Патріотами не народжуються

Не варто, либонь, сперечатися щодо генних начал, але й ніхто не заперечить, якої ваги набирає тут виховання. У сім’ї, школі, навколишньому оточенні. Бо ж нерідко ті гени треба звільнити від намулу забуття, повернути людей до правди своєї історії, святої па-м’яті. Недаремно на державному рівні поставлено перед нами завдання активізувати національно-патріотичне виховання, шукати його нові форми й методи.

Саме тому з молодшого шкільного віку вчителі, класні керівники, адміністрація Одеського навчально-виховного комплексу «Морський ліцей — загальноосвітня школа №24 І—ІІІ ступенів» у виховному просторі орієнтуються на пріоритети громадянського, патріотичного виховання, віддають перевагу спільній роботі з дітьми, учнівській ініціативі, творчості, самоврядуванню. Вчитель у нас — не холодний ментор, проповідник загальновідомих істин, а помічник, який допомагає дітям проходити на практиці школу демократії, вміння й готовності брати на себе відпові-дальність за життя класу, школи — чи це стосується навчання, а чи позаурочного часу, — бути високоморальними, мати громадянську позицію. Це, зрештою, підготовка до входження їх у доросле життя.

На власному досвіді переконалися, що тут потрібен винятково індивідуальний підхід. Тож допомагаємо у становленні кожному учневі від першого до одинадцятого класу, зважаючи, певна річ, на вікові особливості дитини, її нахили, уподобання.

Як починали? Що допомагає? Самоврядування і ще раз самоврядування. Учні отримали частину функцій та обов’язків старших. І невдовзі всі побоювання вчителів зникли, бо побачили, як самоорганізовуються наші діти, як цінують свою самостійність. Самі задумують добру справу — і не гаючись її вирішують, охоче, без стороннього спонукання. Учні і вчителі стали партнерами виховного процесу в школі.

Не переобтяжуватиму читача, яку структуру ми створили для самоврядування. Розповім коротко: оскільки наш навчально-виховний комплекс поєднує класи загальноосвітньої школи, профільні морські ліцею та початкові, то й структура тут специфічна. Так, «Морська ескадра» об’єднує «екіпажі» 8-х—11-х класів. Діє рада старост та командирів 1-х—9-х класів загальноосвітньої школи. Є рада шкільного самоврядування та її президент і рада музею «Моя земля — земля моїх батьків».

Але все починається з молодших класів, з клубу «Котигорошко». Кожен клас — це «Горошина», котра йде своєю «Стежиною», назва її обумовлює напрямок роботи: «Шкільна», «Родинна», «Мій край — моя історія жива», «Моя Україно — ти матінко мила». А «горошинки» теж непрості, з орієнтиром пошуку пізнання. Це — «Пізнайки», «Ерудити», «Мрійники», «Лідери», «Відважні» та інші. У кожних — конкретні завдання, мета, девізи, та всі прямують шляхами вірного захисника Вітчизни — героя улюбленої української казки «Котигорошко».

У своїх пошуках, висновках діти часто дивують вчителів власним розумінням героїв, справжніх і вигаданих, нав’язаних, оцінкою подій та фактів з життя минулого і сьогодення. Принаймні навряд чи хто з них хизуватиметься «колорадською» георгіївською стрічкою, бо знають її походження та ціну. А як вболівають за українських воїнів, що боронять нашу країну на Донбасі! Передають їм свої листи, малюнки, скромні подарунки.

У дитячому колективі панує прагнення якомога більше знати, розуміти. До яких тільки джерел не звертаються, коли хочуть до-відатися про своє родове коріння, пізнати історію рідного краю, життя славетних. Варто побувати на зібраннях, де все те обговорюють, послухати, які виникають дискусії, суперечки. Тут і вчителям, і батькам випадає неабияка робота, досить нелегка, але дуже вдячна. Виховуємо ж патріотів. Любов до батьків, ббтьківщини і Батьківщини.

Любов СЕБОВА,
директор навчально-виховного комплексу «Морський ліцей — загальноосвітня школа № 24 І—ІІІ ступенів».
м. Одеса.