних трансформацій. Ця їх здатність активно використана в пісеннику. Наприклад, у перелицьованій пісні «Ой лопнув обруч» є сатиричні рядки про так звані «ДНР» і «ЛНР»:

Навела москалів та ще й терористів.
Зруйнувала весь Донбас.
І нема що їсти.

……………………………………………………

Ой сів терорист та й коло барила

Взяла баба рогачі
Та й «теракт» вчинила.

А дід через пліт — кирпичиною вслід:

«Оце смертний твій час —
Не ходи, москаль, до нас».

Отакі пісні. Наші воїни там, на фронті, де повсякчас чигають ворожі кулі, осколки, міни, охоче заспівають їх. Якщо цей пісенник накладом 1000 примірників волонтерським чи іншим шляхом потрапить на фронт.

Серед українських патріотів є багато російськомовного — як зазвичай говорять — населення, і є досить (шкода їх!) байдужих українців. А байдужість, як відомо, гірша від зради. На фронті кожен захисник Вітчизни розмовляє тою мовою, яку ліпше знає. Однією для всіх мовою там лише російські «гради» говорять — це мова ненависті ворога до всіх нас — навіть якби всі тут розмовляли російською. Та невтямки ворогові, що спільною мовою для всіх тут є мова любові до своєї Вітчизни, і ніхто в світі не скаже, що смертоносне залізо може бути сильнішим від любові, якою виповнені серця воїнів — до Вітчизни, до рідної матері, до коханої.

Галина Могильницька недарма написала у своїй присвяті: «одеситка». Наше славне місто Одеса — воно поміж усіма славне та всюди знане, як і одеський міський фольклор. Тож просто не могла письменниця не використати одну з найпоширеніших пісень про Одесу. Пісня «Шаланды полные кефали…» дуже вдало інтерпретована в контексті співаника. А закінчується цей текст словами, які не раз лунали на одеському Євромайдані:

Одесса — это Украина!
И перестаньте нам сказать.

Роман КРАКАЛІЯ.