«Душу й тіло ми положим за нашу свободу»
Півтора століття тому, 10 березня 1865 року, у Перемишлі, під час Шевченкового свята, відбулося перше публічне виконання майбутнього гімну незалежної України «Ще не вмерла Україна» («Ще не вмерла України і слава, і воля...»), написаного Павлом Чубинським і покладеного на музику Михайлом Вербицьким.
А перший в історії тиражований на грамплатівці запис гімну «Ще не вмерла Україна» випустила студія Columbia (США) 1916 року у виконанні Михайла Зазуляка. Цікава доля цього українського баритона початку ХХ сторіччя. Він закінчив львівську гімназію, працював учителем української мови й літератури, з юнацьких років захопився співом. У Варшаві брав приватні уроки вокалу в одного з оперних співаків. 1909-го з матір’ю та сестрою емігрував до США, оселився в Нью-Йорку, навчався співу у професорів музичної студії «Метрополітен опера». Виступав у складі трупи, заснованої товариством «Українська бесіда» у Нью-Йорку. Співав у хорі театру «Метрополітен опера», брав участь у майже всіх українських імпрезах. Помер український талант 19 серпня 1936 року. По його смерті не залишилося коштів, тому був похований на кладовищі для бідних «Кальварія» у Нью-Йорку. Згодом з’ясувалося, що всі свої заоща-дження — 250 доларів США — маестро вислав на підтримку Товариства імені Лисенка у Львові...
Велична і трагічна історія пісні-гімну «Ще не вмерла Україна». Велична, бо в ній втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. Трагічна, бо понад століття її переслідували, забороняли, вбивали...
Вірш «Ще не вмерла Україна» постав, з одного боку, на хвилі патріотичної поезії Шевченка з його могутньою вірою в те, що «не вмирає душа наша, не вмирає воля», а з іншого — на хвилі піднесення визвольних прагнень слов’янських народів: болгар, чехів, словаків, сербів, поляків. В Україні був поширений — насамперед серед патріотично налаштованого польського населення — створений ще 1797 року польський гімн «Jeszcze Polska nie zginela» («Ще не вмерла Польща»); популярними були і сербські патріотичні пісні, серед них — «Гей, слов’яни», що власне, була національним гімном. Саме цю пісню, за свідченням сучасників, співала київська молодь, зокрема члени «Київської громади», які симпатизували ідеї визволення сло-в’янських народів, їх духовному єднанню.
Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бие и крв лие за своу слободу» (або «срб се бие и крв лие за своу слободу...»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом вийшов в іншу кімнату, а через півгодини повернувся з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Усе це сталося у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарева, де автор квартирував (тепер на тому місці будинок номер 106).
Цей вірш дуже швидко поширився серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков розпорядився вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.
Перша публікація вірша Павла Чубинського — у львівському журналі «Мета», 1863, №4. Отримавши поширення на Західній Україні, він не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор, захоплений цим віршем, написав до нього музику. Вперше надрукований у 1863-у, з нотами — у 1865-у, вперше почав використовуватися як державний гімн у 1917 році. У царській Росії пісня «Ще не вмерла Україна» вперше була надрукована 1908 року в антології «Українська Муза». У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавчо не був затверджений, використовувалися й інші гімни. 1939-го «Ще не вмерла Україна» було затверджено гімном Карпатської України.
Цікавий і такий факт. Кубанський поет і краєзнавець Іван Варавва включив текст пісні «Ще не вмерла Україна» до виданої в 1966 році в СРСР збірки «Пісні козаків Кубані», а Кубанський козачий хор виконував її як давню козацьку пісню. Як бачимо, нащадки справжніх козаків завжди відчували духовний зв’язок з Україною, не те що нинішні ряджені «православні козачки» з Луганщини.
До Державного Гімну в сучасній Україні від 1991 року ставлення було шанобливе як до символу Незалежності. Але саме під час Революції Гідності він почав сприйматися як клятва вірності матері-Вітчизні, а рядки «душу й тіло ми положим за нашу свободу» — не відсторонено й абстрактно, а цілком реально. Сьогодні наш гімн — це ще й спомин та шана полеглим героям Небесної сотні, і величальна ода бійцям АТО, і віра у перемогу нашого народу.
Станем, браття, в бій кривавий
від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо
нікому.
Згинуть наші вороженьки,
як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття,
у своїй сторонці.
Ярослав ШЛАПАК.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
